Биологические науки\8

 

Рахимова О. И., Мурзин А. Б., Руденко А.И

Днепропетровский национальный университет

Институт гастроэнтерологии АМН Украины

Сучасні уявлення про механізми регуляції шлункової секреції: фізіологічна дія оксиду азоту

 

Вступ: В даний час дуже мало концептуальних проблемних робіт, які могли б пояснити багато фактів і явищ, в яких NO поводиться неоднозначно. Деякі автори вважають, що неоднозначність регуляторних дій оксиду азоту визначається співвідношенням стресс-лімітуючей ролі NO в неспецифічній стрес-реакції і патогенетичній ролі зміни продукції NO в специфічному пошкодженні при дії конкретного чинника середовища.         

               На думку інших дослідників, багато суперечливих на перший погляд фактів можна пояснити, спираючись на концепцію циклу азоту в організмі, згідно якої перетворення NO на інші азотовмісні з'єднання - NO2, NO3, NO+, NO-, NO2-радикал і т.д., здійснюється в ході окислювально-відновних реакцій, що протікають у вигляді метаболічного циклу.

Мало вивчена роль NO як іммуннорегуляторної молекули в імунній відповіді, зокрема гуморальній. Дослідження показали, що модуляція імунної відповіді оксидом азоту – підвищення при використанні блокаторів NOS і зниження при використанні донатору NO - значною мірою опосередковані супресорною функцією макрофагів.

Щодо літературних даних про взаємовідносини між NO і периферичним контролем секреції кислоти в шлунку, то вони мають теж досить суперечливий характер. Показано, що NO справляє як гальмівний, так і стимулюючий вплив на секрецію соляної кислоти в шлунку. Деякі автори підкреслюють, що роль NO у фізіологічній регуляції шлункової секреції до кінця не зрозуміла.

Однією з причин таких розбіжностей у поглядах можуть бути особливості методичних клініко-експериментальних  підходів та неможливість врахування участі одразу багатьох регуляторних факторів в контролі шлункової секреції.

На сьогодні роль нітроергічної ланки регуляції кислотоутворюючої функції шлунку в інтактному стані та за умов моделювання ерозивно-виразкових порушень, та блокади синтаз оксиду азоту залишається дискусійною.

Методи дослідження: Досліджувались роль нітроергічних механізмів в регуляції діяльності секреторних залоз шлунка щурів в інтактному стані та  в умовах блокування синтаз оксиду азоту з використанням неселективного інгібітору  "L-NAME", а також дослідження особливостей змін секреторної функції шлунку інтактних щурів в умовах введення препарату "Глутаргін", який в даному випадку розглядається, як екзогенний донатор оксиду азоту. Дослідження проводили в умовах гострого та напівгострого експерименту на білих нелінійних щурах-самцях середньою вагою 180-200 г, які утримувалися в стандартних умовах віварію.

Результати та їх обговорення: В результаті досліджень серії експериментів було встановлено виражені   зміни   функціонального  стану   секреторної   активності  шлунка піддослідних тварин.

Слід зазначити, що блокування NО-синтази у тварин контрольної групи також обумовило зсуви в характері шлункової секреції, які виражались як у збільшенні об’єму шлункового соку (на 20,25%) та рівня глікопротеїнів (на 79,41%) протягом першої години блокування, так і в зниженні рівня пепсину (на 19,46%) (p<0,05) та значення рН (на 17,13%) (рис. 1, 2).

Останнє, в свою чергу, свідчило про активізацію кислотопродукуючої активності шлунка. Встановлено, що блокування місцевих NO-ергічних механізмів в інтактних щурів вже після 3-х днів експерименту зумовило значні підвищення концентрації глікопротеїнів (майже в 2,20 рази), об’єму шлункового соку (на 85,71%) та кислотності останнього, що виражалось у збільшенні рН на 82,65% (p<0,05).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1 Склад шлункового соку щурів контрольної групи у вихідному стані (інтактне) та при блокаді NO-синтази (інтактне+L-NNA).

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2 Рівні глікопротеїнів шлункового соку щурів контрольної групи у вихідному стані та при блокаді NO-синтази (інтактне+L-NNA).

 

 

 

Після внутрічеревного введення препарату "Глутаргін" спостерігались зміни секреторної функції шлунка:

1. Встановлено, що показники об’єму шлункового соку збільшились з 0,2-0,5 мл до 0,8-1,1 мл (рис 3); вірогідно, що через збільшення об’єму одночасно зменшився показник кислотоутворення з 1,25-1,7 до 3,9-4,0-6,2.

2. Спостерігалось достовірне підвищення рівня концентрації глікопротеїнів: 0,02-0,023-0,032 мг/мл (рис.4); концентрація пепсину при цьому достоверно знизилася: 0,61-0,23-0,013 мг/мл (рис.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 3  Оцінка об’єму, мл шлункового соку: А – базальна порція; Б – після введення Глутаргіну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4 Оцінка змін рівня концентрації глікопротеїнів у шлунковому соку: А – базальна порція, Б – після введення Глутаргіну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 5 Оцінка змін рівня концентрації пепсину у шлунковому соку: А – базальна порція, Б – після введення Глутаргіну

 

Результати проведених досліджень показали:

 

1.                 В інтактному стані нітроергічні механізми мають гальмівний вплив у відношенні парієтальних та поверхнево-епітеліальних клітин, та стимулюючий ефект у відношенні головних клітин шлунка.

2.                 Аналіз всіх змін показників секреторної функції шлунку інтактних щурів після введення Глутаргину дозволяє зробити висновок про збільшення чинника захисту (підвищення рівня глікопротеїнів і зниження концентрації пепсину в шлунковому соку, тобто, Глутаргин, як донатор оксиду азоту, зробив протективний вплив на слизову оболонку шлунку), який може бути опосередкований вивільненням оксиду азоту.

3.                 В морфологічному відношенні встановлено, що введення глутаргіну щурам зменшує кількість ерозивно-виразкових уражень в верхніх відділах ШКТ

Література: 

1. Бабак О. Я Применение нового отечественного препарата глутаргин в гастроэнтерологии // Сучасна гастроентерологія, 2003, Т. 12, № 2. – С. 85-89.

2. Бабак О.Я, Фролов В.М, Харченко Н.В. Глутаргин. Фармакологическое действие и клиническое применение. Монография. Харьков, 2005.

3. Клініко-лабораторна оцінка функціонального стану секреторних залоз Ш (методичні рекомендації) / А.І. Руденко, Т.В. Майкова, Л.М. Мосійчук, О.А. Пономаренко, Т.М. Толстикова, А.С. Сиротенко. – К., 2004. – 23 с.

 

4. Поленов С.А., Роль оксида азота в физиологии желудочно-кишечного тракта. // Росс. ж-л гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии, 1998, №1, с. 47-56

 

5. Полотнюк С.Я., Берегова Т.В., Штанова Л.Я. Вплив нітропруссіду натрію на базальну та стимульовану шлункову секрецію кислоти у щурів // Вісник Львівського університету. - Львів. - 2003. - №23. - С. 217-221

 

6.  Полотнюк С.Я., Штанова Л.Я., Штанова Т.В., Берегова Т.В. Дослідження ролі простагландинів у регуляції оксидом азоту кисло секреторної функції шлунка у щурів. // Наук. ж-л. Вісник Дніпропетровського університету. – 2004. - №1. – с.124