Історія/1. Вітчизняна історія

Горкун Тетяна

студентка I курсу

(науковий керівник- к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

Історичні загадки Андрушівського району

В Україні існує багато цікавих місць. Не виключенням є і Андрушівський район мальовничої Житомирщини. Район був заселений уже в I тисячолітті до нашої ери. Тут знайдені знаряддя праці бронзового періоду та виявлені залишки ранньослов’янських поселень, тягнуться «зміїні вали». Район розташований у межах історичної Київщини, й саме у цьому місці стояв козачий сторожовий пост. У районі зустрічається значна кількість історичних пам’яток. Серед них, Андрушівський парк або парк «Садиба Терещенка» - парк навколо садиби-палацу Бержинських-Терещенків, пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, одне з улюблених місць відпочинку мешканців та гостей міста, його туристичний об’єкт [1].

Село Городківка Андрушівського району славиться Костелом Святої Варвари. Цей костел – римо-католицька культова споруда, побудована в еклектичному стилі з елементами неоготики та модерну XX ст. Розташований на березі річки Лебедівки. На місці сучасного костелу в Халаїмгородку – так до 1946 р. називалася Городківка – в 1818 р. паном Міхаловським з дозволу єпархіального начальства була побудована кам'яна каплиця святої Клари – філія костелу святого Антонія села Білопілля (нині Козятинський р-н Вінницької обл.), за 17 км від Городківки. У 1910 р. на місці каплиці почалося будівництво костелу, яке закінчилося в 1913 р. Костел відзначався акустикою інтер'єру і мелодією дзвонів. На дзвіниці була оригінальна конструкція із трьох дзвонів, найбільший з яких був вагою 150 кг. Вікна були засклені кольоровими вітражами, посеред святині під стелею висіла кришталева люстра. Прізвища фундаторів святині, будівничого, технолога і пробоща вирізані на камені, який вмурований у стіні. У 1989 р. святиня була передана римо-католицькій общині. Сьогодні тут відновлено богослужіння [3].

Село Павелки відоме з 1618 р. Як свідчать стародавні документи та перекази, тоді, коли була повноводною ріка Роставиця, пливли сюди великі човни – лодії. Торгові люди везли з Києва і навіть з Візантії різний крам, а найбільше – легку дорогоцінну тканину – паволоку, з якої місцеві умільці шили жіночий одяг. Вірогідно, що і назва цього містечка, а тепер села, походить від цього слова. Інша версія назви села це та, що власник земель, на яких зараз розташоване село, посилав кілька сімей на шлях від Котельні до Паволочі, щоб ці люди охороняли дорогу від грабіжників і щоб подорожні люди мали можливість відпочити в дорозі. Потім тут утворився хутір Паволоцький, який з роками розрісся у село, яке назвали Павелками. У 1683 р. село згадувалось у списках «пустих сіл», які належали містечкам Паволочі і Котельні. Очевидно, що спустошено ці села були внаслідок війни під проводом Б.Хмельницького, набігів татар, так званий «чорний шлях» яких проходив дещо південніше від цих сіл, та війни між Польщею та Московією за територію України. На захід від села, під лісом, на території так званого пісовиська – місце, де добувався пісок у 1980-х роках було знайдено знаряддя праці кам’яного віку – повністю готовий кам’яний молоток з отвором і не до кінця оброблений кам’яний молоток, отвір у якому тільки почали робити. Принаймні, ще в 1980-х роках ці речі зберігались в кабінеті історії місцевої школи. В урочищі Миньківці майже на 40 м підійняв свої віти могутній дуб. Біля нього табличка «1467» - рік посадки. Його називають Гнатів дуб. Під час Коліївщини, за переказами, тут стратили одного з найактивніших учасників повстання – Гната. Випадково можна стикнутися і з майстерно виконаною копією скульптурної композиції відомого французького майстра ХVІ ст., або надзвичайної краси іконостасом із каррарського мармуру, видобутого в Італії. Дивно, але ці рідкісні речі можна побачити не в столичному музеї, а в сільському музеї у селі Червоному Андрушівського району [2].

Ще одне маленьке селище згадують хіба на уроках історії. І складно уявити, що тут колись було квітуче місто – одне з найдавніших на території сучасної України – Стара Котельня. Згадки про це поселення є в літописах ХІІ ст. Місцеві жителі добре знають і пишаються своїм історичним спадком. Це сьогодні можна вільно приїхати в селище, а колись воно було фортецею і потрапити сюди було дуже важко. До наших часів збереглись старі оборонні вали або укріплення Градокотельнича, а земляні кургани і досі вражають своїми розмірами і неприступністю. В.Хоменко, місцевий краєзнавець, досліджує міцеві кургани і каже, що тут ішов дерев’яний чистокіл із баштами зі сходами. Це було фактично пограниччя. Згодом на схилі, де точилися бої, звели унікальний бароковий костел Антонія Падуанського. Храм ХVІІІ ст. помітно постарішав, але й у цьому є свій шарм. Оглядаючи костел, здається ніби проходиш крізь часовий тунель. Чому його не зачепили війни та революції? Місцеві жителі вірять в те, що це святе місце охороняють святі янголи. Тут дійсно колись грав орган, співав хор і було аж 7 золотих вівтарів. Костел вважався католицьким духовним центром краю. Адже з тих пір, коли з’явився цей храм, село ніби обминає біди стороною [1].

Ось таким чином дослідження історичного минулого Андрушівського району Житомирщини показують, що він багатий на ошатні архітектурні споруди, загадкові історичні місця та манить побачити все на власні очі.

Література:

1. Андрушівка Житомирська область – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://andrushevka.blogspot.com/2013/02/blog-post_20.html

2. Історія села Великі Мошківці- [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://andrushivka.io.ua/s213547/istoriya_sela_veliki_moshkivci

3. Вікіпедія. Костел Святої Клари - Електронний ресурс] – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Костел_Святої_Клари/