Структурна ботаніка й біохімія рослин

Пюрко О.Є., Солонцева М.П.

Мелітопольський державний педагогічний університет

Вплив температури і осмотичного тиску на поглинання води насінням гібридів кукурудзи при набубнявінні

Вода відіграє важливу роль в житті рослинного організму протягом всього онтогенезу[1,2]. Вміст води у повітряно-сухому насінні складає 5-10% (норма), а зниження або підвищення вмісту води у насінні викликає адаптаційні зміни, які призводять у кінцевому результаті до загибелі насіння при довгому зневоднюванні (від 5% до 0%) або набубнявінню (від 10 до 25%) й проростанню (від 25 до 45%) [3,4,5].

Розглядаючи реакцію рослин на водний стрес, ряд авторів для визначення посухостійкості окремих видів і сортів використовували динаміку набубнявіння насіння у розчинах з різним осмотичним тиском, для чого застосовували різні розчини поліетиленгликоля (ПЕГ) з молекулярною масою 6000. На структурну організацію води та швидкість її поглинання насінням впливає і температура

В своїй роботі для визначення посухостійкості ми вивчали процес набубнявіння насіння двох гібридів кукурудзи української селекції: Колективний 10СВ (К-100) та Київський 271 С (К-271) у розчинах з різним осмотичним потенціалом: вода; 5% розчин ПЕГ (ОП=-0,07 МПа); 10% розчин ПЕГ (ОП=-0,3МПа) при температурі: +4⁰С, +20⁰С, +30⁰С, +40⁰С у 10-15-кратній повторності.

Нашими даними доведено, що при t=+4°C поглинання води насінням кукурудзи обох гібридів іде дуже повільно, хоча на 5-10% швидше у гібрида К-271. Вологість (% на суху масу) насіння на 8-у добу замочування складає: у гібрида К-271 -28% (10% ПЕГ), 33% (5% ПЕГ) та 35% (вода); у гібрида К-100 – 21%, 28%, 31% відповідно. Проростання насіння обох гібридів кукурудзи в цих дослідах не відбувається в жодному варіанті, тому що вологість насіння не досягала критичного рівня оводнення, необхідного для проростання. Гальмує початок проростання і низька температура.

При t=+20⁰C загальна картина поглинання води насінням кукурудзи змінюється. У воді набубнявіння насіння відбувається у три етапи []: 1 – фізичний, притаманний живому та мертвому насінню (висхідна частина кривої); 2 – лаг-період (вихід кривої на плато); 3 – накльовування насіння, притаманне тільки живому насінню (знов різке підняття кривої). Поглинання води насінням відповідно до етапів складає: у гібрида К-271 – 37%, 57%, 71%; у гібрида К-100 – 29%,47%, 58%. Проростання насіння гібрида К-100 спостерігається на 4-5 добу після замочування, а гібрида К-271 – на 5-6-ту. Поглинання води насінням з 5% розчину ПЕГ іде дещо повільніше, криві мають більш пологу форму, хоча загальна закономірність зберігається. Вологість насіння по етапам змінюється так: гібрид К-271 – 28%, 58%, 69%; гібрид К-100 – 25%, 49%, 56%. Насіння гібрида К-100 проростає на 6-7-м добу після замочування, а гібрида К-271 – 7-8-му відповідно. У 10% розчині ПЕГ проростання насіння гібридів не відбувається завдяки високому осмотичному потенціалу розчину. Поглинання іде інтенсивніше, ніж при t=+4⁰С і на 8-му добу набубнявіння складає 31% (гібрид К-271) і 28% (гібрид К-100).

При t=+30 ⁰С набубнявіння насіння обох гібридів іде найбільш інтенсивно в усіх розчинах. У воді вологість насіння зростає майже прямолінійно і воно проростає вже на 2-3-тю (гібрид К-100) , 3-4-ту добу (гібрид К-271) після замочування. У 5% розчині ПЕГ завдяки високому осмотичному потенціалу розчину в порівнянні з водою, поглинання останньої іде повільніше, проте у 1,5-2 рази швидше, ніж при t=+20⁰С. Проростання насіння відбувається на 3-4-ту добу після замочування у гібрида К-100 і на 4-5-ту – у гібрида К-271. У зв’язку з підвищеним осмотичним потенціалом у 10% розчині ПЕГ проростання обох гібридів не відбувається навіть на 8-му добу після замочування, тому що насіння так і не досягає критичного рівня обводнення, необхідного для проростання (вологість насіння обох гібридів дорівнює 34-35%).

При t=+40 ⁰С поглинання води насінням обох гібридів кукурудзи з усіх розчинів відбувається повільніше, ніж при t = +20 ^оС. У воді загальний вигляд кривих не змінюється, вони аналогічні кривим при t=+20⁰С, тільки стає дещо довшим лаг-період, тому що під впливом високої температури метаболічні процеси уповільнюються. Поглинання води насінням відповідно до етапів складає: у гібрида К-271 – 31%, 54%, 69%; у гібрида К-100 – 31%, 45%, 53% від сухої маси. Насіння проростає на 4-5 добу після замочування (гібрид К-100) та на 6-7-му відповідно (гібрид К-271). У 5% розчині ПЕГ поглинання води насінням обох гібридів іде спочатку швидко під впливом високої температури, а потім гальмується на стадії лаг-періоду, що обумовлено підвищеним осмотичним потенціалом розчину та негативним впливом високої температури. У 10% розчині ПЕГ вологість насіння обох гібридів (% на сиру масу) збільшується спочатку дуже швидко, завдяки високій температурі, але вже на 2 добу замочування криві виходять на плато, тому що поглинання води насінням з розчину не відбувається. Насіння не досягає критичного рівня обводнення, а внаслідок цього і не проростає.

Таким чином, отримані результати дозволяють зробити висновок, що для насіння кукурудзи характерний критичний рівень вологості, який може служити одним із діагностичних параметрів посухостійкості, швидкість встановлення та розміри його при набубнявінні визначаються зовнішніми умовами (температурою, осмотичним потенціалом розчину) та специфічністю гібридів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Веселовский В.А., Веселова Т.В., Чернавский Д.С. Стресс растений. Биофизический подход //Физиология растений. – 1993. – Т. 40. - Вып. 4. – C. 553-557.

2. Гудзь Ю.В. Принцип та методи селекції кукурудзи на адаптованість до умов зрошення Південного Степу України: Автореф. дис. д-ра с.-г. наук. –Дніпропетровськ, 1996. – 34 с.

3. Гуляев Б.И. Физиологические особенности и продуктивность генотипов кукурузы // Физ. и биохим. культ. раст. – 1995. – Т. 27, №3. – С. 107-123.

4. Христовая Т.Е. Устойчивость продукционного процесса гибридов кукурузы К водному стрессу // Тез. доп. VІ Конференції молодих вчених “Актуальні проблеми фізіології рослин і генетики” (Київ, 9-11 жовтня 1996 р.) – Київ: Б.в., 1996. – С. 68-69.

5. Grzesiak S., de Barbaro А., Filek W. Assimilation and translocation оп assimilates іn two maize hybrids // Photosynthetica. – 1992. – 27, № 33. – Р. 585-593.

Структурна ботаніка й біохімія рослин

Пюрко О.Є., Солонцева М.П.

Мелітопольський державний педагогічний університет

Формування продуктивності під дією посух у різних гібридів кукурудзи

Повна реалізація потенціальної продуктивності сортів та гібридів можлива лише при наявності адекватних сприятливих умов для їх життєдіяльності [2,5,6,8]. Особливості індивідуального розвитку рослин визначаються генотипом, норма реакції і ступінь реалізації якого у фенотипі залежать від умов середовища, в тому числі і від водозабезпечення [1,3,4,7].

Тому з'ясування більшої кількості причин зменшення продуктивності рослин 2х гібридів кукурудзи: Колективний 10СВ (К-100) та Київський 271 С (-271) для виявлення основних напрямків та глибини дії факторів, в даному випадку водозабезпечення, складають необхідну передумову для розробки науково-обґрунтованої технології вирощування кукурудзи з метою раціонального та ефективного використання водних ресурсів.

Результати наших досліджень показують, що біологічний врожай (Вб, загальна суха біомаса) контрольних рослин гібрида К-271 на 6-10% більше відносно контрольних рослин гібрида К-100. Посухи призводять до зменшення цього показника у дослідних рослин в порівнянні з контрольними: у гібрида К-271 – на 13-15% (варіант 1), 37-39% (варіант 2), 29-31% (варіант 3); у гібріда К-100 – на 15-17%, 39-41%, 31-33% відповідно. Ці зміни обумовлюються у обох гібридів зменшенням сухої маси надземної частини (максимально в залежності від органа на 14-40%) при одночасному збільшенні маси кореня (на 10-35%) у дослідних рослин всіх варіантів. Співвідношення надземної і підземної біомаси в певній мірі може опосередковано вказувати на ступінь посухостійкості рослин (чим менше співвідношення, тим більша доля кореневої системи, тобто вища посухостійкість), в контролі воно дорівнює: 5,7 (гібрид К-271), 6,3 (гібрид К-100). У дослідних рослин відносно контрольних цей показник складає: у гібрида К-271 – 4,1 (варіант 1), 2,1 (варіант 2), 2,7 (варіант 3); у гібрида К-100 – 4,5, 2,3, 3,0 відповідно. Ці результати співпадають з даними, отриманими на інших сортах та гібридах кукурудзи і дозволяють констатувати, що співвідношення біомас надземних органів та кореневих систем більше у гібрида К-100 у всіх варіантів дослідів, а тому гібрид К-100 є менш стійким до дії посух в порівнянні з гібридом К-271.

При вирощуванні кукурудзи на зерно певну інформативну цінність мають не тільки розміри та якість господарського врожаю, а і аналітичні результати його структури. результати по впливу посух на структуру господарського врожаю гібридів кукурудзи, з яких видно, що кількість рядів у качані та кількість зернин у ряду гібрида К-271 в контролі дещо вища в порівнянні э гібридом К-100 (на 13% та 3% відповідно), внаслідок чого і загальна кількість зернин в качані на 16% більша у першого гібрида. Під впливом посух кількість рядів у качані знижується відносно контролю: у гібрида К-271 – на 4-6% (варіант 1), 12-14% (варіант 2), 8-10% (варіант 3); у гібрида К-100 – на 6-8%, 14-16%, 10-12% відповідно. В значно більшій мірі відбувається зменшення кількості зернин в ряду у качанах дослідних рослин обох гібридів: на 10-12% у варіанті 1, 40-42% - у 2, 25-27% - у 3, що вказує на значну генетичну детермінованість першого показника і варіабельність другого. Це призводить до зниження загальної кількості зернин у качані в порівнянні з контролем: у гібрида К-271 – на 13-15% (варіант 1), 46-48% (варіант 2), 31-33% (варіант 3); у гібрида К-100 – на 17-19%, 50-52%, 34-36% відповідно.

Отримані нами результати по впливу водозабезпечення на продуктивність качану гібридів кукурудзи показують, що посухи впливають не тільки на морфологічні параметри качанів, а і на насіннєву продуктивність ocтаннiх. Довжина качанів дослідних рослин зменшується в порівнянні з контрольними: у гібрида К-271 – на 13-14% (варіант 1), 20-21% (варіант 2), 10-11% (варіант 3); у гібрида К-100 – нa 15-16%, 25-26%, 20-21% відповідно при одночасному зменшенні їх діаметра відповідно на: 3-4%, 15-16%, 10-11% (гібрид К-271) та 5-6% 17-18%, 12-13% (гібрид К-100). В значно більшій мірі дефіцит води впливає на насіннєву продуктивність качанів обох гібридів, зменшуючи відносно контролю: потенціальну насіннєву продуктивність (ПНП) у гібрида К-271 на 10-12% у варіанті 1, на 33-35% - у 2, на 21-23% - у 3 та на 11-13%, 38-40%, 24-26% відповідно у гібрида К-100; реальну насіннєву продуктивність (РПН) відповідно по варіантам у гібрида К-271 – на 13-15%, 46-48%, 31-33%; у гібрида К-100 – на 17-19%, 50-52%, 34-36%. Внаслідок вище зазначених особливостей під дією посух знижується і коефіцієнт насіннєвої продуктивності початку (відношення РНП/ПНП) у обох гібридів, особливо у варіанті 2.

Таким чином, отримані експериментальні результати дозволяють констатувати, що в аридних умовах вищий біологічний та господарський врожай формується у гібрида К-271 в порівнянні з гібридом К-100. Посухи знижують ці показники у обох гібридів, але у К-100 в більшій мірі, зменшуючи не тільки а6солютні значення, а і впливаючи на складові: змінюють співвідношення різних органів та структуру господарського врожаю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Веселовский В.А., Веселова Т.В., Чернавский Д.С. Стресс растений. Биофизический подход //Физиология растений. – 1993. – Т. 40, Вып. 4. – C. 553-557.

2. Водный обмен растений /В.Н. Жолкевич, Н.А. Гусев, А.В. Капля и др. – М.: Наука, 1989. – 256 с.

3. Вырлев И., Ковалев Н., Киркова И. Исследование зависимостей «вода- урожай» у кукурузы //Междунар. агропром. журнал. – 1989. - № 3. – С. 107-110.

4. Гуляев Б.И. Физиологические особенности и продуктивность различных генотипов кукурузы //Физиология и биохимия культ. раст. – 1995. – Т. 27, №3. –С. 107-123.

5. Пильщикова Н.В. Водный обмен сельскохозяйственных растений -М.: МСХА, 1990. - 40 с.

6. Прокофьев А.А., Обручева Н.В., Ковадло Л.С., Кулиева Л.К., Кожемякина И.С. Критический уровень оводненности семян для начала их проростания //Физиология растений. – 1983. – Т. 30, вып. 1. – С. 79-83.

7. Пьянков В. И. Особенности продукционного процесса у растений с С₃- и С₄-типами фотосинтеза //Фотосинтез и продукционный процесс. – Сверд-ловск: Б.и., 1989. – С. 76-94.

8. Lorens G.F., Bennett J.M., Logalle L.B. Differences іn drought resistance between two сот hybrids. І. Component analysis and growth rates // Agron. J. – 1987. – 79, №6. – Р. 808-813.

Структурна ботаніка й біохімія рослин

Пюрко О.Є., Радченко О.І.

Мелітопольський державний педагогічний університет

Гістологічні особливості фотосинтетичного органу Ligustrum vulgare L.

Останнім часом ботаніки, практики - лісоводи все більше уваги звертають на деревні рослини, які використовуються в якості декоративного матеріалу й одночасно виконують санітарно-гігієнічну функцію, очищуючи повітря від шкідливих газоподібних відходів [2,4,7]. Рослини Ligustrum vulgare L. часто зустрічаються на вулицях, в парках, полезахисних смугах. Вивчення наукової літератури за останні десять років показало, що даних про гістологічні особливості вегетативних органів цієї рослини майже немає.

В результаті гістологічного аналізу основного фотосинтезуючого органу цієї рослини – листку нами доведено, що листок з обох поверхонь вкритий полі функціональною тканиною – епідермою, основні клітини якої відрізняються між собою розмірами, проекцією, обрисами (табл. 1). За цими ознаками їх можна розділити на наступні типи: 1 тип – паренхімна проекція розпластана, обриси значно-звивисті, кути в суміжних межах загострені й закруглені, довга вісь дорівнює 130-145 мкм, а коротка – 133-135 мкм; 2 тип – проекція витягнута, обриси округло-прямолінійні, кути в суміжних межах закруглені, довга вісь – 223-228 мкм, коротка – 74-78 мкм; 3 тип – обриси округло-прямолінійні, проекція п’ятикутна й витягнута, кути в суміжних межах тупі й гострі, довга вісь – 370-386 мкм, коротка – 235-240 мкм

Таблиця 1.

Типи клітин епідерми

Типи клітин	Кількість шт./см^2	Довга вісь, мкм	Коротка вісь, мкм
І	139+3 132+4	145,2+10,2 130,4+9,2	138,3+11,6
ІІ	150+2 155+2	228,3+12,6 223,8+8,6	78,4+13,6 74,3+10,6
ІІІ	120+2 115+2	386,4+20,8 370,05+10,6	283,5+16,8 235,6+12,8

Вивчення нижньої епідерми показало, що вона крім основних клітин основних трьох типів, менших за розмірами на 10-13 мкм відносно верніх, має продихові комплекси аномоцитного типу [1] (табл.. 2).

Таблиця 2.

Розміри продихових комплексів

Кількість шт./ см^2	Замикаючі клітини		Продихова щілина
	Довга вісь, мкм	Коротка вісь, мкм	Довга вісь, мкм	Коротка вісь, мкм
220 ± 2	50,6 ± 2,8	15,3 ± 3,2	16,4 ± 1,2	5,8 ± 1,1

Листок з абаксіальної та адаксіальної поверхонь вкритий кутикулою, що дозволяє рослині зменшувати випаровування й відчувати менший водний дефіцит [3,5,6].

Наші дослідження довели, що листок Ligustrum vulgare L. складається з палісадної паренхіми, яка розташована тільки в верхній стороні і становить 2-3 яруси клітин, губчастої паренхіми, яка має 5-7 ярусів клітин різної форми (овальні, округлі) з великим міжклітинниками (табл. 3).

Таблиця 3.

Кількісно-анатомічні ознаки листка

Назва тканини	Довга вісь, мкм	Коротка вісь, мкм
Верхня епідерма	20,5 ± 1,3	13,4 ± 0,8
Палісадна паренхіма	83,4 ± 5,6	20,4 ± 3,2
Губчаста паренхіма	43,6 ± 1,8	8,9 ± 1,3
Нижня епідерма	12,4 ± 1,4	8,6 ± 1,4

Провідна система листка пронизує весь мезофіл і представлена перисто-сітчастим жилкуванням, яке характеризується поступовим потовщенням жилок, що відходять від головної. Судинно-волокнисті пучки (СВП) складаються з ксилеми й флоеми. В головній жилці нараховується від 8 до 10 СВП, в яких ксилема ближче розташована до адаксіального боку, а флоема – до абаксіального. Визначено, що СВП оточені клітинами паренхіми з товстими оболонками, пучки колатерального типу, закриті. Провідна система характеризується наявністю первинних судин І порядку, яких найбільше, спіральних ІІ порядку, вторинних ІІІ порядку (табл. 4).

Таблиця 4.

Анатомічна будова черешка листка Ligustrum vulgare L.

Назва тканини	Розмір, мкм
Епідерма	12,4 ± 0,7
Паренхіма	556,2 ± 0,81
Флоема	289,4 ± 1,63
Ксилема	88,7 ± 0,47

Таким чином доведено, що листок Ligustrum vulgare L. гіпостоматичний, бо має продихові комплекси тільки на абаксіальній поверхні, площа яких досягає 5000 мкм, дорзівентральний.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранова М.А. Классификация морфологических типов устьиц //Бот. журнал. -1985. – Т. 70, № 12 – С. 1585-1595.

2. Бессонова В.П., Яковлева С.О. Интродуцированные декоративные цветочные растения в озеленении промышленных предприятий. Ассортимент растений //Питания біондикацій та екології. – Запоріжжя: Б.в., 2001. – Вип 6, № 1. – С. 9 - 24.

3. Захаревич М.Ф. К методике описания эпидермиса листа //Вестник Ленинградского ун-та. – 1954. - № 4. – С. 65-75.

4. Иванов С.И., Береславский А.С. Гистологическое строение вегетативных органов Ptelea tripoliata L. //Биологические исследования на природо-охранных территориях и биологических стационарах». – Харьков: Б.в.,1999. – С.58 - 59.

5. Казаков Е.А., Христова Т.Е., Казакова С.М., Пюрко О.Е. Адаптаційно-пристосувальні особливості водопровідної системи ксерофітів //Актуальні питання збереження та відновлення степових екосистем. – Асканія Нова,1998. – С. 177-179.

6. Nomani Н., Schulze Е.D., Ziegler Н. Mechanism of stomatal movement in response tо air humidity, irradiance and xylem water potential //Planta. — 1990. – Vol. 183, № 1. — Р. 57- 64.

7. Палагеча P.М., Брайон О.В. Видові особливості анатомічноі будови покривних тканин, пагонів інтродукованих видов Magnolia L. (Magnoliaceae) //Укр. бот, журнал. – 2002. – Т. 59, № 4. – С. 441 – 449.

Структурна ботаніка й біохімія рослин

Пюрко О.Є., Єфіменко К.Ю.

Мелітопольський державний педагогічний університет

Кількісно-анатомічна характеристика фотосинтезуючих органів рослин роду Astragalus

Аридизація клімату та значне розширення посушливих районів за рахунок глобального підвищення температури при одночасному зменшенні опадів і зниженні вологості ґрунтів привертає увагу сучасних дослідників [3,5,6]. В таких умовах вивчення посухостійкості рослин природних фітоценозів має велике значення, бо результати кількісно-анатомічних досліджень використовуються в багатьох дисциплінах біологічного циклу, оскільки дозволяють виявити основні пристосувальні гістологічні особливості рослин посушливих регіонів. Тому, в своїй роботі ми вивчали структурні особливості характерних ксерофітів роду Asragalus, що їх більш ефективно використовувати.

Наші дослідження довели, що в епідермі листку Asragalus dasyanthus Pall за обрисами, проекцією, розмірами можна виділити наступні типи основних клітин [4]: і тип – обриси клітин звивисті, проекція прямокутно-витягнута, кути в суміжних межах тупі й закруглені, коротка вісь складає 21,25 мкм, довга – 38,75 мкм; ІІ тип – обриси клітин прямолінійно-сильнозвивисті, проекція розпластана, кути гострі та закруглені, коротка вісь складає 18,75 мкм, довга – 41,25 мкм; ІІІ тип - обриси клітин різко звивисті, проекція квадратна, коротка вісь становить – 21,25 мкм, довга – 45 мкм. Продихові комплекси на абаксіальній поверхні аномоцитного типу [1,2]. Вивчення внутрішньої будови листку Asragalus dasyanthus Pall (табл. 1) показало, що листок вкритий простими одноклітинними трихомами. Мезофіл листку складає 62,72 % від загальної товщини, має ізолатеральну будову та складається з 5-7 шарів клітин палісадного типу, довжина яких перевищує ширину в 2-2,5 рази. Клітини палісадної тканини щільно розташовані одна до одної, міжклітинники майже не помітні. Провідні пучки, оточені невеликими тонкостінними паренхім ними клітинами, колатеральні й розташовані в середніх шарах пластинки листку.

Таблиця 1.

Кількісно-анатомічні ознаки листка Asragalus dasyanthus Pall

Назва тканини листка	Розміри клітин, мкм
Верхня епідерма	16,25 ± 0,59
Палісадний мезофіл	225 ± 6,3
Клітини палісадного мезофілу	Коротка вісь 8,75 ± 0,24
	Довга вісь 3,75 ± 0,09
Судинно-волокнистий пучок	103,75 ± 4,46
Нижня епідерма	13,75 ± 0,29

Гістологічний аналіз листку Asragalus onobrychis L. (табл. 2) показав, що він вкритий полі функціональної тканиною – епідермою, яка має основні клітини різних типів [4]: І тип – обриси клітин сильно звивисті, проекція прямокутно-витягнута, кути в суміжних межах тупі й закруглені, коротка вісь складає 18,25 мкм, довга – 35,13 мкм; ІІ тип – обриси клітин звивисті, проекція округло-прямолінійна, кути в суміжних межах тупі й гострі, коротка вісь – 15,86 мкм, довга – 33,12 мкм; ІІІ тип – обриси клітин звивисті, проекція округло-прямолінійна, кути тупі й гострі, коротка вісь – 24 мкм, довга – 41,5 мкм; ІV тип – обриси клітин сильно звивисті, проекція клітин округлої форми, кути в суміжних межах тупі й гострі, коротка вісь складає 16,13 мкм, довга – 30,86 мкм. Продихові комплекси на верхній стороні листку відсутні, розміри основних клітин в порівняні з нижньою поверхнею на 2-3 мкм більші, але кількість менше на 4%. Продихові комплекси на абаксіальній поверхні аномоцитного типу [1,2]. Вивчення внутрішньої будови листку Asragalus onobrychis L. показало, що він вкритий простими одноклітинними трихомами. Мезофіл листку становить 62,75 % від загальної товщини, має ізолатеральну будову та складається з 6-8 шарів клітин палісадного типу, довжина яких перевищує ширину в 1,8-2 рази. Клітини палісадної паренхіми щільно розташовані одна до одної, а 1-2 шари безбарвних, паренхім них клітин, які є водоносними, складають середній ярус листку. Провідні пучки колатеральні, розташовані в середніх шарах пластинки й оточені крупними, тонкостінними паренхім ними клітинами, які представляють обкладку пучку.

Таблиця 2.

Кількісно-анатомічні ознаки листка Asragalus onobrychis L.

Назва тканини листка	Розміри клітин, мкм
Верхня епідерма	17,5 ± 0,54
Палісадний мезофіл	233 ± 4,44
Клітини палісадного мезофілу	Коротка вісь 5,25 ± 0,08
	Довга вісь 9,75 ± 0,17
Судинно-волокнистий пучок	106,25 ± 3,93
Нижня епідерма	15,05 ± 0,32

Таким чином, нами доведено, що фотосинтетичний орган рослин роду Asragalus гіпостоматичний, бо має продихові комплекси аномоцитного типу тільки на одній з поверхонь, зверху вкритий покривною, полі функціональною тканиною – епідермою з основним клітинами різних типів, що різняться обрисами, проекцією, розмірами. Мезофіл цих рослин має ізолатеральну будову й складається з клітин палісадного типу, а провідні пучки колатеральні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранова М.А. О стефаноцитном типе устьичного аппарата у цветковых //Бот. журнал. -1987. – Т. 72. – С. 1159-1164.

2. Баранова М.А. Классификация морфологических типов устьиц //Бот. журнал. -1985. – Т. 70, № 12 – С. 1585-1595.

3. Журавлёва Н.А. Механизм устьичных движений, продукционный процесс и эволюция. – Новосибирск.: Наука, 1992. – 141 с.

4. Захаревич М.Ф. К методике описания эпидермиса листа //Вестник Ленинградского ун-та. – 1954. - № 4. – С. 65-75.

5. Nomani Н., Schulze Е.D., Ziegler Н. Mechanism of stomatal movement in response tо air humidity, irradiance and xylem water potential //Planta. — 1990. – Vol. 183, № 1. — Р. 57-64.

6. Spence R.D. The problem of variability in stomatal responses, particularly aperture variance, to environmental and experimental conditions //New Phytol. – 1987. – Vol. 107, № 2. – P. 303-315.