Право/ 9.Гражданское право

Ваховський Я. А.

Національний університет ДПС України

Захист прав споживачів в Україні

Звичаї та закони захищали права споживачів завжди. Ідея захисту прав споживачів поступово матеріалізувалась і знайшла своє втілення в утворенні різноманітних суспільних об’єднань, правових норм.

Кожен з нас з самого момента народження – споживач, тому захист прав споживачів є важливою складовою соціального захисту громадян.

З одного боку захист прав споживачів є складовою частиною правової системи держави, з іншого – важливим напрямом об’єднання зусиль міжнародної спільноти. Основною метою консюмеризму (від англ.- споживач) є захист інтересів споживачів, посилення його ролі та правових позицій у системі ринкових відносин.

В умовах розбудови України як демократичної правової держави [1] особливої актуальності набуває проблема захисту прав споживачів, який неможливий без забезпечення гарантії отримання товарів високого рівня якості. В умовах «суспільства масового споживання» якість стала основним критерієм, який впливає на поведінку споживача під час здійснення покупки або отримання послуги.

Проте низька купівельна спроможність пересічного українського споживача сприяє зростанню пропозиції дешевого товару, де за низькою ціною часто криється насправді невисока собівартість цього товару, а низька якість і сумнівне походження. Про це свідчать скарги споживачів та перевірки державних органів.

Ефективність захисту прав споживачів в Україні стосується безпосередню кожного громадянина. Саме цим визначають актуальність даної теми. У вітчизняній юридичній науці її дослідженням займалися О.Язвінський, Г.Осетинський, М. Будьовий, Є.Фесенко та інші.

Проблеми захисту прав споживачів ще не досить вивчені, існує недосконалість чинного законодавства, що регламентує ці правовідносини.

Вважаємо за доцільне звернути увагу на норми Закону України «Про захист прав споживачів» [3], який є базовим у даній сфері. Після змін 2005 року перелік прав споживачів у разі придбання товарів неналежної якості значно звузився.

Зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів» у старій редакції передбачає, що в разі придбання товару неналежної якості споживач має право на:

- безоплатне усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;

- заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості;

- відповідного зменшення його купівельної ціни;

- розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Згідно з чинним Законом, споживач у даному випадку має право на пропорційне зменшення ціни, безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк, відшкодування витрат та усунення недоліків товару.

І лише у разі виявлення істотних недоліків споживач має право за своїм вибором вимагати від виробника товару, продавця:

- заміни товару на такий же товар, або на аналогічний, з числа наявних у продавця, виробника;

- розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми.

На наш погляд, такі зміни норм Закону України «Про захист прав споживачів» суттєво звужують обсяг їхніх прав, адже, придбавши товар неналежної якості, проте без істотних недоліків, споживач фактично позбавлений права на заміну товару та розірвання договору та змушений користуватися товаром, який не відповідає вимогам законодавства.

Проте є деякі зміни в даному Законі, які мають позитивний характер, зокрема, внесення норм про обов’язки споживачів (Ст.5), наприклад, такі як, ознайомитися з правилами експлуатації товару перед початком такої експлуатації, користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та ін. На нашу думку, ця норма є доцільною, оскільки сприяє не допущенню зловживань споживачами і захисту лише їх законних інтересів.

Слід зазначити, що за даними аналізу українських правознавців, поза увагою вітчизняного законодавця залишились деякі суттєві елементи законодавства ЄС з питань захисту прав споживачів. Зокрема, формулювання поняття «споживач» є вужчим, ніж у законодавстві ЄС, також вужчим є коло суб’єктів відповідальності за неякісну продукцію (адже, за нормами ЄС, поняття «виробник» включає в себе і торгового представника, і переробника продукції, й імпортера та дистриб’ютора).

Отже, як бачимо, незважаючи на те, що існують позитивні зрушення у сфері захисту прав споживачів, є ряд недоліків чинного законодавства, які потребують усунення з метою оптимізації правового регулювання даної сфери суспільних відносин.

Тому, вважаємо, що в інтересах споживачів було би значно доцільніше розширити обсяг їхніх прав, а також пристосувати законодавство, яке регулює ці відносини до норм та стандартів, що існують у Європейському Союзі. Це не лише покращить законодавчий захист споживачів, а й сприятиме інтеграції України до європейської спільноти шляхом удосконалення правових норм.

Література:

1. Конституція України прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. зі змінами та доповненнями від 1 лютого 2011 року № 2952-VI/ [Електронний ресурс] -Режим доступу : www.rada.gov.ua

2. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023-XII зі змінами та доповненнями від 01.12.2005 №3161-IV [Електронний ресурс] -Режим доступу :www.rada.gov.ua