Штепа О.О., асистент кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

До питання про спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг.

Ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» містить визначення знака як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Згідно з п. 2 ст. 5 вказаного закону об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень.

У Цивільному кодексі України, як відомо, на заміну терміна «знак для товарів і послуг» було запропоновано інший термін – «торговельна марка». У ст. 492 ЦК України визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Згідно зі ст. 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Спадкуванням, згідно зі ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно, права інтелектуальної власності, зокрема на торговельну марку, можуть бути також об'єктом спадкування, якщо вони належали спадкодавцю.

У разі смерті власника свідоцтва на знак, спадкоємці, в порядку спадкового правонаступництва стають новими власниками свідоцтва та їм належать усі права інтелектуальної власності, що з нього випливають. Таке правонаступництво здійснюється в загальному порядку, передбаченому в Книзі 6 ЦК України, з урахуванням особливостей, визначених іншими нормативними актами. Для успадкування права на знак спадкоємець, по-перше, повинен прийняти спадщину протягом 6 місяців з часу її відкриття. Для цього він має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. А якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявивив відмову від неї. Але, не зважуючи на наявність такого вийнятку, все ж бажано перестрахуватися і подати заяву, аби уникнути можливих непорозумінь.

Особливістю спадкування прав інтелектуальної власності на знак є те, що спадкоємцю необхідно не лише прийняти таку спадщину, а й належним чином оформити право на неї. Це зумовлено потребою в державній реєстрації передання прав інтелектуальної власності на знак. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які є чинними після їх державної реєстрації, підлягають державній реєстрації. Така реєстрація, як відомо, здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності. Але для того, щоб її здійснити, необхідно подати документ, який підтверджував би факт передання прав. Таким документом є свідоцтво про право на спадщину, в якому має бути визначено, який саме знак спадкується, із зазначенням номера та дати охоронного документа – відповідного свідоцтва на знак для товарів та послуг.

Відзначимо, що для видачі нотаріусом такого свідоцтва про право на спадщину, пред'явлення одного лише свідоцтва на знак спадкоємцями є недостатнім. Для цього потрібна виписка з відповідного державного реєстру, оскільки дія свідоцтва могла бути припинена або свідоцтво могло бути визнано недійсним, воно може бути відсутнє у спадкоємців, або знаходитися в одного зі спадкоємців, який заперечує факт його існування чи не бажає надавати свідоцтво нотаріусу. Так, Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя містять розділ 3 частини 3, який має назву «Видача свідоцтв про право на спадщину на окремі види спадкового майна», в якому, зокрема розкриваються особливості спадкування прав інтелектуальної власності, в тому числі й на знак. Відповідно до п. 3.5 зазначеного розділу цих Методичних рекомендацій, на підтвердження належності прав на знак для товарів і послуг спадкодавцю на час відкриття спадщини, нотаріусу подається виписка з відповідного державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Крім того, тут зазначається, що свідоцтво про право на спадщину є підставою направлення клопотання до Держдепертаменту щодо зміни власника та внесення відомостей у відповідний державний реєстр.

Для одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець, крім подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу з одержанною випискою з відповідного державного реєстру, має звернутися до професійного оцінщика за проведенням майнової оцінки прав інтелектуальної власності на знак. Без такої оцінки нотаріус не видасть свідоцтво про право на спадщину, оскільки знак є об'єктом цивільних прав, який має свою вартість, і розподіляється однаково з іншими об'єктами спадкування при розподілі спадщини. До того ж це пов'язано і зі сплатою податку з доходів фізичних осіб при отриманні спадщини спадкоємцями, у разі якщо вони не є членами сім'ї першого ступеня споріднення, за ставкою у розмірі 5 відсотків від вартості будь-якого об'єкта спадщини, а при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидентам – за ставкою 15 відсотків.

Як бачимо, при спадкуванні прав інтелектуальної власності на знак особливих проблем не виникає. Труднощі з'являються лише в тому випадку, коли спадкодавець подав заяву на знак, але свідоцтво ще не одержав. Так, нотаріус не видасть свідоцтво про право на спадщину із зазначенням у ньому права на одержання свідоцтва на знак, оскільки воно, по-перше, не є майновим, а має адміністративний характер, а по-друге, свідоцтво на знак може й бути не одержане спадкоємцем, навіть за наявності права на його одержання, оскільки Деждепартамент, на відповідних підставах, встановлених Законом, може відмовити у його видачі. Нотаріус може видати довідку про те, що спадкоємець звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак така довідка свідчить лише про факт прийняття спадщини спадкоємцем, і не підтверджує самого права на спадщину, оскільки спадкоємець протягом строку для прийняття спадщини може відмовитися від її прийняття, його можуть усунути від права на спадкування або можуть з'явитись інші спадкоємці тощо.