Груба М.С., студентка
Запорізький
Національний Університет, Україна
Банківська таємниця
Правова
категорія "банківська таємниця" є надзвичайно важливим елементом
відносин у банківській практиці.
Банківська
таємниця не є відносинами, але вона може розглядатися як об'єкт відповідних
правовідносин, при цьому відносин як між банком і клієнтом, так і за участю
відповідних державних органів, визначених законом.
Отже,
банківська таємниця - інформація
щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі
обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні
послуг банку, є банківською таємницею. [1]
Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські
рахунки банків у Національному банку України;
2) операції, які були проведені на користь чи за
дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи -
клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної
таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна
інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що
підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.[2]
Банкам забороняється надавати інформацію про
клієнтів інших банків, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та
операціях клієнта.
Збереження банківської таємниці банківська установа
зобов'язана забезпечити шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до
інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального
діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування
технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та
інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської
таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком
і клієнтом.
Відповідно до гл. 2 Правил зберігання, захисту,
використання та розкриття банківської таємниці, від банку вимагається вчинення
таких організаційно-правових заходів з метою захисту та збереження банківської
таємниці. [3]
з цією
метою банки зобов'язані у внутрішніх положеннях встановити спеціальний порядок
ведення діловодства з документами, що містять банківську таємницю, зокрема
визначити: порядок реєстрації вихідних документів, роботи з документами, що
містять банківську таємницю, відправлення та зберігання документів, які містять
банківську таємницю, а також особливості роботи з електронними документами, які
містять банківську таємницю.
Установлюючи спеціальний порядок ведення
діловодства з документами, що містять банківську таємницю, банки зобов'язані
врахувати вимоги, викладені в цих Правилах.
Під час опрацювання вихідних документів виконавець
документа ставить на ньому гриф "Банківська таємниця". Необхідність
такого грифа на документі визначається виконавцем з урахуванням вимог ст. 1076
Цивільного кодексу України та ст. 60 Закону України "Про банки і банківську
діяльність".
Але за деяких обставин, банківська таємниця може
бути розкрита.Це є вичерпний перелік, який чітко встановлений у Законі.
порядок
розкриття банківської таємниці,
здійснюється:
на письмовий запит або з письмового дозволу власника
такої інформації;
на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
на письмову вимогу численних державних органів
стосовно операцій визначених фізичних або юридичних осіб (чи окремих операцій).
до
банківської таємниці не належить узагальнена щодо банків інформація, яка
підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому
опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим
банком на його розсуд.
Отже,
банківські установи за загальним правилом не мають права розголошувати
банківську таємницю. Існує вичерпний перелік випадків, коли банкіська таємниця
може бути розголошена. Якщо банківська таємниця була розголошена незаконно, то
сам банк або його посадові особи несуть цивільну або кримінальну
відповідальність.
Література:
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. – К., 2000. – С.60
2.
Д. О. Гетманцев Банківське право
України: навчальний
посібник / Д. О. Гетманцев, Н. Г.
Шукліна. – К. - Центр учбової літератури. – 2007. – 243 с.
3. Постанова Національного банку України “Про затвердження Правил
зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці”. – К. - 2006