Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Гринь В.І.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ СТРАТЕГІЇ У ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА

Для формування аграрної політики у галузі тваринництва має бути організована цілеспрямована і скоординована діяльність державних та господарських структур, затверджена доктрина продовольчої безпеки та розроблена концепція сталого розвитку сільськогосподарських територій на основі програмно-цільових параметрів. Необхідно, щоби правові, економічні та організаційні заходи у сфері продовольчого забезпечення були відображені в державних прогнозах соціально-економічного розвитку, цільових державних і регіональних програмах [2, с. 68]. Зокрема, мають бути надані субсидії для фінансової підтримки щодо реалізації програм, які передбачають розвиток тваринництва і на його базі – розвиток виробництва кормів, переробного і постачальницько-збутового виробництв пов’язаного з цією галуззю, що має важливе значення для соціально-економічного розвитку країни та її областей.

Основним завданням державної аграрної політики у тваринництві є забезпечення конкурентоспроможного розвитку галузі в ринкових умовах, налагодження ефективних ринкових інституцій, надання державної підтримки, створення умов для фінансової самодостатності усіх сільськогосподарських товаровиробників.

Сучасна концепція формування продовольчої стратегії має передбачати розробку та реалізацію державної агропродовольчої політики у галузі тваринництва, спрямованої на створення стратегічного продовольчого потенціалу України, умов для послідовного економічного зростання в галузях АПК, розвитку соціально орієнтованого продовольчого ринку. Її реалізація вимагає координації зусиль не лише держави та областей, але й підприємств різних організаційно-правових форм зі створення високотехнологічного, інтенсивного і конкурентоспроможного виробництва м’яса, інтегрованого з переробкою і реалізацією кінцевого продукту, високоорганізованої продовольчої системи [1]. Для досягнення поставленої мети у сфері аграрної політики держава використовує різноманітний інструментарій, зокрема фінансову підтримку сільськогосподарських товаровиробників. Від бюджетних трансфертів значною мірою залежать позиції держави на глобальному ринку аграрної продукції, реалізація експортного потенціалу аграрного сектору і сталий розвиток сільських територій.

Основними пріоритетами державної політики щодо розвитку галузей тваринництва є стимулювання збільшення обсягів і забезпечення беззбиткового виробництва тваринницької продукції товаровиробникам різних форм господарювання шляхом: удосконалення організаційно-економічних механізмів регулювання розвитку ринків тваринницької продукції; модернізації виробництва на основі інноваційних підходів, спрямованих на зменшення витрат та одержання продукції високої якості; застосування економічних важелів цінового регулювання ринків тваринницької продукції, зокрема здійснення товарних і фінансових інтервенцій; удосконалення системи організації й ведення племінної справи у тваринництві; різнобічної державної фінансової підтримки великотоварних спеціалізованих підприємств із виробництва молока та м'яса [3].

Стимулювання підвищення ефективності виробництва та якості продукції в дрібнотоварних і кооперативних формуваннях за рахунок:

- надання бюджетної підтримки особистим селянським господарствам, які трансформуються у фермерські (інші юридичні форми господарювання) та дотримують встановлених вимог стосовно кількості поголів'я;

- розбудови інфраструктури ринку тваринницької продукції, в тому числі обслуговуючих кооперативів, оптових ринків і стаціонарних аукціонів живої худоби та птиці;

- проведення пілотних проектів підтримки особистих селянських господарств із метою забезпечення їх молодняком худоби й птиці.

Відповідно до регіональної спеціалізації галузей тваринництва необхідно мати обласні програми підвищення їх конкурентоспроможності з використанням відповідних спеціальних регуляторів та важелів [4, с. 10]. Для Херсонщини це відродження молочного скотарства, вівчарства, для Полтавщини – розвиток свинарства та м’ясного скотарства. При цьому необхідно дотримуватися єдиної національної концепції підвищення конкурентоспроможності галузей тваринництва, яка включає наступні положення: обґрунтування пріоритетів та індикаторів раціональної організації, розміщення, спеціалізації та диверсифікації виробництва для кожної з тваринницьких галузей; визначення та оцінка потенціалів конкурентоспроможності, величини та структури ресурсів; обґрунтування та розробка базових інноваційно-інвестиційних проектів.

Література:

1. Азізов О.П. До проблеми розвитку тваринництва України в контексті підвищення якості продукції і ефективності виробництва / О.П. Азізов. – [Електронний ресурс] : Режим доступу / www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/ nvnau/2010_154_2/10aop.pdf .

2. Козак Ю.П. Стан тваринництва та його державна підтримка / Ю.П. Козак // Економіка АПК. – 2006. - №12. – С.67-71.

3. Майстро С.В. Напрями державної підтримки аграрного сектора та її вплив на конкурентоспроможність продукції на світовому ринку / С.В. Майстро // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/ txts/galuz/05msvpsr.pdf.

4. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 7-14.