Переворська О.І., Паканич Л.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Загальне недорозвинення мовлення дітей та логопедична робота з ними

В останні роки відмічається значне зростання кількості дітей із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ). Важливими для дослідження стали наукові роботи, що розкривають проблеми загального недорозвинення мовлення(Л.С.Волкової, С.М.Шаховської, М.К.Шеремет та ін.);шляхи корекційно-розвивальної роботи по подоланню ЗНМ(Т.Б.Філічевої, Г.В.Чіркіної, Р.І.Лалаєвої, Н.В.Серєбрякової, Н.С.Жукової, О.М.Мастюкової та ін.).

Під загальним недорозвиненням мовлення у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової , так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови. Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді ― після 5 років. Без спеціального навчання мовленнєва активність таких дітей поступово знижується.

Вчені виділяють декілька рівнів ЗНМ дітей[1;5]. Для I-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:активний словник дитини перебуває в зародковому стані;він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані; пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє. Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована. Для другого II-го рівня ЗНМ характерно наступне:діти володіють побутовим словниковим запасом (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова ― за часом, але ці спроби є невдалими. Діти починають користуватися фразою, зв’язне мовлення ― у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена. III-й рівень ЗНМ має такі особливості: на фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання дітьми багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій; діти допускають помилки у використаннях прямих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мовлення,помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, діти не користуються словотворенням; в активному словнику використовуються прості речення. Відмічається повне невміння дітей поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів; розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами. Експресивне мовлення дітей із ЗНМ III- рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, вихователя, батьків.

Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.

Основним завданням є формування у дітей здібностей до засвоєння елементарних мовних узагальнень. Корекційна робота з дітьми ведеться за такими напрямками:

- формування предметного предикативного словника імпресивного мовлення;

- розвиток кількісного та якісного словникового запасу;

- формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;

- формування синтаксичної структури речення;

- корекція порушень фонетико - фонематичної системи мовлення.

Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей із ЗНМ виявляються важливими та необхідними, як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямків корекційно-розвивального та попереджувального їх навчання .

Література

1. Голубева Г.Г.Корекция нарушений звукоскладовой структуры слова у дошкольников.-СПб.:Изд-во РГПУ им.А.И.Герцена, 2003.

2. Глухов В.П.Формирование связной речи детей с общим недоразвитием речи.-М., 2002.

3. Ільїна Н.В.Формування образного мовлення у дітей із ЗНМ//Дефектологія. Особлива дитина: навчання і виховання.-2011.-№1(59).-С.43-46.

4. Кондукова С.В., Шеремет М.К. Особенности сенсорных способностей старших дошкольников с ОНР// Логопедія.-2013.-№.-С.36-39.

5. Марченко І.С.Особливості логопедичної роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення // Логопедія.-2013.-№3.-С.52-56.

6. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В.Устранение общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста.-М.,2005.