Економічна сутність фінансових результатів за центрами відповідальності

В діяльності будь-якого підприємства найважливішу роль відіграє фінансовий результат, оскільки від нього залежить не лише майбутнє підприємства, а й держави, тому, що з доходів утворюється ряд державних фондів, які йдуть на підтримку різних бюджетних програм та інші важливі заходи, а також утворення фондів підприємства, та поповнення його власних коштів.

Фінансовий результат – кінцевий економічний підсумок господарської
діяльності підприємства у формі прибутку (доходу).

Центри відповідальності створені для оцінки роботи керівників структурних підрозділів. Відповідно до цієї теорії необхідно, перш за все, визначити межі та ступінь відповідальності осіб, що приймають рішення за результати своєї роботи. Кожна структурна одиниця несе відповідальність лише за ті затрати та доходи, які знаходяться під її контролем. Отже, центр відповідальності – частина підприємства, керівник якого особисто відповідає за результати його роботи [1].

Керівник повинен контролювати і оцінювати роботу мереджерів нижчого рівня, а вони, в свою чергу, повинні здійснювати самоконтроль і інформувати вище керівництво про результати діяльності.

Слід відмітити, що головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності.

Як економічна категорія фінансові результати визначається як різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами підприємства. Перевищення валової сукупної виручки над сукупними витратами стає можливим завдяки створення додаткової вартості. Додаткова вартість виступає у вигляді збільшення вартості товару відносно витрат на його виробництва, як прирощування всього авансованого капіталу. Закон додаткової вартості діє всіх стадіях виробничого процесу.

Але, слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення доходів та витрат. Відповідно до теорії альтернативного підходу доходи підприємства поділяються реальні (фактичні) та альтернативні. Реальні (фактичні) доходи за цією теорією визначаються як валова виручка підприємства від реалізації товарів, робіт, послуг (тобто у разі здійснення звичайної діяльності). Альтернативні ж доходи визначаються величиною можливого доходу, який підприємство отримає у разі зміни своєї діяльності (наприклад, кошти підприємства не будуть витрачені на придбання сировини, а вносяться на депозитний банківський рахунок або інвестуються у акції інших підприємств).

Ф.Ф. Бутинець економічну сутність фінансових результатів описав наступним чином. Фінансовий результат – це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворився в процесі його підприємницької діяльності за звітний період.

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від фінансової діяльності [2].

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

Прибуток є рушійною силою ринкової економіки, джерелом економічного та соціального розвитку підприємства та держави, критерієм ефективності діяльності.

У сучасній науці поняття "прибуток" має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск (вигода), принесений країні внаслідок проведення того або іншого заходу. У всіх випадках мова йде про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття прибутку завжди була ідея, що він є "дечим", що міститься у виручці від продажу.

Отже, прибуток - це позитивна форма фінансових результатів, яка є рушійною силою, метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Він визначається як перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів.

Література

1. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. – 5-те вид., допов. й переробл. – К.: А.С.К., 2007. – 784с.

2. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності “Облік і аудит” / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун. 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2006.- 576с.

3. Нікульнікова Т.Г., Шкіря Н.Л., Залізняк Н.В. Основи бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. – Львів: “Магнолія Плюс”2006– 304с.

4. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. – Київ: вид-во “Центр навчальної літератури”, 2006. – 528с.