Сичікова Я.О.

Бердянський державний педагогічний університет

 

Математичний опис дифузійних процесів

 

Процес дифузії звичайно проводиться в два етапи. На першому здійснюють попереднє нанесення домішки. На другому - домагаються проникнення домішки вглиб зразка (перерозподіл концентрацій). Якщо розглядати дифузію як процес переносу атомів у нерівноважній системі, що викликається тільки наявністю градієнту концентрації, то вираз для дифузійного потоку речовини J, тобто кількості речовини, що переноситься в одиницю часу через одиничну площадку перетину (іншими словами швидкості переносу речовини через одиничну площадку), перпендикулярну напрямку переміщення речовини, буде мати вигляд:

J  = - D*grad N ,                                                         (1)

де D* - ефективний коефіцієнт дифузії (см2/с), N - концентрація атомів домішки. Знак «мінус» у рівнянні (1) показує, що дифузія відбувається в напрямку зменшення концентрації домішки.

Оскільки у виробництві ІС ми практично завжди маємо місце з плоскопаралельними структурами, то обмежимося випадком простого одномірного дифузійного процесу, що описується першим законом Фіка (Адольф Фік - німецький фізіолог, який установив закони дифузії в 1855 році), який представляється наступним співвідношенням:

J(x) = - D*[N(x,t)/x]                                              (2)

Закон (2) описує швидкість дифузії речовини через одиничний переріз деякого середовища при стаціонарному стані дифузійного потоку. Інтенсивність потоку задається величиною D*  та градієнтом концентрації.

Другий закон Фіка (рівняння дифузії) визначає накопичення у часі в елементарному об’ємі речовини, що дифундує через одиничний переріз, тобто це різниця між потоком, що входить до об’єму та потоком, що виходить з нього. Це основне рівняння дифузії. Воно відноситься до нестаціонарного стану потоку і характеризується часом від початку динаміки процесу переходу від одного стаціонарного стану до установлення нового стаціонарного стану системи.

 Якщо  D* = const, то основне рівняння дифузії (другий закон Фіка) можна представити у вигляді

N(x,t)/t =  D*[2N(x,t)/x2].                                           (3)

Із формули (3) видно, що другий закон Фіка зв’язує часові та просторові зміни концентрації легуючої домішки.

Розв’язок рівняння проводиться при різних простих початкових граничних умовах.

1.            При дифузії домішок у напівнескінченне тіло з обмеженого (скінченного) джерела, коли в тонкому приповерхневому прошарку напівпровідника створена надлишкова концентрація домішки No ¹const, розв’язком дифузійного рівняння (другого закону Фіка) є функція Гауса

N(x,t) = No*exp(-x2/4Dt).                                                  (4)

У цьому випадку No залежить від температури і змінюється з часом.

На рис. 1 зображено профіль розподілу легуючої домішки із обмеженого джерела при варіації температури.

 

Профиль при диффузии из ограниченного источника

 

Рис.1. Профіль легування із обмеженого джерела при різних температурах  дифузії

2.            При дифузії домішок у напівнескінченне тіло з нескінченного (постійного) джерела, коли кількість домішки, що проникає з поверхневого прошарку в об'єм напівпровідника, дорівнює      кількості     домішки,     що надходить ззовні у поверхневий прошарок Ns (No  = const), розв’язком дифузійного рівняння (другого закона Фіка) є додаткова функція похибок (error function complement) або erfc(x,t) = 1 - erf(x,t), де erf(x,t) - функція похибок (error function) або інтеграл похибок Гауса. Його скорочено позначають erf (z). У відповідності з скороченою назвою цей розподіл називається erf – розподілом 

Обидві функції erfc(z) та erf (z) розраховані та табульовані у довідниках.    

При цьому вираз для дифузійного профілю домішки має вигляд:

N(x,t) = No*erfc[x/2(Dt)1/2].                                      (4)

Початкові умови: N(x, 0)=0.
Граничні умови:
N(0, t)=N0, N(x>>0, t)=0.

Залежності нормованих концентрацій від нормованих відстаней для обох розв’язків представлені на рис.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дифузійні профілі багатьох домішок дійсно добре апроксимуються отриманими виразами (3) та (4).  Водночас розподіли багатьох домішок (наприклад, As у кремнії) мають більш складні профілі внаслідок сильної залежності процесу дифузії від концентрації домішки.