Психологія /10. Психологія праці

К.психол.н. Болотнікова І.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

Професійна компетентність працівника профспілок як чинник його професійного самоздійснення

Особливу роль у діяльності профспілкового працівника відіграє його компетентність, тобто професійні знання, уміння і навички роботи з людьми в трудовому колективі. В залежності від специфіки у системі якостей професійної компетентності доцільно виділити якості, що забезпечують кваліфіковане рішення задач, питань профспілкового керівництва економічними, соціальними і духовно-ідеологічними процесами (ділова компетентність), і якості, що забезпечують кваліфіковане керівництво людьми, тобто організацію їх трудової та громадсько-політичної діяльності, їх взаємин у процесі спільної діяльності.
Виконання різноманітних функцій по керівництву профспілковою роботою припускає наявність розвинених організаторських, психолого-педагогічних, комунікативних умінь і навичок. Організаторські вміння і навички - це добре засвоєні дії, спрямовані на забезпечення ефективного виконання завдань організації і засновані на знанні методів керівництва. Сутність психолого-педагогічних умінь і навичок полягає в тому, щоб трансформувати політичні і наукові знання в переконання людей, їх активну життєву позицію, розвивати громадські потреби та інтереси, формувати громадську думку, давати правильні оцінки явищам суспільного життя, керувати процесом становлення соціально зрілого колективу, тощо. Комунікативні уміння і навички - це добре засвоєні дії, спрямовані на встановлення ефективного контакту з людьми, які проявляються в умілому володінні системою засобів, форм і прийомів соціально-психологічної взаємодії в процесі спільної діяльності. Психологічна підготовленість до профспілкової роботи включає розвиток ряду психологічних властивостей особистості: темпераменту, характеру і здібностей, що забезпечують адаптацію людини до вимог даного виду профспілкової діяльності і її успішне здійснення [1].

Найбільш важливими факторами, що сприяють укріпленню зв'язків профспілкового працівника з масами, виступають загальні і специфічні здібності, знання, уміння і навички. До загальних належать такі, як вміння розуміти людей і процеси, що протікають в групах, вміння чинити психологічний вплив на людей, вміння говорити і слухати, вміння психологічно налаштовувати, привертати до себе людей, завойовувати їх довіру та повагу, доброзичливе ставлення до себе і до своєї справи та ін.. Особливого значення для підвищення ефективності діяльності профспілкового працівника набуває вироблення специфічних умінь і навичок профспілкової діяльності, яка відрізняється, як відомо, надзвичайно багатогранним змістом, розмаїтістю форм і методів роботи з людьми [1].

Так, профспілковому працівникові вкрай необхідно володіти навичками залучати трудящих в самоврядування, розвивати громадські форми участі працівників у вирішенні виробничих питань, розробляти та реалізувати пропозиції по виявленню і максимальному використанню резервів виробництва. Він повинен володіти системою професійно необхідних якостей, вести пропаганду в колективі, проводити екскурсії на передові підприємства для обміну досвідом роботи, вміти читати лекції, доповіді, проводити бесіди про нову техніку, економіку і організацію виробництва. Сучасний профспілковий працівник повинен володіти соціально-психологічними основами організаційно-масової роботи, що передбачає вміння надавати допомогу профспілковому комітету в підвищенні громадської активності членів профспілки, вдосконаленні організаційно-масової роботи. Профспілковому працівникові важливо володіти вміннями та навичками ефективно брати участь у підготовці загальних зборів і конференцій трудових колективів, проводити звітно-виборні профспілкові збори та конференції, розробляти і вносити на затвердження профспілкового комітету заходи щодо виконання прийнятих постанов і висловлених пропозицій, обліку критичних зауважень, готувати пропозиції щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності профспілкових і загальних зборів (конференцій) трудових колективів, вміннями та навичками підготовки постанов з питань організаційно-масової роботи і т. ін. [2].

Одним з важливих соціально-психологічних завдань профспілкового працівника є оволодіння системою професійно необхідних якостей ведення роботи в галузі заробітної плати та нормування праці. Ця сфера профспілкової роботи вимагає спеціальних знань, умінь і навичок в активному залученні робітників і службовців до розробки і здійснення заходів щодо поліпшення нормування і оплати праці, матеріального заохочення працівників до зростання продуктивності праці, економію всіх видів ресурсів і підвищення якості продукції [15].

Важливими навичками, вміннями профспілкового робітника в галузі охорони праці є наступні: контроль дотримання адміністрацією законодавства про робочий час, вихідні дні, відпустки, охорону праці жінок та підлітків; перевірка стану техніки безпеки і виробничої санітарії на робочих місцях, виробничих дільницях; проведення заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці; проведення роботи по підвищенню особистої відповідальності працюючих за дотримання ними вимог, правил і норм з охорони праці. Профспілковому працівникові в цій області потрібні знання, навички та здатності переконувати адміністрацію в необхідності впровадження у виробництво більш сучасної технології, нової техніки, автоматизації і механізації виробничих процесів з метою ліквідації важких ручних робіт; уміння кваліфіковано дати висновок про ступінь вини потерпілого; змішаної відповідальності для визначення розміру відшкодування збитків за заподіяне каліцтво працівникові або інше ушкодження здоров'я, пов'язане з його роботою, тощо [3].

Для профспілкового працівника, зайнятого в галузі соціального страхування, вельми важливо володіти системою знань, умінь і навичок в галузі поліпшення обслуговування робочих і службовців і залучення профспілкового активу до участі в роботі по соціальному страхуванню. Для профспілкового працівника в цій сфері характерні наступні спеціальні уміння і навички: вміння визначати розміри допомоги за тимчасовою непрацездатністю, за вагітністю та пологами та ін., вміння і навички спрямовувати робітників і службовців на санаторно-курортне лікування, в будинки відпочинку, на лікувальне (дієтичне) харчування, навички у здійсненні керівництва роботою страхових делегатів, систематичного їх інструктування і організації обміну передовим досвідом роботи.

Для профробітників, діяльність яких пов’язана з культмасовою роботою, доцільним є постійне вдосконалення соціально-психологічного і психолого-педагогічного стиля. Необхідні також уміння вести роботу па естетичному вихованню трудящих, організувати змістовний відпочинок трудящих і членів їх сімей, надавати дієву допомогу культорганізатора профспілкових груп і т. ін. [5].

Для профспілкового працівника, пов'язаного з питаннями житлово-побутової роботи, необхідно вдосконалювати знання, уміння і навички в області розробки і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення житлово-побутових умов трудящих, уміння залучати робітників, інженерно-технічних працівників, службовців, студентів і учнів до громадського контролю за їх реалізацією. Специфічні соціально-психологічні та психолого-педагогічні риси профспілкового працівника тут наступні: вміння проведення рейдів по житлово-побутового обслуговуванню трудящих, навички обстеження житлових умов робочих і службовців, здатність надати дієву допомогу у поліпшенні житлово-побутових умов молоді, що працює, студентам, учням середніх спеціальних навчальних закладів та професійно-технічних училищ, які проходять практику на виробництві; здатність залучати громадськість до управління житловим господарством, знання та вміння здійснювати постійний контроль за вмістом закріплених за підприємством гуртожитків і т. ін. [4].

Однією з найважливіших професійних якостей є вміння профспілкового працівника самостійно планувати власну діяльність в залежності від конкретних умов її виконання. У процесі такого планування профспілковий працівник оцінює не тільки умови своєї праці та визначає вимоги до її результату, але і свої власні сили (особливо динаміку працездатності). Планування своєї діяльності має включати прогнозування ходу керованого процесу та оцінку можливості виникнення проблемних ситуацій в профспілковій організації. Вмінню планувати свою діяльність можна і треба вчити кожного профспілкового працівника, оскільки воно є найважливішою складовою частиною культури праці [1].

Як і будь-якому справжньому професіоналу, профспілковому працівнику необхідно постійно працювати над удосконаленням власного індивідуального стилю діяльності. Під індивідуальним стилем діяльності розуміють систему способів (психологічних засобів), пов’язану з типологічними особливостями. При формуванні індивідуального стилю діяльності проявляються два взаємозалежних принципи. Один - максимальне використання можливостей, пов'язаних з особливостями типу нервової системи; інший - компенсація тих властивостей, які можуть бути несприятливі для даної діяльності. Велика роль у підготовці профспілкового працівника відводиться різного роду практичним заняттям, організації ділових ігор і т. п. Особливе місце в системі професійної підготовки профспілкового працівника займають тренування. Проведення тренувань пов'язане з необхідністю підтримування на заданому рівні придбаних у процесі навчання вмій і навичок. Якщо в процесі профспілкової діяльності вони не отримують необхідного підкріплення, то поступово будуть згасати [5].

Література

1. Душков Б.А., Купов Д.И. Социально-психологические и педагогические основы профсоюзной работы в трудовом коллективе / Б.А.Душков, Д.И. Купов. – М.: Профиздат, 1990. – 224с.

2. Егоршин А.П. Управление персоналом. / А.П. Егоршин. – М., 2001. – 265с.

3. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». – К.: «Профінформ» ФПУ, 2007. – 36с.

4. Зеер Э.Ф. Психология профессиональных деструкции / Э.Ф.Зеер. – М., 2005. – 240 с.

5. Идинов А. А. Самореализация личности в непроизводственной сфере общества (онтологический и гносеологический анализ) : дис .… канд. филос. наук : 09.00.01 / Идинов Анварбек Айыпович. – Фрунзе, 1990 – 171 с.