Горицька К.М.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Організаційні та регуляторні аспекти зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства

 

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку[1, c.56].

Зміни характеру і змісту зовнішньоекономічної діяльності ТНК зумовили зрушення в організаційних формах і методах управління цією діяльністю, які в останні два десятиліття зробили вирішальний вплив на зміну організаційної структури і методів управління ТНК в цілому. 
Найбільш характерна риса зовнішньоекономічної діяльності ТНК, як вище зазначалося, полягає в тому, що вона вже не тільки охоплює експортні операції і реалізацію продукції через збутові дочірні компанії за кордоном, а й спрямована на розвиток закордонного виробництва. Ця обставина викликає необхідність посилення й ускладнення контролю за виробничо-збутовою діяльністю в масштабах фірми в цілому. Разом з тим розвиток закордонного виробництва зумовлює потребу взаємоув'язки діяльності окремих закордонних підприємств, розділу між ними ринків збуту, спеціалізації кожного підприємства за певних продуктів, розвитку кооперованих зв'язків між дочірніми компаніями, розташованими в різних країнах. Воно викликає також необхідність вирішення проблеми раціонального постачання сировиною, напівфабрикатами, компонентами закордонних виробничих дочірніх компаній, надання їм ліцензій, технічної допомоги та послуг. У той же час створення за кордоном виробничих підприємств ставить перед ТНК проблему раціонального обліку специфічних умов розвитку виробництва в кожній країні і пристосування до особливостей і вимог кожного ринку[3, c.225].

Вирішення всіх цих проблем в комплексі викликає необхідність посилення координації зовнішньоекономічної діяльності з діяльністю всіх інших підрозділів міжнародної фірми − як лінійних, так і функціональних. При цьому вона робить вирішальний вплив на стратегію, політику та оперативні заходи всієї фірми, це веде до того, що централізоване управління ТНК здійснюється у міжнародному масштабі з глобальним підходом до питань маркетингу, планування, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, спеціалізації і кооперування окремих підприємств. Звідси необхідність переміщення управління міжнародною діяльністю на вищий рівень управління в материнській компанії. Тепер вона становить органічну частину загальної стратегії ТНК, спрямованої на отримання стійкого прибутку. 

Важливою стороною управління зовнішньоекономічною діяльністю ТНК стало використання національних кадрів на керівних постах у закордонних дочірніх компаніях. Ця обставина викликає необхідність пристосування таких кадрів до методів управління, застосовуваним материнською компанією, та посилення координації їх діяльності. Тут на перший план виступає також поєднання в управлінні принципів централізації і децентралізації, яка передбачає надання закордонним компаніям відомої самостійності у застосуванні форм і методів, що дозволяють найбільшою мірою враховувати особливості окремих країн та регіонів і разом з тим передбачає підпорядкування виробничо-збутової діяльності загальним цілям функціонування і розвитку ТНК. 

Реалізація принципів централізації і децентралізації в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю вирішується по-різному в різних ТНК і по суті визначаєорганізаційні форми управління цією діяльністю. Вибір тієї чи іншої організаційної форми управління внешнеекономічекой діяльністю залежить від багатьох обставин. Серед них найбільш важливі розміри фірми, значення і характер її закордонної діяльності: ступінь диверсифікації і складності продукції, що випускається: характер експортованої і виробленої на закордонних підприємствах продукції, орієнтованої на кінцевого споживача; специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них. 

Принципові відмінності в організаційних формах управління зовнішньоекономічною діяльністю у різних ТНК полягають у тому, чи виділяється управління цією діяльністю в самостійні підрозділи або здійснюється виробничими відділеннями. 

Організаційні форми управління закордонної діяльністю у різних ТНК багато в чому індивідуалізовані і тому, виділяючи загальні риси, важливо не випустити з уваги специфічні особливості, притаманні конкретній ТНК. 

Залежно від характеру міжнародної діяльності ТНК та її масштабів, а також від організаційної структури в різних фірмах створюються різні спеціалізовані підрозділи, що виконують широке коло функцій як функцій апарату управління. Тому в рамках спеціалізованого органу управління виділяються самостійні види діяльності, що включають в себе виконання конкретно визначених функцій, які і обумовлюють його місце і роль в загальній організаційній структурі управління ТНК [4, c.135].

Орган спеціалізованого управління зовнішньоекономічною діяльністю входить у різні підрозділи і має різну підпорядкованість. Його місце в ієрархічній структурі управління залежить від умов діяльності конкретної фірми. Через органи спеціалізованого управління здійснюється централізоване управління закордонної діяльністю в масштабах компанії в цілому. Розташування та функції спеціалізованих органів управління закордонними операціями залежать в першу чергу від організаційної структури управління ТНК в цілому. 

У ТНК з децентралізованою структурою управління органом спеціалізованого управління зовнішньоекономічною діяльністю можуть бути наступні служби (рис. 1).

 

 

 

 

 


Рис. 1 − Органи управління ЗЕД у ТНК

 

Виділення управління зовнішньоекономічною діяльністю в спеціалізований апарат зазвичай використовується в компаніях, що випускають продукцію обмеженої номенклатури та орієнтувальних своє місцеве виробництво на місткий ринок країни місцезнаходження або розвивати закордонне виробництво в невеликому колі країн або по обмеженому колу продуктів. Зростання міжнародної діяльності ТНК привів до того, що багато хто з них стали будувати управління цією діяльністю або за певних продуктів, або по окремих регіонах. Такий підхід вимагає посилення функціональних зв'язків всередині фірми і призводить до ускладнення організаційної структури ТНК в цілому [2,c. 14].

 

Література:

1.                 Бердіна М.Ю. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності/ А.В.Даюб, Ю.С. Кузьмова - СПб .: СПбГУ ИТМО, 2011. – 101 с.

2.                 Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, В.В. Ковалевський, та ін., за редакцією Ю.Г. Козака, та ін. - 4-те вид., перероб. та доповнене - Київ: Освіта Україні 2012.-300 с.

3.                 Семенов А.А. Міжнародний менеджмент Конспект Лекцій/ А.А. Семенов – Донецьк: Дон­НУЕТ, 2011. – 197 с.

4.                 Юхименко П.І. Міжнародний менеджмент/ П.І. Юхименко, Л.П. Гацька,  М.В. Півторак  та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2011. –  488 с.