Секція «Економічні науки»
Підсекція «Облік і аудит»
Пономарьова Н.А., Зозулюк
С.В.
Хмельницький національний університет
В умовах інтенсивної генерації ідей і
всебічного поширення досягнень науково – технічного прогресу національна
економіка жодної країни не може повноцінно розвиватися без зовнішньоекономічних
зв¢язків.
Однією з найбільш універсальних форм розвитку міжнародних економічних відносин
є залучення іноземних інвестицій шляхом організації спільних підприємств.
Особливо актуальною є проблема створення спільних підприємств в Україні, де
спільні підприємства розглядаються, насамперед, як сполучна ланка між нашою державою
і світовим співтовариством.
Завдяки іноземним інвестиціям, що
надходять в основному через канали спільних підприємств, урід України
намагаєтся підвищити конкурентоздатність вітчизняної продукції на міжнародних
ринках, а відтак завоювати авторитет на світовій політичній арені.
Питанню обліку діяльності спільних підприємств в літературі
приділяється багато уваги. Так, науковці Терех В.І. та Петрук М.Є. вважають що
в умовах транзитивної економіки організаційно – механізм створення і подальшої
реалізації проектів міжнародного співробітництва потребує систематизації різних форм спільних підприємств за організаційно правовою
ознакою. Але однією з важливих умов реалізації завдань економічного і соціального аспектів її розвитку є істотне збільшення
обсягів прямих іноземних інвестицій. За експертними оцінками, вітчизняна
економіка потребує щорічно 40 млрд.дол. США іноземних
інвестицій [3,ст.40].
За Міжнародними стандартами фінансової звітності спільне підприємство – це
спільна діяльність, яка передбачає створення юридичної особи (корпорації,
товариства або іншої господарської одиниці), в якій кожний учасник має свою
частку [1, ст.664].
Спільні
підприємства характеризуються наявністю сильного партнерського зв¢язку,
довгостроковим співробітництвом сторін та особливим ступенем складності.
З
позиції інвестиційного співробітництва спільні підприємства можна розглядати
так: прямі інвестиції, будучи водночас і реальними, перетворюються у форму
спільного підприємства. Капіталовкладення іноземних інвесторів, вливаючись в
економіку країни у вигляді прямих інвестицій, сприяють формуванню статутного
фонду і основних засобів підприємств за участю іноземних інвестицій; інвестори
– учасники підприємства отримують своє право на відповідний ступінь управління
компанією.
Останнім
часом поряд з поняттям “спільне підприємство” все частіше вживають термін “підприємство
з іноземними інвестиціями”, який має широке тлумачення, оскільки стосується і
підприємств зі 100% -ним іноземним капіталом, філіалів іноземних юридичних
осіб. Вирішальним критерієм у даному випадку виступає розмір частки іноземного
капіталу у статутному фонді, що, у свою чергу, суттєво впливає на такі важливі
питання, як характер участі в управлінні, розподіл і використання прибутку.
Хмельницька
область, яка має певний потенціал для розвитку галузей агропромислового
комплексу, але не відзначається розвинутою комерційною інфраструктурою,
перебуває на одному з останніх місць у залученні прямих іноземних інвестицій та
створенні спільних підприємств.
На сьогодні
не існує єдиного і загальноприйнятого підходу до визначення ефективності
функціонування спільних підприємств. Як відомо, у найбільш загальному вигляді
економічна ефективність - це співвідношення затрат і результатів діяльності. До
затрат належать витрати різноманітних ресурсів, а до результатів – отримання
різних видів ефекту.
Спільне підприємство діє
аналогічно до інших підприємств: укладає контракти, залучає фінансування,
контролює активи, бере на себе зобов’язання, несе витрати і отримує дохід.
Кожний учасник спільного підприємства
має право на отримання частки фінансових результатів або продукції спільного
підприємства. Спільне підприємство веде бухгалтерський облік своєї діяльності, складає і подає фінансову звітність згідно із
законодавством та установчими документами.
Облік спільної діяльності є складним та
заплутаним, оскільки податкове законодавство і порядок ведення бухгалтерського
обліку спільної діяльності багато разів змінювалися і не всі питання на
сьогодні чітко врегульовані.
На практиці облік спільної діяльності
ведеться по різному. Онищенко В. виділяє два способи ведення спільної
діяльності на практиці:
1) відображення уповноваженим учасником усіх внесених активів на своїх
бухгалтерських рахунках з відкриттям спеціальних субрахунків. Інші учасники
відображують передані внески як дебіторську заборгованість (за субрахунком
377), хоча спостерігаються випадки відображення таких внесків у складі
фінансових інвестицій.
2) застосування методики, яка діяла до прийняття П(С)БО 12 “Фінансові
інвестиції”, а саме: окреме ведення обліку внесків спільної діяльності та
операцій самої спільної діяльності. Внески кожний з учасників відображає як
дебіторську заборгованість. Уповноважений учасник складає окремий балансовий
звіт спільної діяльності та звіт про прибутки і збитки спільної діяльності та
передає їх іншим учасникам. Показники такого окремого балансу не включають до
балансу уповноваженого учасника. У бухгалтерській звітності учасників угоди про
спільну діяльність відображають фінансові та інші результати спільної
діяльності, що належать за угодою кожному з учасників [4].
Жоден із описаних способів не відповідає принципам бухгалтерського обліку,
внаслідок чого виникає проблема, яку можна було б вирішити шляхом застосування
методики пропорційної консолідації, яка описана в МСБО 31 “Частки в спільних
підприємствах” і передбачена для спільно контрольованих господарських одиниць.
Отже, спільне підприємство дуже
необхідне для нашої країни, оскільки воно сприяє розвитку економіки України.
Тому потрібно вирішувати проблеми відсутності розвинутої фінансово –
інвестиційної системи, низького рівня
правового та судового захисту інвестора, а також інших членів спільного
підприємства, нестабільності законодавчої бази, це все може бути реалізовано
шляхом здійснення таких заходів:
ü
створення більш сприятливих умов для
залучення вітчизняних та іноземних інвестиційних ресурсів;
ü
мобілізація коштів усіх джерел
інвестиційних ресурсів та їх ефективного використання;
ü
активізація інвестиційної діяльності та
формування привабливого інвестиційного іміджу України;
ü
розробка нових нормативно – законодавчих
актів щодо обліку спільної діяльності.
Література:
1.
Голов С..Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. – К.: Лібра, 2004, 878с.
2.
Кушина О. Майнові іноземні інвестиції -
зараз майже без пільг // Бухгалтерія. – 2005. - № 44. - С. 52-53.
3.
Спільні підприємства та становище їх
розвитку в Україні // Проблеми науки. – 2003. - № 10. – С. 40 – 43.
4.
Торгова Л.В. Спільні підприємства в
Україні: організаційно – економічний механізм і ефективність функціонування”. -
К., 2001. – 135 с.