Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Державно-владні повноваження державних інспекцій

Проблеми контролю та діяльності державних інспекцій досліджувались у працях науковців різних часів: В.Г. Афанасьєва, В.М. Горшеньова, Я.А. Здіра, О.О. Кармолицького, В.В. Костилева, Т.С. Кичилюк, В.І. Курила, Б.М. Лазарєва, Н.В. Лебідь, О.Є. Луньова, О.Ю. Піддубного, М.С. Студенікіної, С.І. Хом’яченко, О.П. Шергіна, О.В. Шоріної, Ц.А. Ямпольської та ін.

Усі інспекції залежно від компетенції поділяються на дві групи: ті, що мають повноваження міжвідомчого характеру; ті, що не мають таких повноважень, тобто здійснюють свої функції тільки в межах того чи іншого відомства. Інспекції, що мають повноваження міжвідомчого (надвідомчого) характеру, є державними інспекціями та здійснюють свої функції у межах наданої компетенції незалежно від відомчої підпорядкованості об’єктів [1, с. 675].

У правовому регулюванні діяльності державних інспекцій суттєве значення має науково обґрунтоване визначення здійснюваних цими органами повноважень, які з одного боку, є специфічною ознакою органу, а з іншого – прямим вираженням державного владування. Аналіз положень про державні інспекції показує, що вони наділені різноманітними і широкими повноваженнями, які дозволяють здійснювати функції і завдання, що стоять перед ними.

Зокрема, Я.А. Здир виділяє дві основні групи повноважень державних інспекцій по здійсненню контролю: повноваження по організації контролю та нагляду; повноваження по застосуванню заходів примусу до винних осіб [2, с. 97]. Державно-владні повноваження, якими наділені держані інспекції, на думку М.С. Студенікіної, умовно можна поділити на повноваження: по розробці та затвердженню норм і правил, виконання яких покликана контролювати інспекція, по методичному керівництву та координації діяльності підконтрольних об’єктів; по організації та проведенню контролю; по застосуванню заходів державного примусу [3, с. 26]. Лебідь Н.В. зазначає, що державні інспекції наділені цілим комплексом державно-владних надвідомчих повноважень, які доцільно розділити на три групи: повноваження щодо попередження правопорушень; повноваження щодо припинення правопорушень; повноваження щодо застосування адміністративних стягнень. Автор окремо виділяє ще одну групу – повноваження нормотворчого характеру, до якої належать: повноваження щодо розробки і затвердження норм і правил; повноваження щодо участі в розробці правил і норм; повноваження щодо видання чи підготовки технічних норм [4, с. 74-75]. Досліджуючи правове становище державних сільськогосподарських інспекцій О.Ю. Піддубний зазначає, що окрім каральних повноважень, інспекції, як і решта органів виконавчої влади, мають управлінські, розпорядчі, статистичні, інформаційні, реєстраційні та інші повноваження, що дозволяє їм не тільки боротись з порушеннями законодавства, а й успішно регулювати діяльність підвідомчих сфер [5, с. 10].

Слід зауважити, що якою б розгалуженою не була система класифікації цих повноважень, аналіз законодавчо закріплених прав державних інспекторів, а також вивчення їх практичної діяльності дозволяє стверджувати, що вона складається з трьох складових частин, які становлять єдине ціле і дають можливість торкатись тих сторін діяльності об’єктів, контроль над якими вони здійснюють, а саме: попереджувальна робота; робота зі своєчасного виявлення правопорушень; робота із притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Тому, на нашу думку, державно-владні повноваження державних інспекцій доцільно розділити на три групи: повноваження щодо попередження правопорушень; повноваження щодо припинення правопорушень; повноваження щодо застосування адміністративних стягнень.

Перша група повноважень відіграє важливу роль у справі забезпечення законності та становить комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного й іншого характеру, які дають змогу виявляти і не допускати правопорушень у певній сфері суспільних відносин. Вони мають профілактичне спрямування і виражаються, як правило, у вигляді певних обмежень і заборон.

Сутність повноважень щодо припинення правопорушень полягає в застосуванні уповноваженими на те органами чи посадовими особами у передбачених законом випадках і в установленому порядку примусовому припиненні правопорушень, що спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, у створенні необхідних умов для можливого в майбутньому притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Повноваження щодо застосування адміністративних стягнень реалізуються у процесі спеціальної адміністративно-юрисдикційної діяльності, що включає в себе розгляд справ про адміністративні правопорушення, винесення постанов та їх виконання.

Література:

1. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підруч. – 3-є вид., стер.] / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.

2. Здир Я. А. Государственные инспекции в СССР / Здир Я. А. – М. : Юрид. лит., 1960. – 134 с.

3. Студеникина М. С. Государственные инспекции в СССР / Студеникина М. С. – М. : Юрид. лит., 1987. – 108, [2] с.

4. Лебідь Н. В. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лебідь Наталія Володимирівна. – Х., 2004. – 202 с.

5. Піддубний О. Ю. Правове становище сільськогосподарських інспекцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. Ю. Піддубний. – Ірпінь, 2007. – 21 с.