АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ПЛАНУВАННІ ТРЕНУВАЛЬНИХ І ЗМАГАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ФУТБОЛІСТІВ.

Журавльов С.О.

Киевский национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Украина

Постановка проблеми. Враховуючи те, що протягом останніх 10-15 років значно зросла кількість сучасних матеріально і технічно забезпечених футбольних шкіл та академій, стає очевидним, що головну причину організаційних та методичних прорахунків зазвичай складають упущення та форсування підготовки на ранніх етапах багаторічної підготовки футболістів.

Багаторічний процес формування рухових навичок у футболістів, накопичення та реалізація психофізичного потенціалу у кваліфікованих та елітних гравців постійно перебувають у зоні уваги провідних спеціалістів спортивної науки.

Мета дослідження - провести загальний аналіз сучасних тенденцій щодо питань планування тренувальних і змагальних навантажень, їх компонентів у футболістів.

Методи та організація дослідження: аналіз та узагальнення науково - методичної літератури, досвіду передової практики.

Результати дослідження та їх обговорення. На думку провідних фахівців у галузі футболу, такими компонентами є:

- рівень індивідуальної техніко-тактичної майстерності (точність дій з м’ячем, швидкість прийняття рішень, здатність швидко орієнтуватися в ігрових ситуаціях в умовах ліміту часу і простору);

- рівень психологічної підготовки (здатність реалізовувати ігровий потенціал у відповідальних турнірах та матчах).

Відставання в даних компонентах зумовлене прорахунками методичного характеру, зокрема недоліками у плануванні тренувальних та змагальних навантажень футболістів.

Отже, основна причина недоліків в організаційних аспектах зумовлена недотриманням вимог програмних документів організаціями, що відповідають за проведення змагань з футболу, та відсутністю дієвого контролю за дотриманням даних вимог з боку комітету футболу ФФУ, обласних, районних та міських федерацій футболу.

Значно складніше вирішити питання, що стосуються різних методичних підходів до планування тренувальних та змагальних навантажень. Власне використання різних підходів є навіть корисним, якщо вони не суперечать один одному у концептуальних питаннях.

Означені суперечності виникають, перш за все, через те, що у підготовці спортсменів зазвичай використовуються стандартні вправи, які внаслідок недосконалості контролю по-різному класифікуються [1]. Про недосконалість контролю та розподілу навантажень за видами підготовки (фізична, технічна, тактична та ін.) ще у 1980 році наголошував М. А. Годік [1] Цілком очевидним є і те, що більшість засобів тренування (особливо у спортивних іграх і зокрема у футболі) здійснюють комплексний, поєднаний вплив, а підбір вправ, спрямованих, наприклад, тільки на удосконалення тактики, неможливий без урахування впливу на техніку та рухові якості.

Запропонована М. А.Годіком [1] класифікація спортивних навантажень є достатньо прогресивною, але технологія її використання у спортивних іграх залишилася практично не розробленою, що очевидно і пояснює використання в теорії та практиці спортивної підготовки застарілих методичних підходів до контролю та планування тренувальних і змагальних навантажень, зокрема у футболі.

На нашу думку, саме відсутність єдиних підходів у характеристиках компонентів навантажень призводить до формулювання достатньо дискусійних висновків навіть у концептуальних дослідженнях у галузі процесу підготовки футболістів.

Співставлення щорічних результатів тестування впродовж трирічного експерименту гравців різної кваліфікації дає підстави стверджувати, що використання наведених вище співвідношень навантажень у річному циклі тренування спортсменів відповідає вимогам спрямованості до вищих досягнень і виключає можливість передчасної інтенсифікації підготовки.

Ураховуючи те, що, наприклад, у футболі до специфічних навантажень відносять усі вправи з м’ячем, а до неспецифічних - вправи без м’яча, можна зробити висновок - футболіст (відповідно до рекомендацій вище наведених) на завершальній стадії етапу попередньої базової підготовки (17-18 років) майже 50% тренувального часу буде проводити без м’яча.

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що провідні європейські теоретики та практики футболу вже на етапі підготовки (16-17 років) рекомендують відводити на роботу з м’ячем 80% тренувального часу. Окрім того, неспецифічні вправи з великим об’ємом та значною інтенсивністю (величиною навантаження) чинять згубний вплив на організм, а отже, через їх використання зазвичай відбувається процес передчасної інтенсифікації підготовки.

Абсолютно слушним у даному випадку є зауваження В. М. Платонова про те, що навіть на ранніх етапах багаторічного удосконалення необхідно дотримуватися оптимального поєднання засобів та методів тренування, співвідношення навантажень різної спрямованості тощо, вимог запланованої у подальшому вузької спеціалізації. Переконливо доведено, що виконання спортсменами в дитячому та підлітковому віці великих об’ємів загально-підготовчої роботи, яка не відповідає вимогам майбутньої спеціалізації, сприяє пригніченню природних здібностей юних спортсменів та заважає їм досягати високих результатів.

Аналізуючи загальні об’єми тренувальної роботи, українські футболісти тренуються значно більше, ніж їхні європейські однолітки. Це також є однією з основних причин передчасного вичерпування резервних можливостей організму спортсменів. До такого стану також призводить використання великої кількості спрощених суворо регламентованих вправ для навчання та удосконалення техніки і тактики футболу без урахування їх впливу на розвиток фізичних якостей.

Вирішення цієї проблеми можливе тільки за умов збільшення відсоткової частки ігрових засобів (вправ техніко-тактичного характеру та рухливих ігор) з чітким плануванням їх спрямованості на розвиток тих чи інших фізичних якостей та систем енергозабезпечення (застосування методу поєднаних впливів). Переважне використання у навчально-тренувальному процесі специфічних ігрових вправ дасть можливість комплексно вирішувати проблеми підвищення рівня індивідуальної техніко-тактичної та психологічної підготовленості футболістів без збільшення загальних об’ємів тренувальної роботи.

Також необхідно відмітити, що компоненти індивідуальної техніко - тактичної та психологічної підготовленості є складовими процесу формування індивідуального стилю ігрової діяльності гравців.

Висновки:

1. Основна причина недоліків в організаційних аспектах підготовки футболістів зумовлена недотриманням вимог програмних документів змагань з футболу та відсутністю дієвого контролю за дотриманням даних вимог з боку комітету футболу ФФУ, обласних, районних та міських федерацій футболу.

2. Часте використання у навчально-тренувальному процесі специфічних ігрових вправ дасть можливість комплексно вирішувати проблеми підвищення рівня індивідуальної техніко-тактичної, фізичної та психологічної підготовленості футболістів без збільшення загальних об’ємів тренувальної роботи.

3. Компоненти індивідуальної техніко-тактичної та психологічної підготовленості є складовими процесу формування індивідуального стилю ігрової діяльності гравців. На думку багатьох фахівців, саме наявність яскраво вираженого індивідуального стилю ігрової діяльності характеризує кращих футболістів світу, але проблеми його формування у футболістів юнацького віку практично не досліджувалися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Годик М. А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок / М. А. Годик. - М. : Физкультура и спорт, 1980. - 136 с. : ил. - (Наука - спорту).

2. Козіна Ж. Л. Теоретико-методичні основи індивідуалізації навчально- тренувального процесу спортсменів в ігрових видах спорту : автореф. дис. на здобут. наук. ступ. докт. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.01 «Олімпійський і проф. спорт» / Ж. Л. Козіна. - К., 2010. - 43 с.

3. Костюкевич В. М. Теоретичні та методичні основи моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту : автореф. дис. на здобут. наук. ступ. докт. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.01 «Олімпійський і проф. спорт» / В. М. Костюкевич. - К., 2012. - 41 с.