Экономические науки/ 7.Учет и аудит.

студент ІІ курсу ОКР «Магістр» Сахарук Б.С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Методи оцінювання внесків до статутного капіталу

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Основним елементом власного капіталу є статутний капітал. Проблемами оцінки вартості капіталу компанії займалися здебільшого зарубіжні вчені, такі як Дж. Акерлоф, А. Аткінсон, Дж. Фрідман, Г. Харрісон та інші. Проблеми дослідження оцінки внесків до статутного капіталу, визначені у роботах таких відчизняних науковців як С. Леонов, В. Кравчук, П. Гарасим, Н. Верхоглядова та ін.

Склад, оцінка та порядок внесення вкладів має важливе значення не лише для майнової бази товариства, а й для виникнення корпоративних прав учасників.

Відповідно до П(С)БО 7, 8, 9 і 30, первісною вартістю основних засобів, нематеріальних активів, запасів, біологічних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів та нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів).

Предмет вкладу повинен визначатися за згодою всіх учасників, а не самостійно вкладником. [1, с.58].

Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить у власність цього товариства. Винятком є внески у вигляді права користування. Право власності переходить в момент передачі речі (сплати коштів), тобто в загальному порядку. Передача майна до статутного капіталу не є безоплатною, оскільки учасник одержує в власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу [2, с.57].

При фактичному внесенні активів важливою є реальна оцінка вкладу учасників, оскільки нерідко спостерігаються випадки завищення їхньої вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть бути чеки та накладні, які засвідчують придбання. Якщо засновники вносять раніше придбані матеріали чи основні засоби, а теперішня їх вартість незіставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, доказом можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види майна або його експертна оцінка [3, с.259].

Відповідно до статті 13 Закону України «Про господарські товариства», грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. На практиці, таке оцінювання рідко відбувається.

Випадки, коли оцінювання майна, внесеного до статутного капіталу, обов'язкове:

- якщо статутний капітал формується за рахунок майна господарських товариств із державною часткою (часткою комунального майна);

- якщо господарське товариство створюється на базі державного або комунального майна [9, с.300].

Інших норм, що потребують оцінювання при формуванні статутного капіталу, в законодавчих актах на жаль немає. Тому, в інших випадках порядок оцінки внесків визначається засновниками товариства (із включенням у його установчі документи). При цьому, засновники мають право визначити, будуть вони оцінювати внески самостійно чи запросять незалежного оцінювача.

Незалежне оцінювання майна – це оцінювання, здійснене суб’єктами підприємницької діяльності, які одержали відповідний сертифікат, або органами державної влади й органами місцевого самоврядування, що мають повноваження на здійснення оціночної діяльності.

Суб’єкт оцінювальної діяльності складає звіт про оцінювання майна (акт оцінювання майна), що містить висновки про вартість майна. Документом, що фіксує оцінку майна в тих випадках, коли оцінювання внесків до статутного капіталу здійснюється засновниками за взаємною згодою самостійно, є акт оцінки, складений і підписаний засновниками [4, с.300].

Оцінювання майна засновниками господарського товариства може як передувати його передачі товариству, так і збігатися за часом з фактичною передачею майна в рахунок оплати статутного капіталу. В останньому випадку вартість майна повинна бути зазначена в акті прийому-передачі, що засвідчує факт передачі майна до статутного капіталу [4, с.300].

Отже, незважаючи на актуальність та необхідність визначення та оцінки капіталу як фактору економічного зростання, існують деякі невирішені питання щодо оцінки вкладів при внесенні їх до статутного капіталу, які необхідно врегулювати на хаконодавчому рівні.

Література:

1. Леонов С.В. Управління фінансами акціонерних товариств: навчальний посібник / С.В. Лєонов, Н.Г. Пігуль, І.М. Боярко та ін. – С.: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2013. – 305 с.

2. Кравчук В. Вклади статутного капіталу господарського товариства / В. Кравчук // Право України : Юридичний журнал. – Київ, 2007. – № 7. – С. 57-61.

3. Гарасим П.М. Курс фінансового обліку: навч. посібник / П.М. Гарасим, Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. – К.: Знання, 2007. – 566 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: навчально-практичний посібник для студ. вищих навч. закладів / Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільіна, В.І. Кисла. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 536 с.