Шевчук О.А.,

к.е.н., доц.,НТУУ „КПІ”,

Доцент кафедри теоретичної

та прикладної економіки

Людський капітал - фактор економічного розвитку

Рівень розвитку суспільства в рамках будь-якої держави визначається не лише пануючими типами господарства, але й певними здібностями, знанням та навичками працівників, якими наділена людина і які можуть використовуватися нею протягом визначеного періоду часу з метою виробництва товарів і послуг, тобто "людським капіталом", що створюється і збільшується, головним чином, за допомогою освіти і професійного навчання, в наслідку чого, людина може більше заробляти.

Усім відомо, що кожна людина має не тільки особисті здібності і дарування, а й придбаний запас знань і умінь, які вона може використовувати у визначеній сфері суспільної діяльності і за які отримує певний доход. При цьому, інвестування в себе, призводить не лише до підвищення рівня доходів, але і до більшого задоволення від роботи, росту самоповаги і, як кінцевий результат, до поліпшення якості власного життя.

У той же самий час, результатом інвестування в людину для роботодавця є - підвищення продуктивності, скорочення витрат робочого часу і, як наслідок, зростання ефективності виробництва, що призводить до підвищення конкурентноздатності фірми.

Не маловажний цей процес і для держави, оскільки саме інвестування в людський капітал є основним інструментом для збільшення валового доходу, і отже, підвищення добробуту громадян.

Саме тому, останнім часом, уряди багатьох країн, а також Організація Об'єднаних Націй продовжують пошук стратегії стійкого людського розвитку, що оцінюється на підставі спеціального індексу людського розвитку (ІЛР), що відображає досягнення кожної країни в забезпеченні трьох найважливіших аспектів людського благополуччя - можливість довго жити, можливість одержувати знання і можливість мати адекватний рівень життя.

Досягнення в кожній з цих трьох областей оцінюються у відсотках від деякої ідеальної ситуації, яку ще досі не досягла жодна країна:

1) довголіття, що вимірюється при народженні як тривалість майбутнього життя і дорівнює 85 рокам;

2) грамотності з урахуванням середнього числа років навчання й охоплення населення освітою усіх трьох ступіней на рівні 100%, де 2/3 усього ІРЛП припадає на сукупний індекс грамотності дорослого населення і 1/3 усього ІРЛП - на сукупну частку учнів, що отримують освіту в навчальних закладах І, ІІ, ІІІ рівнів.

3) рівня життя, що визначається на базі реального ВВП на душу населення $40000 (паритет купівельної спроможності у дол. США - $100), де у якості граничної величини використовується середнє світове значення ВВП на душу населення.

Якщо країна знаходиться вище середньосвітового значення ВВП, то збільшення доходу на душу населення розглядається як зменшення її граничного внеску в людський розвиток. Вважається, що країни з ІЛР меншим за 0,5 мають низький рівень людського розвитку; 0,5-0,8 - середній рівень; 0,8 і вище - високий рівень розвитку.

Сьогодні, за даними 2006 року, Україна опинилася на 78-му місці із 174 з ІРЛ, що дорівнює 0,766. А це означає, що ніякого прямого взаємозв'язку між станом економіки і процесом розвитку людини не спостерігається.

З погляду розвитку людини, якість економічного росту має таке ж важливе значення, як і його кількісна характеристика. Такий ріст може бути забезпечений лише на основі стратегії, що забезпечує кожній людині умови для довгого, здорового і наповненого творчістю життя.