Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Докторант, к.е.н. Постол А.А.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Управління виробничо-ресурсним потенціалом аграрних підприємств з метою забезпечення їх конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність аграрних підприємств визначається їх здатністю виробляти продукцію, котра має попит серед споживачів, а також забезпечує отримання прибутку, достатнього для організації розширеного відтворення. Основою формування такої здатності є виробничий потенціал суб’єктів діяльності. Основними напрямами формування системи ефективного управління використанням виробничо-ресурсного потенціалу є: забезпечення раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів в аграрному секторі, а також основних матеріальних засобів; застосування ресурсоощадних технологій; ефективне використання трудових ресурсів; забезпечення стабільності формування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів; розвиток інноваційних процесів і впровадження їхніх результатів у забезпечення екологізації, інтенсифікації аграрного виробництва та продовольчої безпеки держави. За рахунок біологізації й екологізації процесів інтенсифікації можна досягти значного спаду витрат ресурсів на одиницю сільськогосподарської продукції [2, с. 310].

Критерій ефективності виробничо-ресурсного потенціалу повинен забезпечувати кількісне вимірювання рівня та темпів зміни його ефективності. Структура критерію повинна відображати два фактори процесу: живу і уречевлену працю. Якщо вважати, що обсяги виробництва залежать від відповідності рівня розвитку виробничо-ресурсного потенціалу рівню науково-технічного прогресу та форми його використання, то очевидно, що таким критерієм повинно бути зменшення витрат на одиницю продукції.

Враховуючи напрямки у підвищенні наукового рівня обґрунтованості управління рішень на основі оцінки економічної ефективності розвитку виробництва та використання виробничо-ресурсного потенціалу, доцільно враховувати наступне: єдність і взаємодію виробничих ресурсів у процесі виробництва продукції; оптимальне управління показниками, які визначають рівень використання і відтворення виробничо-ресурсного потенціалу, виходячи як з локальних завдань, так і з завдань розвитку підприємства; варіантності у підвищенні ефективності функціонування підприємств, виходячи з можливої різноманітності; управління показниками ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу під кутом зору пошуку оптимального рівня інтенсивності використання окремих видів ресурсів.

Практика розроблення показників функціонування та розвитку аграрного виробництва свідчить про недостатній зв'язок показників як між окремими напрямками розвитку підприємств, так і виробничо-ресурсним забезпеченням. Недостатньо враховується в економічній оцінці варіантність розвитку виробництва і споживання ресурсів, їх віддача, питома вага окремих ресурсів. Очевидно, що питання визначення економічної ефективності має багатоаспектний характер [3, с. 169]. Для визначення рівня ефективності діяльності промислових підприємств, використання їх виробничо-ресурсних потенціалів необхідно використовувати не тільки часткові показники господарської діяльності, але й показники узагальнюючі. Необхідне розроблення економіко-математичних моделей, які відображали б різні аспекти і наслідки розвитку виробництва і відтворення виробничо-ресурсного потенціалу.

Вивчення виробничо-ресурсного забезпечення є однією із необхідних передумов формування альтернативних ресурсних стратегій аграрних підприємств. Недостатня забезпеченість ресурсами відтворення аграрної діяльності стала однією із головних причин того, що в них протягом тривалого періоду не забезпечується не тільки розширене, а й просте відтворення. Це, у свою чергу, призвело до руйнування створеної у минулому матеріально-технічної бази внаслідок підвищення рівня зносу наявних основних засобів із за неможливості їх своєчасної заміни. На сьогодні залишається недостатньо дослідженою проблема виробничо-ресурсного забезпечення аграрних підприємствах в умовах незбалансованості економіки у поєднанні з інфляцією. Це обумовлено тим, що подолати всі негативні тенденції зусиллями самих аграрних підприємств досить важко. З цією метою важливим є надання їм державної підтримки в рамках зеленого, синього та жовтого кошиків [1, с. 65]. Потрібно розвивати державно-приватне партнерство у процесі ресурсокористування. Має перспективи товарне кредитування великими агроформуваннями малих та середніх з метою їх підтримки, збалансування аграрних ринків, розвитку сільських територій.

Для успішного розвитку сільського господарства необхідно забезпечити його відповідними ресурсами і створити умови для їх раціонального використання на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Аграрні підприємства сьогодні не повністю використовують свої можливості для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості. При цьому виробничі ресурси в багатьох господарствах використовуються не досить ефективно. Можливості аграрних підприємств щодо збільшення виробництва аграрної продукції тісно пов’язані з вирішенням цієї проблеми.

Література

1. Підлісецький Г.М. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору / Г.М. Підлісецький, М.І. Толкач // Економіка АПК. – К.: НАН, 2008. – № 5. – C. 65-66.

2. Труш Н.І. Стан та тенденції ресурсного забезпечення аграрних формувань / Н.І. Труш // Науковий вісник НУБіП. – 2010. – Вип. 154, Ч. 3. – С. 307-312.

3. Ульянченко О.В. Формування та використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі: [монографія] / О.В. Ульянченко. – Харків, 2006. – 357 с.