Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Здобувач Уманська В.В.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Еколого-економічне значення у структурі ресурсного потенціалу та напрями використання побічної продукції рисівництва

Дефіцит власних енергетичних ресурсів в Україні та необхідність енергоощадного господарювання актуалізує перед науковцями та практиками завдання пошуку економічно та екологічно ефективних замінників традиційних джерел енергії. У своєму розвитку людство може використовувати енергію сонця, вітру, геотермальних джерел, припливів та відпливів, води [3, с. 8]. Проте для сільськогосподарських товаровиробників найбільш доступним джерелом альтернативної енергії визнана біомаса сільськогосподарських рослин, яка не споживається напряму або у процесі переробки як продукт харчування чи корм для тварин.

Йдеться про спеціально вирощувані рослини як джерело біопалива (ріпак, міскантус, козлятник та ін.), так і непоживні для людини залишки основних для країни сільськогосподарських культур (зернових, буряків, картоплі, соняшнику, плодів і овочів), відходи галузей тваринництва, кормовиробництва, харчових підприємств, побутові відходи. Стосовно галузі рисівництва мова йде про солому, яка залишається після збирання врожаю та про лушпиння або лузгу, що залишається після первинної переробки рису.

До того ж в Україні, як і в усьому світі, дуже гостро стоїть проблема утилізації пожнивних решток після збирання зернових культур. Найбільш широко використовуваними є найпростіші методи – спалювання соломи, використання на грубий корм або як підстилки тваринам, як частки органічних решток на полях для збільшення майбутніх врожаїв. Проте вони недоцільні з економічної та екологічної точки зору, свідчать про нераціональне використання наявного ресурсного потенціалу та не відповідають світовим тенденціям енерго- та ресурсозбереження [2, с. 91].

Виявляється, впровадження у виробництво нових сортів рису з високими технологічними та споживчими якостями є суттєвим резервом не тільки збільшення виробництва рисової крупи. Наприклад, у найбільшій рисосіючій країні – Китаї понад 1/3 целюлозно-паперової продукції виробляється саме з рисової соломи. Поряд з осокою, вона могла б використовуватися для виробництва целюлозно-паперової маси, целюлози, картону, паперу на єдиному в умовах Півдня країни Цюрупинського (Херсонського) целюлозно-паперового комбінату. Це дозволило б відновити його роботу на засадах повного використання потужностей, сприяло б збільшенню дохідності рисівництва, вирішенню екологічних проблем, збільшенню зайнятості та добробуту населення.

Згідно наявних статистичних даних, у Державному Реєстрі сортів рослин України представлено принаймні 10 сортів рису селекції Інституту рису НААН. Всі вони характеризуються достатньо високими показниками якості зерна і, відповідно, виходом крупи та вмістом цілого ядра в ній. Також сорти вирізняються стійкістю до абіотичних та біотичних факторів середовища зони рисівництва. Так, сорти рису Преміум і Віконт середньостиглі з періодом вегетації 120-125 діб, урожайністю на рівні 8,8 і 9,1 т/га, масою 1000 зерен 31,0 і 29,0 г, склоподібністю 98 і 100 %, плівчастістю 19,0 і 18,0 %, тріщинуватістю 2 і 4 % забезпечують вихід крупи на рівні 70 і 69 %, цілого ядра в крупі – на рівні 91 і 93 % відповідно [1].

При цьому при врожайності 6,5-9,6 т/зерна одночасно отримується 9,4-19,4 т/га соломи, а при переробці рису-сирцю 1,1-1,7 т/га лушпиння. Отже, впровадження сортів рису з високими показниками технологічної й споживчої якості одночасно дає можливість отримати значну кількість побічної продукції (соломи та лузги), які можна використовувати в якості біопалива у технологічних операціях при переробці зерна та для опалення приміщень. Вказане в комплексі вирішує проблему утилізації пожнивних решток, пошуку та використання альтернативних джерел енергії, збереження екологічної рівноваги довкілля.

Тим самим також підвищується еколого-економічна ефективність функціонування галузі, зростає її виробничо-ресурсний потенціал, збільшуються конкурентні переваги, нового змісту набуває його структура. Мова йде про розширення маркетингових каналів збуту готової та побічної продукції, удосконалення виробничих бізнес-процесів, нові напрями в обґрунтуванні стратегій перспективного розвитку рисівництва, регулювання та управління ним на засадах комплексності, інноваційності, залучення ринкових важелів та державної підтримки.

Література

1. Биотопливо из рисовой соломы [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.biotoplivo.info/solid_fruel/12- biotoplivo-iz-risovoy_ solomy.html.

2. Дудченко В.В. Ефективні заходи використання альтернативних джерел енергії / В.В. Дудченко, В.А. Єропкін, І.В. Гордієнко // Таврійський науковий вісник: зб. наук. пр. – Херсон: Айлант, 2010. – Вип. 72. – С. 89-94

3. Курило В.Л. Використання побічної продукції рисівництва як біоенергетичного ресурсу / В.Л. Курило, І.В. Гордієнко // Цукрові буряки: всеукр. наук.-вир. жур. – К., 2011. – № 5(83). – С. 8-9.