Экономические науки/13.Региональная экономика.

К.е.н., ст викл. Гураль Н Р.

студент, Гринкевич Р.І.

Львівський інститут МАУП

«Зелена» економіка: сутність та перспективи розвитку.

Глобальна фінансова криза наприкінці минулого десятиліття поставила під сумнів віру людей у бізнес та дії урядів і активізувала пошук відповідей на багато складних питань, основними з яких є питання виміру успіху та прогресу, відокремлення залежності економічного зростання від споживання ресурсів, деградація екосистем, залучення нових джерел зростання економіки, використання ресурсно-ефективних і еколого-орієнтованих технологій та інновацій. Саме від вирішення вищеперерахованих проблем залежить благополуччя нинішнього та майбутнього поколінь.

В останню чверть століття спостерігалося збільшення світового ВВП, але таке економічне зростання досягається головним чином за рахунок витрати природних ресурсів, кількість яких невпинно зменшується і в найближчому майбутньому може вийти за межі можливостей нашої планети. Очевидно, що необхідні переходити на таку концепцію розвитку, яка забезпечила б збереження здоров’я нинішнього покоління, підвищення його матеріального добробуту, духовного і соціального розвитку, на фоні створення екологічної та диверсифікованої економічної системи, що слугуватиме основою прогресу людської цивілізації в майбутньому. Такою концепцією є «зелена економіка».

Теоретичне підгрунтя «зеленої економіки», зокрема, детально розглянуте у роботах Т. Галушкіної, Л. Мусіної, В.Потапенка, дослідженню проблем розвитку зеленої економіки присвячені наукові праці таких вчених як: Н. Андрєєва, Б. Буркинський, В. Волошин, Б. Степаненко, Ю. Грицан, Д. Колотило, В. Кравців, Л. Мельник, О. Миронов, М. Хвесик, О. Шубравська, К. Прокопенко та ін.

У самому простому розумінні зелена економіка це економіка яка передбачає економічне зростання у поєднанні з екологічною стійкістю. Цільова Група Міжнародної Торгової Палати з питань зеленої економіки визначає зелену економіку, як таку де економічне зростання та відповідальність за навколишнє середовище функціонують разом, посилюючи один одного та одночасно підтримуючи прогрес у питаннях соціального розвитку [1].

ЮНЕП визначає «зелену» економіку як таку, що підвищує добробут людей і забезпечує соціальну справедливість, при цьому істотно знижує ризики для навколишнього середовища та збіднення населення. Зелена економіка згідно доповіді ЮНЕП - це «економіка з низькими викидами вуглецевих сполук, яка ефективно використовує ресурси і відповідає інтересам всього суспільства» [4].

Для більш чіткого розкриття сутності концепції «зеленої» економіки розглянемо її у трьох аспектах: економічному, соціальному, екологічному (рис. 1).

Рис.1. «Зелена» економіка у світлі економічного, соціального та екологічного аспектів [5].

До низки складових «зеленої» економіки, як правило, відносять виробництво екологічно чистої продукції й надання адекватних послуг, здійснення соціально відповідальних інвестицій, формування корпоративної соціальної відповідальності [3, с. 25].

Головний консультант Департаменту забезпечення роботи Міністра економічного розвитку та торгівлі України – Людмила Мусіна презентувала успішний досвід країн світу з упровадження моделі «зеленої» економки до системи державного управління та соціально-економічного розвитку. В результаті чого, нею були визначені такі основні складові зеленої економіки зростання як [6]:

- «зелена» промисловість, екологічні інновації та технології більш чистого виробництва;

-створення розумної  інфраструктури;

- податкова реформа, спрямована на пільгове оподаткування «зелених» підприємств;

- реальна оцінка природного капіталу та екосистемних послуг та ресурсозберігаюче споживання;

- сприятливе регуляторне середовище.

За результатами аналізу наукових праць можемо визначити такі принципи функціонування зеленої економіки [2 ; 7]:

• гармонізацію відносин у системі «природа – людина – виробництво», належну узгодженість економічних, соціальних та екологічних пріоритетів;
• захист як людини, так і природи від руйнівного впливу виробничої діяльності суспільства;
• відповідальність між поколіннями: використання екологічних ресурсів та екосистеми повинні знаходитись під ретельним контролем і захищатися таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів теперішнього та майбутніх поколінь у задоволенні їх потреб;
• гарантування зростання економічного потенціалу суспільства та його соціально-культурного розвитку в умовах екологічної безпеки;
• економічна рівність і справедливість: рівномірний розподіл багатства всередині країни та між країнами з метою зменшення нерівності між багатими і бідними і усунення жорсткої соціально-економічної стратифікації;
• стале споживання і виробництво;
• стратегічне, комплексне планування становлення зеленої економіки;
• зміна ключових індикаторів розвитку, благополуччя людини та якість життя повинні стати провідними індикаторами економічного розвитку;
• захист і відновлення біорізноманіття та природного середовища як невід’ємної частини благополуччя людини;
• гендерна рівність, як соціально-економічною передумовою переходу до зеленої економіки і досягнення сталого розвитку;
• міжнародне співробітництво;
• розробка державних програм та державна підтримка.

Формування механізму екологізації економіки є надзвичайно актуальним питанням, яке вимагає узагальнених поглядів, завдяки яким можливо обґрунтувати практичні рекомендації щодо шляхів становлення, форм функціонування і розвитку «зеленої» економіки країни.

Тож Україна повинна переймати досвід Європи у сфері збереження навколишнього середовища, поступово запроваджуючи елементи «зеленої трансформації», втілюючи екоінноваційні проекти, використовуючи чисті технології, створюючи розумну інфраструктуру, проводячи еко-податкові реформи, розробляючи вигідні регуляторні умови для бізнесу, забезпечуюючи ресурсозберігаюче споживання тощо.

Литература:

1. Звіт Комісії Міжнародної Торгової Палати з навколишнього середовища та енергетики «Десять умов переходу до «Зеленої Економіки» № 213-18/7 (27 жовтня 2011). – 7 с.

2. Буркинський Б. В. «Зелена» економіка крізь призму трансформаційних зрушень в Україні / Б. В. Буркинський, Т. П. Галушкіна, В. Є. Реутов. – О.: ІПРЕЕД НАН України; Саки : Фенікс, 2011. – 348 с.;

3. Степаненко Б. В. Концептуальні підходи до визначення поняття «зелений бізнес» / Б. В. Степаненко // Економіка і прогнозування. — 2010. — № 4. — С. 22—37.

4. Настречу зеленой економіке: путь к устойчивому развитию и искоренению бедности. Обобшающий доклад для властных структур. ЮНЕП, 2011. - с.2. – www.unep.org/greeneconomy

5. Чернихівська А.В. «Зелена економіка –стратегічний вектор сталого розвитку в Україні /А.В. Чернихівська // Глобальні та національні проблеми економіки. — 2014 . — Випуск 2. С. 921 -924.

6. Міністерство екології та природних ресурсів України. » [Електронний ресурс] – Режим доступу :  http://eng.menr.gov.ua/

7. Stoddart H., Riddlestone S., Vilela M. Principles for the Green Economy A collection of principles for the green economy in the context of sustainable development and poverty eradication. – London. – Stakehoder forum. – 2012. – 24 p.