Біологічні науки / Ресурсознавство та інтродукція рослин

Лоїк О.І.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАУНОПОДІБНИХ

Плауноподібні (Lycopodiophyta, інколи Lycophyta) — підрозділ судинних рослин. Ця група є найстарішим сучасним підрозділом судинних рослин, який виділився близько 420 мільйонів років тому. Вони відрізняються від решти судинних рослин наявністю мікрофіл — листків, що мають тільки одну судину — на відміну від набагато складніших мегафіл у папоротевих і насінних рослин. В життєвому циклі плауноподібних переважає нестатеве покоління, тобто спорофіт.

Плауноподібні, в основному, вимерли ще в карбоні палеозойської ери. Це були могутні дерева та кущі, вони відіграли важливу роль в утворенні покладів кам’яного вугілля. Викопні представники відділу Плауноподібні - лепідодендрон, сігілярія, плеуромея.

Основними класами плауноподібних є: Ізоетопсиди (Isoetopsida), Молодильникові (Isoetales), Селягінелові (Selaginellales), Плауновидні (Lycopodiopsida), Плауни (Lycopodiales).

Сучасні плауноподібні — виключно трав’янисті рослини, переважно багаторічні, з повзучим стеблом, що вилчасто галузиться, та зі спірально розташованими на ньому дрібними листками. Деякі спрямовані вгору пагони на верхівках мають спороносні колоски, утворені видозміненими листочками — лусочками; з їх верхнього боку розміщені спорангії.

Плауни поділяють на рівноспорові та різноспорові. Різноспорові (наприклад, плаунець-селягінела) мають мікроспори та мегаспори — різні за розміром і якістю; з них виростають різностатеві гаметофіти (статеве покоління) — це дводомні рослини.

Рівноспорові плауноподібні —це однодомні рослини. Із однодомних у лісах поширений плаун булавовидний. Спорофіт плауна — зелена рослина типової будови плаунів. Гаметофіт (або як його ще називають — заросток) розвивається під землею, він бурого кольору, не фотосинтезує, живиться гетеротрофно, живе в співдружності з грибами протягом 15–18 років. Ось чому у плаунів добре розвинене вегетативне розмноження. У дводомних плаунів заростки розвиваються під оболонкою спори за рахунок її поживних речовин протягом кількох тижнів.

Усі сучасні представники плауноподібних — багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо субтропічній та тропічних зонах[2].

Пристосуваннню та виживанню на суходолі сприяли вдосконалення будови вегетативних органів, переважання спорофітного покоління в циклі відтворення тощо. Розмножуються за допомогою спор і мають макроскопічне чергування поколінь, хоча деякі з них — гомоспорні, а інші — гетероспорні.

У циклі відтворення плауноподібних переважаючим поколінням є нестатеве, що має пагін, який складається з повзучого стебла, дрібних листків і додаткових коренів. Стебло вилчасто галузиться і на ньому спірально розміщені листки. На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями.

Спори захищені від висихання і можуть поширюватися вітром. Гаметофіти невеликі і живуть самостійно. Статеві органи гаметофіта в одних видів розміщені на одній рослині (плауни), а в інших — на різних особинах (молодильник).

За сприятливих умов утворюють своїми заростями кільця, які називають Відьминими, коли зарості радіусами «відходять» від материнської рослини і на відстані дають початок новим рослинам. Після відмирання материнської рослини, яка міститься в центрі такого кола, й утворюються ці кільця.

Цікавий спосіб вегетативного розмноження баранця звичайного. На його верхівкових листках утворюються вивідкові бруньки. Після дозрівання вони відкидаються від рослини на відстань до 50 см.

На відміну від хвощеподібних та папоротеподібних, у плауноподібних не виражені вузли та міжвузля пагонів, немає серцевини, гаметофіт - безколірний, живиться сапротрофно ( у хвощів та папоротів – зелений (або редукований)).

На сьогодні плауноподібні представлені порівняно невеликою кількістю видів, участь яких у рослинному покриві незначна. Підрозділ налічує близько 1000 сучасних видів (в Україні 12 видів) і представлений двома класами: плауновидні(Lycopodiopsida) та молодильникові (Isoetopsida).

На території України мешкає кілька видів плауноподібних, найвідоміші: плаун булавовидний, молодильник озерний, лікоподієла, селагінела, баранець звичайний тощо. Найпоширенішим з видів є плаун булавовидний.

Основними причинами зміни чисельності плауноподібних є: заготівля як декоративної та лікарської рослини, вирубування лісів, рекреаційне навантаження.

Роль плауноподібних сьогодні невелика. Спори плаунів, які мають 50% невисихаючої олії, використовують у фармакології (як дитячу присипку), у металургії при витонченому литті (обсипають стінки формочок) та в піротехніці (для феєрверка).

Неперевершене значення давніх плаунів, як утворювачів вугілля.

Окремі види плаунів використовують у побуті як декоративні рослини, у медицині — як лікарські рослини. Наприклад, трава плауна баранця (Lycopodium selago), Спори плауна булавовидного (Lycopodium clavatum) використовуються в медицині..

Деякі представники Плауноподібних — рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, серед яких: плаун баранець (Lycopodium selago), плаун колючий (Lycopodium annotium) та молодильник озерний (Isoetes lacustris). До отруйних видів належить плаун баранець (L. selago)[1].

Література:

1. Определитель высших растений Украины / Доброчаєва Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К., 1987.

2. Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.