Право /2. Административное и финансовое право

К.ю.н.Стукаленко О.В.

Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Україна.

Наукові поняття, наукові категорії: співвідношення понять.

Кожна з юридичних наук має власний понятійний апарат, що відповідає її історично сформованому предметному змісту. Адже саме понятійний апарат разом з предметом науки дозволяють ідентифікувати певну науку як таку, відмежувати її від інших наук, визнати самостійною галуззю знання [5, с. 127].

О.Ф.Скакун зазначає, що поняттєво-категорійний апарат це система погоджених і взаємозалежних понять і категорій, необхідних для теоретичного вивчення явищ права[8, с. 30]. Але хочеться зазначити, що понятійний апарат припускає існування достатньо розвинутої та цілісної системи категорій, понять.

У кожній юридичній науці формується своя система наукових понять і категорій.

В.О. Навроцький зазначив що, саме визначення поняття, а не його обґрунтування, найбільш рельєфно характеризує думки кожного автора, входить в науковий обіг та використовується на практиці і у навчальному процесі, критично оцінюється [6, с. 138].

Єдиного розумінні щодо наукового поняття немає. Для розумінні поняття «наукове поняття » необхідно виходити з того, що «наукове поняття » є різновидом « поняття ».

У підході до поняття в історії філософії виявилися дві протилежні лінії — матеріалістична, така, що вважає, що поняття об'єктивні за своїм змістом, і ідеалістична, згідно з якою поняття — уявна сутність, яка виникає спонтанно, абсолютно незалежна від об'єктивної реальності.

Наукові поняття не є щось закінчене і завершене; навпаки, вони містить в собі можливість подальшого розвитку. Основний зміст поняття змінюється лише на певних етапах розвитку науки. Такі зміни поняття є якісними і пов'язані з переходом від одного рівня знання до іншого, до знання глибшої суті мислимих в понятті предметів і явищ. Рух дійсності можна відобразити тільки в поняттях, що діалектично розвиваються.

Розкриття основних характеристик, будь-якого поняття має відбуватися при суворому дотриманні відповідних положень філософії та формальної логіки, які являють собою методологічну базу для упорядкування понятійного апарату теорії права. І сьогодні не втрачають актуальності слова відомого англійського філософа XIX ст. Д.С. Міля: « Логіка є загальний цінитель та суддя усіх досліджень»[1,с. 596]. Ігнорування даної обставини призводить до появи численних суперечок та непорозумінь у змісті авторських дефініцій, тягне за собою масу критичних зауважень, ускладнює сприйняття авторських ідей як досвідченими правниками, так і тими, хто лише робить перші кроки на теренах правової науки[4, с. 99].

Катего́рія (з др.-греч. — «вислів,звинувачення»). В філософії категорії це загальні поняття, яка відображають найбільш суттєві властивості та зв’язки явищ матеріального світу.

Наукові категорії – це найбільш загальні, фундаментальні поняття, що являють собою форми та організуючі принципи наукового мислення. Вони мають подвійний характер, тобто вони систематизують та описують минулий досвід наукових досліджень і одночасно диктують напрями наступних розробок.

Якщо визначення поняття формулюється спираючись на аналіз самого поняття, то визначення категорії дається відштовхуючись від іншої категорії. Вони неможливі без інтелектуальних зусиль юристів, що конструюють їх, системно класифікують, усувають хаос і невизначеність фактів суспільного життя [2, с.355]

Поняття та категорії володіють загальними рисами, тобто орієнтовані на загальні моделі, і підкоряються загальному режиму їх застосування. В кожній науці наукові категорії та поняття займають чітко визначене місце та утворюють своєрідну систему понять цієї науки. Термін, що співвідносяться з цими поняттями, теж об’єднуються в стійкі та тривалі діючі системи, в яких кожний термін чи група термінів виконує класифікаційну функцію[7,с.50].

Розуміння закономірностей суспільного розвитку в цілому, його глибинних процесів відкриває шлях до наукового пізнання природи правового явища, внутрішніх причин їхнього походження, розвитку, сутності й історичних етапів [3,с. 85].

Як зазначає О.Ф.Скакун поняття та категорії юриспруденції не можна розглядати ізольовано одне від одного, оскільки вони є вузловими пунктами пізнання та одночасно слугують засобом практичного удосконалення права. Завдяки постійному розвитку вони відкривають можливість для осмислення динаміки конкретних державно-правових явищ, проникнення в їх сутність, глибинні процеси, що відбуваються в них. Тільки після опанування науковими поняттями і категоріями в галузі права можна розуміти процеси, що відбуваються в ньому, визначати закономірності і випадковості державно-правового розвитку, творчо розвивати, створювати моделі і пропонувати прогнози їх поступального руху.

Необхідно підкреслити, що невизначеність основного категоріального апарату є не лише причиною недосконалості формувань відповідних понять, категорій, а й підґрунтям для досить поверхневої аргументації критичних зауважень.

Література:

1. Антология мировой философии : В 4-х т./ АН СССР. Інститут философии (Философское наследие ). – Т.3.: буржуазная философия конца 18 в.-первых двухтретей 19 в. – М.: Мысль, 1971. – 760 с.

2. Бержель Жан-Луи. Общая теория права. – M.: NOTA BENE, 2000. – С. 355-363.

3. Васильєв А.М. Правовые категории. Метологические аспекты разроботки системы категорій теории права. – М. 1976. - С. 85.

4. КузьменкоО.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атака, 2005. – 352с.

5. Миколенко О.І. Понятійний апарат та термінологія науки адміністративного процедурного права //Право і суспільство. - №6, 2010.- С. 127-131.

6. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації: Дис… д-ра юрид.наук: 12.00.07.- Х.: Національна академія України ім.Ярослава Мудрого, 2000. - 493 с

7. Савицький В.М. Язык процесуального закона (вопросы терминологии )/ Под ред. А.Я. Сухарева. – М. 1987.- С.50.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права(енциклопедичний курс): Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. – Харків: Еспада, 2009. – 752с.