Право /13.
Міжнародне право
Натха А. О., Ведькал В.А.
Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара
м.Дніпропетровськ, Україна
Захист прав дітей у
міжнародному праві
Забезпечення і захист прав дитини відносяться до
глобальних проблем сучасності, у вирішенні яких зацікавлене все світове
співтовариство. Це пояснюється визначальною роллю підростаючого покоління у
гарантуванні життєздатності суспільства та прогнозуванні його майбутнього
розвитку.
Так, на сьогодні діти користуються тими ж
основними правами, як і усі особи. Однак діти складають особливу групу з
унікальними характеристиками і підвищеною уразливістю. Діти мають конкретні потреби,
такі як освіта і формування їхньої особистості. Вони особливо уразливі до
порушень прав людини і потребують захисту. Захист прав дитини є пріоритетним
напрямом наукових досліджень, особливо у контексті підвищеної глобалізації.
Адже немає сумніву, що діти є найвразливішими і безпораднішими членами нашого
сьогоденного суспільства.
Проте слід визнати, що жодна держава у світі не
може претендувати на роль зразка в галузі дотримання прав дитини. Навіть для
самих демократичних і економічно розвинених держав характерні зростання
злочинності неповнолітніх, наявність сімей з низьким життєвим рівнем,
смертність дітей через недостатнє медичного обслуговування, зростання числа
безпритульних дітей. Всі ці та багато інших чинників доводять неможливість
розв'язання дитячої проблеми тільки національними засобами і викликають
необхідність об'єднання зусиль світового співтовариства в цілому, що і зумовило
виникнення інституту міжнародно-правового захисту прав дитини.
Питання захисту прав дитини у сфері міжнародного
приватного права не достатньо вивчені в юридичній науці. Окремі дослідження
проводилися з питань міждержавного усиновлення, аліментних зобов’язань з
іноземним елементом, захисту прав дитини в період гуманітарних конфліктів тощо.
Комплексного підходу щодо розгляду цієї проблеми не було застосовано.
Оскільки права людини загалом та права дитини
зокрема, як частина цілого, - це комплексний міжгалузевий інститут, на вивчення
та удосконалення якого націлена вся правова система України. Однак особливо
відчувається недостатня наукова розробка правових питань взаємозв’язку та
взаємодії міжнародного приватного права та національного права у сфері захисту
прав дитини.
Глобальний світовий ринок
втягує мільйони дітей і дає багатомільйонні доларові прибутки, створюючи ситуації
цілковитого порушення прав дітей на щасливе дитинство, на достойне, продуктивне
та корисне життя. За останніми даними Міжнародної організації праці, торгівля
дітьми становить бізнес обсягом в один
мільярд доларів США на рік, жертвами якого щороку стають 1,2 млн. дітей. [5]
Збільшення числа проданих дітей, як правило,
пов’язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними
репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Корупція та
відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів – усе це
є також фактори, які прямо чи опосередковано призводять до експлуатації дітей.
Кожен рік тисячі дітей
перепродуються з Непалу в Індію. Мережа торгівців виявлена в Африці та Східній
Європі. Діти з України, Росії, Молдови знайдені в Угорщині, Польщі, балтійських
країнах та великих містах Західної Європи. [4]
Можна простежити тенденцію
тісного зв’язку торгівлі дітьми із проблемою дитячої проституції. В усі часи
існувало бажання використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб.
Сьогодні проституція неповнолітніх перетворилася на справжню галузь економіки,
яка приносить великі прибутки експлуататорам. Діти з Румунії та Молдови були
запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були
примушені до проституції.
За даними Генерального секретаріату Інтерполу,
цей вид злочинності є найбільш поширеним щодо дітей кочівників, яких
переправляють до Італії, де примушують вчиняти протиправні дії, жебракувати, а
часом і вдаватися до проституції. Останнім часом почастішали викрадення та
продаж дітей і підлітків в Уругваї. У багатьох випадках злочини вчиняються
особами психічно неврівноваженими, із викривленими статевими нахилами.[4]
Завдяки дослідженням італійських журналістів виявлені факти торгівлі дітьми в
Албанії, де торговці пропонують громадянам Італії новонароджених дітей,
підлітків чи вагітних жінок, які після пологів, за оплату, погоджуються
передати дитину покупцеві.
Зауважимо, що дитяча праця, становлячи,
насамперед, проблему країн, що розвиваються, з’являється і у країнах Східної
Європи та Азії, що переходять до
ринкової економіки. Існує вона і у багатьох промислово розвинених країнах. Як
правило, експлуатуються діти, які належать до національних меншин або
іммігрантів.
Дедалі частіше
транснаціональні організовані групи купують і продають дітей, не рахуючись із
державними кордонами. Простежуються і міжнародні канали постачання дітей: із
Латинської Америки – до Європи і на Близький Схід; із Південної Азії – до
Європи і на Близький Схід; європейський ринок; західноафриканський ринок. У
Східній Європі цей рух має напрям зі сходу на захід – із Росії, України та
Білорусі дівчаток перевозять до Польщі, Угорщини і країн Балтики, або у столиці
західноєвропейських держав. Існує також торгівля румунськими проститутками,
яких ввозять до Італії, на Кіпр і до Туреччини. У Південно-Східній Азії
виявлено кілька добре простежуваних маршрутів постачання дітей: із М’янми – до
Таїланду; всередині Таїланду; із Таїланду та інших країн до Китаю, Малайзії,
Японії та США; із Таїланду і Філіппін – до Австралії, Нової Зеландії та на
Тайвань, до Китаю; із Непалу та Бангладеш – до Індії; із Південно-Східної Азії –
до Японії та на Гаваї через Гонконг; з Індії та Пакистану – на Близький Схід.
[4]
Через те, що в кожній державі застосовуються
свої власні норми міжнародного приватного права, а світове приватне право все ж
таки відсутнє, створюється ситуація, при якій відсутня стабільність та
передбачливість правового регулювання, що може призвести до неприємних
наслідків. Прикладом цього може слугувати значна відмінність у правовому
регулюванні сімейних відносин між континентальним та мусульманським правом.
Ще однією із тривожних тенденцій експлуатації
дітей є насильницьке вербування їх на військову службу. Діти часто
використовуються у ході збройних конфліктів як носильники і солдати, як для
піднесення зброї бійцям, так і для ведення бойових дій. Наслідки такої практики
є жахливими: багато дітей під час збройних операцій гинуть, отримують каліцтва,
піддаються допитам, катуванням. Лише за останні десять років у результаті
збройних конфліктів більше 2 млн. дітей були вбиті і понад 6 млн. поранені або покалічені.
[2]
За даними Дитячого
фонду ООН, за останнє десятиліття щонайменше 300 тис. дітей-солдат беруть участь у понад
30 конфліктах у різних
куточках світу (Афганістан,
Судан, Сьєрра Ліоні, Ліберія, Уганда,
Чечня та ін.). [2]
І ось сьогодні дитина з рушницею знову стала реальністю нашого життя:
неповнолітні беруть участь у військових діях з обох боків конфлікту на сході
нашої країни. Діти потрапляють у збройні угруповання різними шляхами: приводять
батьки, зловживання патріотизмом, вербування.
Україна ратифікувала
Конвенцію про права дитини та Факультативний протокол щодо участі дітей у
збройних конфліктах, згідно з якими заборона вербування або використання дітей
у збройних конфліктах стосується всіх без винятку збройних груп, Конвенцію
Міжнародної організації праці № 182, яка прирівнює вербування дітей для
використання їх у збройних конфліктах до найгірших форм дитячої праці та
зобов'язує країни-учасниці викорінити це ганебне явище. Захист прав дітей –
громадян України, які безпосередньо знаходяться у ситуації збройного конфлікту
– це нова проблема, якою має опікуватися держава. [3]
На нашу думку, як мінімум, сьогодні Україна
потребує швидкої імплементації норм МГП до чинного законодавства, широкої
пропаганди норм щодо захисту прав дитини під час збройних конфліктів та
забезпечення невідворотності покарання за злочини проти дітей, вчинені під час
збройного конфлікту на Сході України.
Литература:
1. UNICEF.
A major step
to end the
use of child
soldiers [Електронний ресурс].-
Режим доступу:
www.unicef.org/noteworthy/protocol-conflict/
2.Ежегодный доклад
Специального представителя Генерального секретаря по вопросу о детях и
вооруженных конфликтах Лейлы Зерруги (A/HRC/25/46),
2013г.[Електроннийресурс].-Режим доступу: http://www.ohchr.org/EN/HRBodies/HRC/RegularSessions/Session25/Documents/A-HRC-25-46
3.Заключні спостереження
щодо доповідей, поданих державами-учасницями відповідно до Статті 8
Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у
збройних конфліктах (CRC/C/OPAC/UKR/1)
та письмових відповідей на перелік його запитань (CRC/C/ OPAC/UKR/Q/1/Add.1),
2011. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.unicef.org/ukraine/UN_CRC_ConcludingObservations_Ukr.pdf
4. ПОЛОЖЕНИЕ ДЕТЕЙ В
МИРЕ, 2012 год Дети в урбанизированном мире Объединимся ради (...) для жизни
городов и обществ для всех людей, начиная с детей. ПОЛОЖЕНИЕ ДЕТЕЙ В МИРЕ, 2012
год ДЕТИ (...) дефицита и лишений. / Дет. фонд ООН, - 117 с. [Електронний ресурс].
-Режим доступу: http://www.un.org/ru/publicati...en_in_urban_world_2012_rus.pdf