Секція: економічні науки; підсекція №3

Стахова Н.І

ДонНУЕТ ім. М.І. Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ВІДКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Поступовий розвиток корпоративного сектору підприємництва в Україні, підвищення прозорості й цивілізованості формування відносин власності зумов­люють актуальність впровадження ефективних механізмів управління фінансами відкритих акціонерних товариств. Ці механізми вивчаються й реалізуються в сис­темі фінансового менеджменту. Останній є продуктом англо-американської еко­номічної школи і, в країнах з розвиненими корпоративним сектором підприєм­ництва та фондовим ринком, переважно орієнтований на управління саме фінансами публічних корпорацій.

Однією з ключових особливостей управління фінансами корпорацій є вра­хування наслідків впливу агентських конфліктів на цінність акцій у системі цін­нісно орієнтованого фінансового менеджменту. Фактично система управління відкритим акціонерним товариством має будуватися на балансі інтересів основ­них агентських груп: акціонерів, менеджерів, кредиторів. Неврахування цих ін­тересів може призводити до низки негативних наслідків для корпорації: від зни­ження курсу акцій і підвищення вартості капіталу до втрат капіталу та зниження темпів зростання. Усе це надає підвищеної актуальності проблематиці, що є предметом цієї статті.

Проблеми ідентифікації агентських конфліктів, оцінки агентських витрат та характеристики їх впливу на довгострокові фінансові рішення корпорацій розгля­даються лише зарубіжними науковцями, такі як А. Барнеа, Т.Коупленд, Т. Коллер, Дж. Мурін, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі; Ч. Лі, Дж. Фіннерті; Р. Брейлі, С. Майєрс.

Метою написання цієї статті є ідентифікація агентських конфліктів та обґрунтування переліку агентських витрат для перспективних досліджень з їх оцінки у системі фінансового менеджменту корпорацій.

Агентські відносини виникають між принци­палами (особи, від імені яких діють агенти) й агентами, які надають послуги, за­мовлені принципалом. Виходячи з визначення, можна сказати, що наймані менеджери є агентами власників (акціонерів) корпорації.

З другого боку, менеджерів можна вважати агентами і кредиторів, оскільки останні разом із власниками мають свою частку в доходах компанії, яка зале­жить від якості управління нею. Всі фінансові управлінські рішення довгостро­кового характеру приймаються лише після схвалення радою директорів. Окре­мі стратегічні рішення приймаються тільки після ухвали загальними зборами акціонерів. У відносинах менеджерів із кредиторами значну роль відіграє пози­ція акціонерів, тому відносини між кредиторами і власниками теж називаються агентськими.

Варто зауважити, що однозначним конфліктом інтересів позначені лише від­носини "акціонери — менеджери" й "акціонери — кредитори". Конфлікту між інтересами менеджерів і кредиторів практично не існує. Воднораз менеджери мо­жуть через збалансовані рішення, які враховують однаковою мірою інтереси влас­ників і кредиторів, забезпечувати зростання й цінності корпорації, і власної за­робітної плати. Останнє можливе за умов реалізації в рамках компанії ціннісно орієнтованого менеджменту.

Прямий конфлікт між інтересами акціонерів і кредиторів може виникнути тоді, коли менеджери намагаються максимізувати цінність корпорації за рахунок підвищення рівня фінансового левереджу. Тобто менеджери виступають на боці акціонерів. Якщо ж заробітна плата менеджерів складається з окладу і відсотків з прибутку, то конфлікт матиме тристоронній характер.

З одного боку, менеджери будуть солідарні з акціонерами у намаганнях зни­зити вартість позикового капіталу, з другого — мінімізуватимуть частку фінансо­вої заборгованості, знижуючи ризики фінансування кредиторів і підвищуючи аналогічні ризики акціонерів.

Агентські витрати загалом, які виникають у відносинах між кредиторами і ак­ціонерами, можна поділити на безпосередні агентські витрати і "витрати банкрутс­тва". Такий поділ зустрічається у працях більшості науковців, згаданих на почат­ку статті. Деякі автори їх називають "витратами, що пов'язані з фінансовими ускладненнями". Оскільки ці витрати несуть принципали-акціонери у вигляді надбавки до кредитної ставки за збільшення ризиків кредитора-агента при зрос­танні рівня фінансового левереджу, по суті вони теж є агентськими. Варто заува­жити, що надбавка до базової кредитної ставки може виникати також у випадках, коли попередні позики мають пріоритет у погашенні порівняно з пізнішими.

Отже, на основі проведених досліджень можна сформулю­вати перелік витрат, зумовлених агентськими відносинами між кредиторами і ак­ціонерами.

1.  Витрати банкрутства. Збільшують вартість позикових коштів і, відповідно, середньозваженої вартості капіталу фірми.

2.  Витрати на контроль за дотриманням кредитних домовленостей та інфор­мування кредиторів про цільовий характер використання кредитних ресурсів.

3.  Альтернативні витрати.

4.  Альтернативні втрати старих акціонерів у вигляді спекулятивних прибут­ків нових акціонерів (або зниження курсу акцій) у результаті конверсії гібрид­них облігацій або виконання варантів.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що нами здійснено ідентифікацію конфліктів, які виникають між агентськими групами (акціонери, менеджери, кре­дитори) у процесі управління фінансово-господарською діяльністю акціонерних товариств. На підставі всебічного аналізу різних аспектів і форм прояву таких конфліктів обгрунтовано перелік агентських витрат для відносин "акціонери — менеджери" і "акціонери — кредитори".

Стахова  Н.І.___________________________________________

Наук.керівник Тришкіна В.В._____________________________