Экономические науки/12.Экономика сельского хазяйства

Аспірант Зима Ю.П.

ДВНЗ “Державний агроекологічний університет” м. Житомир

Особливості бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств

Одним із суттєвих механізмів державної підтримки аграрного сектору є бюджетне фінансування. За 2000-2006 рр. обсяги державної фінансової підтримки через спеціальні режими оподаткування зросли на 2445 млн.грн. Пряма бюджетна підтримка збільшилася з 462 млн. грн. до 5887 млн.грн, тобто на 5425 млн.грн або більше ніж у 12 разів. Загальний розмір державної фінансової підтримки зріс з 2000 по 2006 рр на 7870 млн.грн, або у 5 разів [2]. Простежується тенденція зростання частки прямого державного фінансування у структурі загальної фінансової підтримки аграрного виробництва: у 2000 році частка прямого бюджетного фінансування складала 18,2% загальних обсягів підтримки галузі, а у 2006 поступово досягла 56,5%. Таким чином, більше половини коштів від держави надходить у сільське господарство України у вигляді бюджетних дотацій, субсидій і капітальних трансфертів.

Не зважаючи на суттєвість виділених коштів сільськогосподарським підприємствам, основні кошти сільськогосподарські підприємства отримують у вигляді виручки від реалізації власної продукції. В даний час фінансові надходження в секторі сільськогосподарських підприємств мають наступну структуру: 63% виручка від реалізації всіх видів продукції, 25 % — банківські кредити, 12% — бюджетна підтримка [3].

Сільськогосподарські підприємства залишаються основними виробниками зерна в Україні. У 2006 р сільськогосподарськими підприємствами вироблено 25,7 млн.т зерна (75% загального валового збору), господарствами населення – 8,6 млн.т (25%). 

Водночас, у 2006 році 99% загального урожаю картоплі, 88% овочів, плодів і ягід вирощено у господарствах населення.

Протягом 2006р. обсяг виробництва тваринницької продукції порівняно з 2005р. зріс на 3,5%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 14,1%, а господарствах населення – скоротився на 1,8%. За розрахунками, станом на 1 січня 2007 року господарствами усіх категорій утримувалось 6,3 млн. голів великої рогатої худоби (на 3% менше, ніж на 1 січня 2006р.), у т.ч. 3,4 млн. корів (на 6% менше), 7,7 млн. голів свиней (на 9% більше), 1,7 млн. овець і кіз (на 2% більше), 167,8 млн. голів птиці всіх видів (на 4% більше).

У господарствах населення утримувалось 64% загальної чисельності великої рогатої худоби (станом на 1 січня 2006р. – 62%), у т.ч. корів – 78% (76%), свиней – 58% (63%), овець і кіз – 83% (83%) та птиці – 57% (59%).

Частка господарств населення у виробництві м’яса за 2006 рік становила 59%, молока – 82%, яєць – 46%. За січень-вересень 2007 року частка населення у виробництві м’яса склала 51,4%, молока – 81,9%, яєць – 49,7%. Тобто, господарства населення залишаються основними постачальниками сировини для харчової промисловості.

За даними Держкомстату, за підсумками фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (крім малих) у 2006р., як і в 2005р., рентабельним було вирощування зернових культур, соняшнику, цукрових буряків, овочів відкритого ґрунту і картоплі, а також виробництво м'яса птиці; виробництво решти основних видів тваринницької продукції було збитковим. У галузі тваринництва рентабельне в 2005р. виробництво молока, м'яса свиней та яєць стало збитковим – відповідно мінус 4,3%, мінус 9,3% і мінус 10,8%. Ще більш збитковим, порівняно з попереднім роком стало виробництво м'яса великої рогатої худоби (мінус 38,4% проти мінус 25,0% у 2005р.), м'яса овець і кіз (мінус 33,9% проти мінус 32,1%) та вовни (мінус 79,3% проти мінус 72,8%). Збитковість виробництва м'яса великої рогатої худоби зафіксована в усіх регіонах країни (крім Івано-Франківсь-кої області), м'яса свиней – у 23 (крім Донецької, Запорізької та Чернівецької областей), молока – в 19, яєць – у 17 регіонах, м'яса овець і кіз –у всіх регіонах (крім Тернопільської області), вовни – також у всіх регіонах (крім Київської і Черкаської областей). Рівень рентабельності виробництва м'яса птиці у 2006р. в сільськогосподарських підприємствах хоча і знизився, але залишився позитивним – 9,3% проти 24,9% у 2005р. Проте, в 17 областях виробництво цього виду продукції виявилось нерентабельним, і найбільше – в Харківській (мінус 62,4%), Сумській (мінус 55,5%), Тернопільській (мінус 54,1%), Одеській (мінус 48,3%) і Житомирській (мінус 43,3%) областях.

У 2006 році, за даними Міністерства аграрної політики, господарствами населення вироблено 61 відсоток валової продукції сільського господарства. Тобто, держава, фактично, компенсує з бюджету витрати на виробництво лише 40 відсотків валової продукції сільського господарства.

Існує також велика нерівномірність підтримки серед сільськогосподарських підприємств. Так, у 2004 році 40% підприємств не отримували фінансової підтримки, 30% отримали лише 3% загальної суми підтримки, а 6 % отримали 74% суми підтримки. Здешевлення вартості кредитів отримала лише третина сільськогосподарських підприємств, а здешевлення вартості техніки — менше 10% [1].

З усього вищесказаного, можна зробити висновки про те, що:

1. Обсяги, виділених сільськогосподарським підприємствам коштів, є досить суттєвими по відношенню до загальних витрат бюджету країни, однак, вони суттєво не впливають на доходи сільськогосподарських підприємств. Ціна реалізованої продукції є більш ваговим чинником, що впливає на прибутковість виробництва сільськогосподарської продукції.

2. Держава, здійснюючи підтримку сільськогосподарських підприємств, субсидує фактично лише 40% валової продукції сільського господарства, тоді як потреби в основних видах продуктів харчування забезпечуються за рахунок господарств населення.

3. Не зважаючи на ріст обсягів підтримки, виробництво продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах є збитковим. Особливо це стосується вирощування ВРХ.

Незадовільні показники роботи сільськогосподарських підприємств, поряд із щорічним багатократним зростанням їх бюджетного фінансування, змушує приділити особливу увагу питанню обліку, контролю ефективності та цільового використання бюджетних коштів, що спрямовуються в аграрний сектор.

Література

1. Гайдуцький П.І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території // Економіка АПК. — 2005. —№ 11. — С. 43-48.

2. Діброва А. Державна підтримка аграрного сектору економіки за допомогою спеціальних режимів та механізмів оподаткування // Економіст. – 2007.- № 7.- С.32-35.

3. Пасхавер Б.И. Ценообразование в финансовой системе продовольственного рынка // Економіка АПК. — 2007. —№ 5. — С. 29-33.

4. Супіханов Б.К. Розвиток державної аграрної політики у підвищені ефективності сільськогосподарських наук // Економіка АПК. — 2007. —№ 8. — С. 3-8.