Виконала: студентка Дмитрук Ольга

Науковий керівник: Камбур А.В.

Буковинська державна фінансова академія

Міська та сільська культура: відокремлення і взаємодія

Розподіл культури на міську та сільську має свою специфіку: національну, територіальну, історичну. Досліджується конкретний культурний рівень, його критерії, фактори, які на нього впливають; визначаються можливості залучення до культурної діяльності.
Розподіл культури на міську та сільську - актуальне питання на сьогодні. Чи є це проблемою? У чому відмінності між цими культурами? Яким чином відбувається взаємодія між ними? На ці та інші питання шукають відповіді відомі соціологи, такі як Панарін С.А., Акаєв А.А., Капелюшников Р.І., Лукашевич М.П., Туленков М.В. та інші.
Для соціології особливо важливі способи взаємодії, діалогу чи конфлікту цих «подкультур» усередині «великої» культури [1]. Тому метою статті є аналіз даної проблеми за допомогою виділення двох векторів у розвитку відносин між культурами жителів міста і села: у напрямку до самоізоляції (як самостійні культури), і в напрямку до зближення (їх взаємодія).
Перший вектор характеризується, перш за все, прагненням міської та сільської культури до самоізоляції, відокремлення [2]. Кожна з цих культур має свої особливості і відмінності, які і є межами між містом і селом.
Міська культура (культура міста, індустріальна культура, урбанізована культура) - це культура великих і середніх несільськогосподарських поселень, звичайно великих індустріальних і адміністративних центрів.
Міський спосіб життя в нашій країні зумовлюється і характеризується: зайнятістю населення переважно індустріальними формами праці, високою просторовою, професійною та соціальною мобільністю, широким вибором видів праці та дозвілля, значною відстанню між житлом і місцями праці, роллю особистого підсобного господарства (садово-городньої ділянки), перетворенням його з джерела засобів існування в одну з форм оздоровчого відпочинку, великим об'ємом необхідної для людини інформації, що веде до психологічних перевантажень і вимагає нових способів організації відпочинку, високою щільністю людських контактів [3] .
Сільська культура отримала в літературі ряд найменувань: сільський тип культури, культура села, сільська культура, культура селянства. Відомий фахівець із соціології культури Л.М. Коган займався вивченням особливостей сільської культури, серед яких можна виокремити:
-нерівноміру завантаженість аграрним працею протягом року;
-персоніфікацію міжособистісних відносин-грубуватість і фамільярність у спілкуванні один з одним;
-у потоці інформаційного обміну в селі провідну роль виконують місцеві чутки;
-обмежений культурний вибір (відвідування музеїв, театрів, художніх виставок, ресторанів, нічних клубів тощо)
- сільські жителі шанують і дотримуються звичаї і традиції значно більше, ніж городяни.
Культурний простір міста організовано зовсім інакше, ніж на селі; широкі можливості вибору закладів дозвілля, побуту і культури (парки культури і відпочинку, атракціони, хімчистки та пральні, кафе і ресторани, театри і музеї, бібліотеки, галереї, танцювальні зали і т. п .); наявність величезного числа незнайомих людей (анонімність соціальних відносин), завдяки чому індивід відчуває себе більш вільним і розкутим і в той же час отримує можливість створювати або вибирати коло спілкування за інтересами.
Відмінною особливістю міської культури виступає самотність у натовпі, можливість довго ні з ким не спілкуватися, заміна особистих контактів телефонними дзвінками [5]. Характерна риса міського життя і міської культури - транспортна втома, яка виникає внаслідок щоденних переїздів на великі відстані і тісноту в громадському транспорті. Нервові перевантаження можуть викликатися також більш напруженим, ніж на селі, і рівномірним трудовим ритмом, стоянням у чергах, ажіотажним попитом і дефіцитом, мітингами і демонстраціями, постійним перебуванням у натовпі (на вулицях, у транспорті, магазинах). Якщо для сільської культури характерно триєдність - єдність місця роботи, місця проживання та місця відпочинку - то для міської культури характерна саме зворотна тенденція.
Село відрізняється від міста меншим ступенем соціально-економічного розвитку, відомим відставанням рівня добробуту людей, їх побуту, що відповідно позначається на соціальній структурі та способі життя населення.
Одна з центральних проблем розвитку культури - взаємодія традиції та новаторства - відображена у взаємодії міської та сільської культури, що обумовлює другий вектор.
Основний конфліктогенний потенціал культурної взаємодії в 21 ст. пов'язаний саме з зіткненням міської та сільської цивілізацій. Саме він породжує конфлікт, який спочатку розвивається всередині кожної культури, порушеної модернізацією, і лише згодом, у міру глобалізації модернізаційних процесів і внаслідок їх неминучою асинхронності, починає сприйматися як міжкультурний [4].
Наявність цього «підстильного» конфліктогенного пласта надзвичайно загострює всю проблему міжкультурної взаємодії, особливо в умовах масових міграцій. Воно ускладнює пошуки нової культурної ідентичності, причому не тільки мігрантами, але й населенням приймаючих товариств, які марно намагаються зберегти свою культурну ідентичність незмінною в епоху, коли перемішування культур вимагає їх взаємопроникнення та синтезу.

Вже зараз, хоча синтез цей розвивається тільки в зародку, можна виявити його основні напрями і тенденції:
а) використання рекреаційних можливостей сільської місцевості для короткострокового (нічного і в кінці тижня) та довгострокового (під час відпустки) відпочинку городян і їх лікування;
б) підключення городян до сільськогосподарської праці на власних земельних ділянках, дачах,

в) перенесення з міста багатьох навчальних закладів;
г) подальша урбанізація;

Основною причиною міграції в місто служить незадоволеність якістю культурного життя на селі, тому кількість сіл незмінно стає все менше і менше.
Рішенням цієї проблеми може бути проведення комплексних заходів щодо захисту навколишнього середовища, створення достатньої кількості робочих місць, можливість вибору різних професій, створення різних видів культурної діяльності. Можливо, варто ввести ряд нових пільг, щоб залучити молодь у села, хутори, оскільки в даний час вважається вкрай не престижно жити і працювати там.
Отже, у наш час актуальною і важливою є проблема зникнення сіл, їхня культурна облаштування, якісне перетворення сільського розселення, встановлення більш тісних, інтенсивних соціальних зв'язків між міськими і сільськими поселеннями.
Література:

1. Герніш М.Й. Соціологія. Підручник. - К.: Наукова думка, 2009. - 412 с.
2. Кравченко А.І. Культурологія: Навчальний посібник для вузів. - 3-е изд .- М.: Академічний проект, 2001. - 396 c.
3. Лукашевич М.П., Туленков М.В., Яковенок Ю.І. Соціологія: основи загальної, спеціальної І галузевим теорій. - Київ: «Каравела», 2008. - 345 с.
4. С.А. Панарін, А.А. Акаєв, Р.І. Капелюшников Демографічний перехід і культурне розмаїття / / Електронна версія бюлетеня Населення і суспільство. - 2009. - № 395-396
5. Соціологія. Луксікевіч М.П., Туленков М.В. - К. 2008. - 405 с.