Економічні науки

13. Регіональна економіка

Сукач Олена Миколаївна

Черкаський державний технологічний університет, викладач

Методика формування бюджетних програм місцевого рівня

Економічні процеси, які відбуваються в Україні вимагають нових підходів, зокрема щодо розробки бюджетних програм. У сучасних реаліях важливого значення набуває механізм використання бюджетних програм, як найдієвішого інструменту регулювання доходів та витрат бюджетів усіх рівнів.

Протягом останніх років в Україні прийнято ряд нормативних актів, що регламентують розробку бюджетних програм, прогнозну оцінку щодо фінансових ресурсів та забезпечення потреб на місцевому рівні, зокрема, Бюджетний кодекс України, Закони України “Про державне прогнозування та розроблення програм соціального та економічного розвитку України”, Постанова КМУ „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету” та інші нормативні акти, що регулюють процес створення, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. Не зважаючи на позитивні тенденції в бюджетному плануванні є проблемними такі питання:

- відсутність механізму узгодженості загальнонаціональних та регіональних пріоритетів розвитку;

- розпливчатість цілей та завдань регіональних програм;

- недостатнє науковое забезпечення програм;

- варіативність забезпечення програм у зв’язку із змінами векторів економічного та соціального розвитку;

- відсутність єдиної методики, зокрема показників визначення ефективності та пріоритетності бюджетних програм.

Згідно Бюджетного кодексу України визначено, що "бюджетна програма − систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій". Таке ж визначення цьому терміну дано в Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі [1]. У Проекті “Реформа місцевих бюджетів в Україні” визначено: Бюджетна програма – це основний компонент програмно-цільового методу, оскільки головна увага бюджетного програмування зосереджена на програмах. Програма складається з тісно пов’язаних між собою дій, спрямованих на досягнення цілі чи низки довгострокових цілей та завдань. Підпрограма складається з набору відповідних дій, спрямованих на виконання завдань. Структуризація дій програми означає, що дані щодо видатків, пропозиції щодо фінансування та конкретні вимоги можна об’єднати у відносно небагато пунктів будь-якого бюджету та забезпечити міжпрограмне порівняння. Основна особливість програмного бюджетування полягає в тому, що строго контролюється не виконання видатків, а досягнення результатів програми. Визначивши програму, розпорядник коштів планує свою бюджетну програму, видаткова частина якої може бути прогнозована у проекті бюджету на наступний рік чи на середньострокову (стратегічну) перспективу[2].

Отже, бюджетна програма є формою реалізації програмно-цільового методу в бюджетному процесі, метою застосування якого є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Нині нормативно-правовими актами, чітко не визначено класифікацію бюджетних програм за їх видами, а також взаємозв'язків з іншими (у тому числі державними цільовими) програмами. Наприклад, Концепцією, надано лише пояснення стосовно цифрового кодування бюджетної програми. При цьому зазначено, що функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах. Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду функціональної класифікації видатків бюджету використовується, зокрема, для складання зведеного бюджету, здійснення макроекономічного аналізу, формування державної політики у галузях економіки, проведення міжнародних порівнянь видатків за їх функціями. У практичному посібнику “Реалізація галузевих стратегій розвитку: Програмно-цільовий метод”[3] до розпорядника бюджетних коштів передбачена вимога до напрацювання власної програми за такими кроками: визначення мети програми, за необхідності розробка підпрограм, постановка завдань та встановлення показників виконання програми.

В жодному з нормативних документів не визначено результат виконання програми, адже саме кінцевий результат реалізації програми визначає її пріоритетність, ефективність та доцільність фінансування.

Беручу до уваги ці проблеми пропонуємо внести зміни до існуючої методики формування програм з відповідною класифікацією, складовою якої є структура бюджетної програми, зокрема зазначати у програмі розпорядника коштів (виконавця), планові джерела фінансування, потребу у коштах та прогнозний результат реалізації програми, що буде визначати ефективність від вкладання коштів та отриманих благ за визначений термін виконання (рис. 1).

Рис. 1. Структура бюджетної програми місцевого рівня

Використання запропонованої методики формування бюджетної програми місцевого рівня дозволить:

чітко визначати розпорядника коштів згідно його повноважень;

після визначення мети програми конкретизувати завдання, що мають бути реалізовані у процесі реалізації програми;

завдання повинні чітко відображати джерела фінансового забезпечення, що дозволять провести ефективну реалізацію програми;

відповідно до визначених завдань програму можна поділити на підпрограми, з конкретними підпунктами завдання програми;

планові показники виконання програми по підпрограмам повинні відображати результат виконання кожного з пунктів поставлених завдань;

показники виконання по підпрограмам мають групуватись в узагальнюючий показник результату виконання програми, який відображає досягнутий соціально-економічний ефект від реалізації програми, суму витрачених коштів та отриманих благ та загальний ефект від дії програми. За результатами програми наприкінці періоду можна буде визначити рейтинг розпорядника коштів, а саме: цільове спрямування коштів, досягнення ефективного результату та доцільність планування та фінансового забезпечення програми на наступні періоди.

Отже, використання програмно-цільового методу формування бюджетів та розробка відповідних бюджетних програм на сучасному етапі потребують застосування нових методів та підходів не лише до визначення розпорядників та мети програм, а й до самої структури програми, що повинна як найповніше відображати мету, її завдання та результативність, що дозволить в подальшому визначити її пріоритетність, доцільність фінансування та кількість отриманих благ.

Література

1. Концепція застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року № 538-р.

2. Посібник для органів місцевого самоврядування / Проект “Реформа місцевих бюджетів в Україні”. – К. – 2005. – 56 с.

3. Реалізація галузевих стратегій розвитку: Програмно-цільовий метод /практичний посібник для розпорядників коштів місцевих бюджетів. − червень, 2006. − С.24.