Підсекція
№ 5
Золотухіна
О.С.
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
ім. Михайла Туган-Барановського
Фактори, які впливають на формування мовленнєвих навичок”
Перш ніж розглядати основні психологічні передумови формування навичок говоріння іноземною мовою, окреслимо основне коло факторів, що впливають на формування мовленнєвої навички. До основних факторів, що впливають на ефективність вироблення навички, відносяться: 1) правильний розподіл вправ у часі, 2) розуміння, осмислення виконуваної дії, 3) знання результатів і характер виправлення помилок, 4) врахування негативного впливу (інтерференції) раніше вироблених навичок. У роботах американських психологів наводяться результати детального розгляду кожного з цих факторів. Так, в узагальнюючій роботі Д. Уолфл називаються й інтерпретуються такі фактори, що обумовлюють успішність формування навички й ефективність навчання в цілому: знання результатів, відстрочка в часі повідомлення пропорційно ефективності тренування; запобігання інтерференції, що ґрунтується значною мірою на неправомірності створення подібної стимулюючої ситуації; різноманітність умов тренування, що виражається в необхідній варіації обсягу, порядку, умов пред'явлення тренувального матеріалу; - знання методу, що застосовується при тренуванні.
Однією з основних психологічних передумов і в той же час основних психологічних умов ефективності вироблення навички є цілеспрямованість виконання студентом кожної мовленнєвої дії. Ця умова, у свою чергу, припускає чітке вичленовування кожної конкретної дії, навчання якій має бути доведене до навички. І по-друге, воно припускає добір цілеспрямованих на виконання саме цієї дії вправ. Важливо відзначити, що в міру того, як формування навички завершується, цілеспрямованість втрачає своє значення. Виконання цієї дії стає способом виконання іншої, більш складної дії (за А.Н. Леонтьєвим). Так, формування такої навички, як коротка нормативна відповідь, наприклад, німецькою мовою на загальне питання в міру її удосконалення має включатися в більш розгорнуту відповідь, у таку ситуацію, у якій ця коротка відповідь не означала б повну реакцію слухача, а тільки б накреслювала, фіксувала її.
Іншою психологічною
передумовою формування навички, тісно зв'язаної з цілеспрямованістю, є усвідомлення,
розуміння як сутності даного явища, так і програми виконання елементів, що
входять в нього. Це усвідомлення може йти по двох планах: а) усвідомлення
мовного правила, за яким виконується дана мовна дія, і б) усвідомлення тих
проміжних операцій, з яких ця навичка складається, тобто усвідомлення програми
дії. При цьому перший план усвідомлення має передувати процесу формування
навички, виконанню спеціально спрямованих на це вправ. Необхідність цього
передування підкреслюють як психологи, так і методисти навчання іноземних мов.
Другий план усвідомлення реалізується в процесі формування навички. При цьому,
якщо перший план усвідомлення, тобто усвідомлення мовного правила, знаходиться
в центрі досліджень проблеми навички, то другий план - план вироблення власної
програми дій залишається майже не вивченим, хоча важливість його дослідження
очевидна.
Дуже важливою для формування навички говоріння іноземною мовою, є правильний розподіл вправ у часі. Ця закономірність формування навички розглядається психологами як одна з основних. Так, говорячи про важливість розподілу вправ, дослідник цієї проблеми К. Ховланд підкреслює, що всі автори відзначають перевагу розподіленого в часі навчання. При цьому було виявлено, що зі збільшенням інтервалу між сеансами запам'ятовування вербального матеріалу швидкість навчання зростає. Продовжуючи цю лінію міркування, можна стверджувати, що розподіл вправ у часі як закономірність формування навички має на увазі також, що найбільша кількість вправ повинна бути дана на початку тренування. Потім, зі збільшенням часу тренування, інтервал між вправами з формування навички має все збільшуватися. При цьому тренування, хоча б у дуже маленьких дозах, повинне цілеспрямовано зберігатися до кінця навчання. Очевидно, що система вправ, спрямованих на вироблення програми власних/ дій студента, повинна будуватися також на основі врахування цієї закономірності.
Упізнання легше, тому
що для нього досить знати кілька ознак структури, тоді як для відтворення
необхідно не тільки її знання, але й здатність до реалізації всіх її ознак;
саме тому спочатку виділений етап рецепції. При формуванні навичок говоріння
відпрацювання елементів повинне передувати відпрацьовуванню цілого, тому що в
іншому випадку увага розподілена між декількома об'єктами і не концентрується
на специфічних труднощах саме даного явища. Тому виділені етапи послідовні. При
цьому будь-яке продукування цілого повинне спочатку спиратися на зразок його
значеннєвого і граматичного оформлення.
Виділяють чотири
перших етапи формування навички говоріння іноземною мовою: 1. Аудіювання (відпрацьовується переважно операція звірення).
2. Коротка відповідь на загальне питання (відпрацьовується час реакції,
операція звірення, заміни). 3. Коротка відповідь: а) на альтернативне питання
(відпрацьовуються всі вищезгадані операції й операції вибору й побудови за
аналогією); б) на спеціальне питання (відпрацьовується операція вибору). 4.
Повна відповідь на всі типи питань (відпрацьовуються послідовно операції
побудови за аналогією, трансформацією, комбінуванням й набором цілого з
елементів).
Очевидно, що в
процесі навчання говоріння іноземною мовою повинні бути дотримані основні загальнодидактичні принципи й психологічні закономірності
вироблення навичок: цілеспрямованість, свідомість, розподіл вправ у часі, безперервність
тренування, вмотивованість, комунікативність кожної мовної дії.