Економічні науки/14. Економічна теорія

К.е.н. Овсієнко О. В.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Мотивація участі у неформальних економічних відносинах в Україні та її правовий каркас

Мотиви участі економічних суб’єктів у тіньовому секторі господарювання багато у чому визначаються правовим режимом регулювання їх діяльності. Найбільш системно цей підхід представлений у роботах Е. де Сото, який пояснює готовність діяти поза законом раціональною оцінкою витрат законослухняної поведінки. Так, вади державного регулювання та недосконалість правової системи призводять до збільшення таких витрат та стають причиною поширення неформальних економічних відносин. Найчастіше економічна мотивація участі у тіньовому секторі містить такі складові.

1. Уникнення витрат, пов’язаних з регулюванням бізнесу. В Україні витрати, зумовлені недосконалістю дозвільних процедур, є значними []. Проте більшість суб’єктів не може їх уникнути при переході у тіньовий сектор, оскільки працює у його «сірому» сегменті. За таких умов усунення адміністративно-регуляторних бар’єрів [1, с. 14-16], є вагомим чинником зміни співвідношення між витратами законослухняності та внелегальності.

2. Уникнення податків. Чиста вигода оцінюється як співвідношення додаткових доходів з одного боку та відповідальності за несплату податків, а також витрат, пов’язаних з трансфертом капіталу з неформального до формального сектору, з другого боку. Найбільш поширеними способами уникнення податків є: 1) оптимізація зобов’язань; 2) ухилення від сплати.

У першому випадку ризики відповідальності мінімальні, адже формально діяльність не є протиправною. Тому економічні суб’єкти концентруються на оцінці ефектів від розширення власних споживчих можливостей та витрат на «легалізацію» доходів. Важливу роль у цьому процесі відіграє порівняння вигод, набутих від реалізації конституційно закріплених прав, та власних витрат, пов’язаних з їх втіленням. Оскільки користування деякими правами (окремі складові соціального забезпечення, медичне забезпечення) не викликає у індивіда додаткових особистих витрат (наприклад, за Конституцією України медичне забезпечення є безкоштовним), економічно вигідною для працездатного зайнятого населення стає мінімізація офіційно отриманих доходів. Актуальність «економії» посилюється значними за обсягом тіньовими платежами, які індивідам доводиться здійснювати при отриманні різноманітних послуг – освітніх, медичних, адміністративних.

У другому випадку, коли економічні суб’єкти повністю ухиляються від сплати податків, витрати на уникнення покарання, а також втрати від понесеної відповідальності, можуть бути значними. Тому така діяльність менш поширена, ніж податкова оптимізація, та охоплює або надрентабельні заборонені види активності (торгівля зброєю, наркотиками, людьми), або ті види активності, які не пов’язані зі значним порушенням закону та прав інших суб’єктів (разові підробітки тощо).

3. Розширення неоплаченого доступу як до приватних ресурсів (використання нелегальної праці; штучно створена асиметрія у реалізації контрактних прав), так і до суспільних (набуття особливих режимів ведення бізнесу завдяки використанню влади для реалізації приватних бізнес-інтересів). Зазначимо, що у багатьох випадках це відбувається на формально законних підставах, тому витрати на уникнення відповідальності мінімальні. Так, обмеження, встановлені НБУ на вилучення повної суми вкладів, термін яких завершився (2014-2015 рр.), суперечать чинному законодавству, проте саме ними вимушено керувалися комерційні банки, отримавши неоплачений доступ до приватних ресурсів. Нажаль, відповідальність за такі дії розмита: при зверненні до судової системи відповідачем стає сторона, яка порушила контрактні угоди, а не конкретні представники колегіальних державних інститутів, які прийняли завідомо неправові рішення.

4. Утворення доходів, джерелом яких є тіньова економіка: доходів від інфраструктурного забезпечення тіньового сектора (зокрема, трансферту капіталу з легального до нелегального сектору, та навпаки); доходів від використання владних або експертних повноважень (хабарі, «відкати» тощо). Оцінка чистих переваг зводиться до порівняння величини доходів та витрат на їх отримання, у тому числі витрат на уникнення покарання. В обох випадках значну роль в оцінці витрат відіграє складність легалізації доходів: чим вона вище, тим менше чисті переваги. Важливо вказати і на те, що персоніфікувати осіб, які використовують владні повноваження задля реалізації бізнес-інтересів, доволі важко, оскільки найчастіше суб’єктами рішень про розподіл ресурсів є колегіальні державні органи.

5. Захист прав власності та збереження активів. Як правило, пов'язаний для суб’єкта неформального сектору з систематичними витратами на уникнення покарання та розголошення інформації. Проте ці витрати можна розглядати і як своєрідні інвестиції у підтримку необхідних контактів з представниками влади, які значно спрощують подальшу участь у неоплаченому використанні ресурсів, що не належать суб’єкту.

Таким чином переваги від участі у тіньовій економіці, які отримують українські суб’єкти господарювання, засвідчують, що правовий каркас вітчизняної економіки створює достатню економічну мотивацію для масового перебування її суб’єктів у неформальному секторі. Його найбільшими вадами є: недосконалість дозвільних процедур та численні адміністративно-регуляторні бар’єри на шляху розвитку бізнесу; порушення зв’язку між соціально-економічними правами та обов’язками громадян (коли користування деякими правами, зокрема окремими складовими соціального та медичного забезпечення, не зумовлює додаткових особистих витрат); розмитість відповідальності за прийняття владними суб’єктами рішень, які впливають на розподіл ресурсів. В результаті відбувається викривлення мотивів господарської поведінки. Для індивідів є економічно вигідним правовий режим, який заохочує участь у тіньовому секторі.