Погребна А.В.

Національний університет харчових технологій

Прямі іноземні інвестиції: проблеми та перспективи розвитку в Україні

Глобалізація ринкового середовища обумовила активізацію міжнародного руху капіталу, що стає каталізатором соціально-економічного розвитку та зростання країн. Його визначальною формою є рух підприємницького капіталу або прямих іноземних інвестицій, які в умовах поглиблення транснаціоналізації бізнесу є одним з найефективніших засобів структурних зрушень та ремісії національних економік.

Теоретичні та практичні аспекти іноземного інвестування є однією з найактуальніших тем дослідження багатьох зарубіжних та українських науковців, зокрема С. Реверчука, В. Федоренка, Т. Проценка, В. Солдатенка, Д. Степанова, Е.Дж. Долан, Г. Іванова, Л. Ігоніна, Д. Єндовицького, У. Шарпа та ін. [4].

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» під іноземними інвестиціями розуміють цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України [2]. Прямі іноземні інвестиції (ППІ) – це вкладення капіталу в підприємство за кордоном для забезпечення набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об’єктом вкладення капіталу й передбачає отримання підприємницького прибутку (доходу) та/або ж досягнення соціального, інноваційного, екологічного ефектів.

Згідно чинного законодавства України прямі іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

– іноземної валюти, що визнається НБУ конвертованою;

– будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

– інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями [1].

В останні роки у практичній та теоретичній діяльності науковці приділяють значну увагу проблемам побудови ефективної системи залучення іноземних інвестицій. Водночас чинної уваги заслуговує питання інвестиційного клімату України, який характеризується низькою привабливістю. Потенційний інвестор не буде зацікавлений вкладати гроші в країну з високим рівнем корупції, з нестабільною політичною ситуацією та з низькою інвестиційною ефективністю.

Невисокі темпи приросту ПІІ в українську економіку за останні роки пояснюються такими причинами [3]:

– остання фінансово-економічна криза, яка значно вплинула на доступ українських підприємств і банків до зовнішнього кредитування;

– значний відтік капіталу нерезидентів з української економіки, який спровокував дефіцит коштів на внутрішньому фінансовому ринку, що значно обмежило пропозицію інвестиційних об'єктів для продажу потенційним інвесторам;

– нестабільність макроекономічної ситуації в цілому, яка проявилася у збільшенні споживчих цін, формуванні негативного сальдо платіжного балансу, значному і непередбачуваному зміні валютного курсу національної валюти;

– політична криза, бюрократична корупція на регіональному та місцевому рівнях, відсутність податкових механізмів стимулювання інвестицій.

Отже, сукупність зовнішніх і внутрішніх негативних чинників значно впливає на приплив ПІІ в українську економіку.

Пріоритетними напрямками для залучення стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудуванні; авіа- і ракетобудуванні, суднобудуванні; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазовидобутоку, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій; переробки сільгосппродукції; транспортної інфраструктури.

Без високотехнологічного укладу в України не буде гідного майбутнього, оскільки сучасна історія розвитку цивілізацій наочно показала, що за останні кілька десятків років видатного прогресу досягли країни орієнтовані не на сировинні ресурси і низьку переробку, а розвинені в технологічному відношенні держави.

Для покращення інвестиційного клімату задля забезпечення розвитку економіки України потрібно [5]:

– забезпечення стабільності та прозорості у правовій і судовій сферах;

– подолання корупції на всіх рівнях влади;

– лібералізація підприємницької діяльності шляхом суттєвого зменшення рівня бюрократії та спрощення регуляторного середовища;

– стимулювання внутрішнього попиту на продукцію українських виробників;

– зниження фіскального тиску на бізнес і зменшення податків;

– активний розвиток українського ринку цінних паперів, створення умов для розвитку сучасних фондових інструментів, біржової і депозитарної інфраструктури.

Реалізація даних заходів дозволить забезпечити сприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвестицій в умовах нестачі внутрішніх фінансових ресурсів та дасть змогу економічного розвитку країни. Розглянуті шляхи активізації залучення іноземних інвестицій позитивно впливатимуть на покращення основних макроекономічних показників розвитку держави та зміцнять її позиції на світових інвестиційних ринках.

Література:

1. Говорушко Т.А. Сутність прямих іноземних інвестицій та їх класифікація / Т.А. Говорушко, Н.І. Обушна // Теорії мікро-макроекономіки. – 2013. –Вип.41. –С.91-99.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» 93/96-вр, чинний, поточна редакція – Редакція від 11.08.2013, підстава 406-18.

3. Коваленко Ю.М. Прямі іноземні інвестиції: національний і міжнародний аспект / Ю. М. Коваленко, Т. О. Мельнічук // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2014. – № 1. – С. 112-120.

4. Прокопчук О.А. Іноземні інвестиції в економіку України: тенденції та перспективи / О.А. Прокопчук // Збірник наукових праць Таврійського агротехнічного університету (економічні науки). – 2013. – №1(3). – С.200-206.

5. Сааджан В.А. Іноземні інвестиції: аналіз та вплив на економічний розвиток України / В.А. Сааджан, Т.О. Скорик // Економіка: реалії часу. – 2012. – №3-4(4-5).