Психологія та соціологія / 8. Педагогічна психологія

Калюжна Є.М.

Запорізький національний університет, Україна

Активація особистісного потенціалу як основа превентивної роботи з підлітками

Головною метою розробки превентивно-розвивальної програми “Шлях до “Я-відкриття” [3] та її впровадження у зміст навчального процесу є створення ефективного простору для соціально-психологічної адаптації й особистісної самореалізації підлітків, з урахуванням їх вікових та індивідуальних інтересів і потреб. Послідовне розв`язання встановлених в межах програми завдань відбувається, насамперед, через недирективне спрямування Я-зусиль підлітків на самопізнання, активацію внутрішніх ресурсів саморозвитку, експлікацію потенційних здібностей і можливостей, підвищення особистісної компетентності, оволодіння навичками ефективної міжособистісної взаємодії, набуття досвіду конструктивного розв`язання життєвих проблем.

Основним акцентом програми є превенція гіперфункції тривожності й особистісної дезадаптації в підлітків через розвиток у них почуття “соціальної кон`юнктури”. Здатність орієнтуватися й ефективно функціонувати у динамічному контексті суспільного середовища передбачає наявність у підлітків наступних сформованих вмінь:

- вміння здійснювати вибір і приймати рішення;

- готовність брати на себе відповідальність за свій вибір та рішення;

- здатність до самоаналізу і рефлексії;

- здатність до усвідомлення цінності індивідуальності людини;

- вміння будувати конструктивні стосунки з оточуючими;

- асертивність – вміння впевнено відстоювати власну позицію в проблемних ситуаціях, не вдаючись ані до агресивних дій, ані до маніпуляцій, ані до пассивно-залежного поводження;

- здатність зрозуміти іншого в контексті вимог конкретної ситуації;

- вміння приймати й надавати позитивний зворотний зв'язок у ситуаціях міжособистісної взаємодії;

- вміння опановувати негативні переживання і стреси, керувати власним психоемоційним станом;

- вміння аналізувати причини та наслідки власних реакцій і вчинків, а також реакцій і вчинків інших;

- вміння використовувати досвід міжособистісного спілкування як ресурс саморозвитку.

Психологічним змістом включених у програму ігор і вправ є:

• збагачення міжособистісного досвіду;

• забезпечення багатоканального зворотного зв'язку;

• підвищення ефективності групової взаємодії, переживання стану “ми”;

• набуття досвіду прийняття самостійних та спільних рішень;

• імпліцитне звернення до актуальних особистісних потреб;

• безпечне відреагування накопичених почуттів;

• розкриття сильних сторін і внутрішніх потенціалів особистості;

• вселення переконаності у власних можливостях і силах;

• розвинення почуття гумору;

• формування позитивного мислення.

Реалізація змісту програми відбувається з урахуванням принципу “компонентної перспективи”, згідно з яким поведінка є функцією особистості, ситуації та їх взаємодії [2]. Використання ігрових ситуацій допомагає підліткам одержати корисний соціальний досвід, підвищує “культуру” експресивності й рівень усвідомлення власних емоційних переживань. Ігрова атмосфера позбавляє від зайвої психоемоційної напруженості, трансформує активаційний потенціал тривожності у готовність до ефективного особистісного функціонування. Ігри-інсценізації надають підліткам чудову нагоду розширити межі самокомпетентності на підставі набутого досвіду й асиміляції нових знань.

Програма складається з 34 тематичних занять, які проводяться шкільним психологом один раз на тиждень впродовж навчального року. Логіка побудови структури програми відповідає запропонованій Г.О.Баллом загальній моделі дотримання послідовності етапів здійснення психологічних впливів, що представлена трьома аспектами: інтенціональним (предмет і мета впливу), операційним (техніки здійснення впливу) і результативним (оцінка ефекту, що передбачався) [1].

Сценарії занять сконструйовані таким чином, щоб можливість для активної участі отримали всі без винятку учні, приблизна кількість яких у класі складає від 25-30 осіб. Це є дуже важливим, оскільки присутність однокласників створює емоційно насичений простір міжособистісної взаємодії, чим забезпечується різноплановий зворотний зв’язок і психологічна взаємопідтримка. Крім того, групові процеси утворюють додаткову ситуацію соціального впливу, відчуття приналежності ослаблює психологічні бар’єри, дозволяє стати більш відкритим та вільним у спілкуванні, навчитись розуміти і вербалізувати власні переживання й емоційні стани. Саморозкриття та рефлексивний самоаналіз підлітків, підкріплені схвальними реакціями інших, сприяють зростанню їх впевненості у власних силах, підвищенню самооцінки. Нарешті, гнучкість групової форми роботи дозволяє активно моделювати й коригувати ситуації міжособистісної взаємодії відповідно до встановлених завдань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. – 1994. – № 4. – С.56-66.

2. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуации // Психологический журнал. – 2002. – Т. 23. – № 1. – С. 5-17.

3. Шевченко Н.Ф., Калюжна Є.М. Шлях до “Я-відкриття”: уроки з психології для 8-х класів. – Запоріжжя: Інтерпрінт, 2007. – 124 с.