Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Печонкіна О.О.

Запорізький національний університет

Удосконалення системи показників оцінки кредитоспроможності корпоративних клієнтів комерційного банку

Визначення кредитоспроможності позичальника банком — це комплексна якісна оцінка, результат аналізу, в ході якого накопичується необхідна для прийняття рішення інформація. Зважаючи на ці відомості, банк приймає рішення про можливість та умови надання кредиту (доцільність продовження кредитних відносин або їх припинення).

Нині в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника [2,54]. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні банки, — визначення системи показників, що комплексно характеризували б кредитоспроможність корпоративних клієнтів. Одні банки віддають перевагу оцінці фінансового стану позичальника, недооцінюючи якісні характеристики, інші навпаки, приділяють особливу увагу загальним розділам аналізу кредитоспроможності клієнта. Звичайно, ці розділи опосередковано чи безпосередньо впливають на кредитоспроможність позичальника, але не в такій мірі, як розділи, що конкретно характеризують його фінансовий стан.

З огляду на викладене вище, пропонуємо комплексну методику аналізу банками кредитоспроможність позичальників, котра враховує мінімальні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника визначеного в Положенні НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". [1]

Оцінюючи кредитоспроможність підприємств-позичальників, необхідно збільшити кількість фінансових коефіцієнтів. Крім традиційних, доцільно розраховувати коефіцієнти: інвестування (характеризує достатність джерел власних коштів щодо вкладених в основні засоби); фінансової незалежності (показує ступінь забезпеченості клієнта власними джерелами, включений до переліку показників, які характеризують позичальника у перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості й солідності підприємства, є одним із головних при оцінці кредитоспроможності клієнта в зарубіжних країнах); співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (наявність кредиторської заборгованості, не забезпеченої дебіторською, яка може бути швидко перетворена в грошові кошти і є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов'язань, — основна причина неплатоспроможності підприємства); оборотність оборотних коштів (однин із найважливіших показників ефективності використання оборотного капіталу, вказуює на швидкість його переходу зі стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкість перетворення останньої у безпосередньо грошову форму), матеріальних запасів (характеризує ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства, а її зростання засвідчує оптимізацію формування виробничих запасів і затрат, сприяючи збільшенню обсягів продажу та отриманню вищих доходів, показник відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними оборотними активами), дебіторської заборгованості (свідчить про швидкість вивільнення коштів з дебіторської заборгованості). [4,30]

Показники ліквідності, фінансової стійкості розраховані переважно на основі бухгалтерського балансу й характеризують стан позичальника на час складання звітності. Показники оборотності ресурсів і рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в динаміці та відображають реальний хід виробничої діяльності. Система загальних і окремих показників оборотності дає змогу з'ясувати, де і з яких причин виникло сповільнення, і вжити відповідних заходів для поліпшення ефективності використання оборотних активів.

Також доцільно використовувати показники рентабельності, які відображають глибинний, якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання ці показники слід розраховувати у динаміці за низку років. Це спонукає банк з'ясовувати загальні тенденції в ефективності роботи позичальника та їх впливу на використання банківських позик.

Рентабельність власних коштів є нормою доходу на власні кошти й важливим показником, котрий характеризує діяльність позичальника та ефективність використання власних джерел фінансування, вказуючи на величину прибутку, який приносить одна гривня ресурсів підприємства. Рентабельність залучених коштів визначає ефективність політики підприємства у сфері залучення додаткових ресурсів для виробничої діяльності на довго- і короткостроковій основі.

Оцінку якісних характеристик кредитоспроможності позичальників доцільно розділити на чотири загальні розділи:

Банківська та кредитна історія позичальника є важливим елементом оцінки кредитоспроможності. Цей розділ передбачає огляд діючих кредитних позик та позик, строк яких уже скінчився; аналіз кількості банківських послуг, якими користувався клієнт за останні два роки в даному банку; виявлення фактів прострочення заборгованості чи фактів її пролонгації за кредитними операціями. [3,204]

Управлінський персонал та організаційна структура — відбувається оцінка управлінського персоналу, організаційної структури, їх стабільності, оцінка ділових якостей керівника: досвід роботи на даному підприємстві, термін керівництва та позитивний досвід роботи з даним банком; стабільність складу засновників (акціонерів) підприємства-позичальника.

Діяльність позичальника. У цьому розділі доцільно приділити увагу терміну функціонування підприємства саме за поточним профелем діяльності, наявності ліцензії та патентів, конкурентним перевагам позичальника; проаналізувати сезонність обсягів реалізації товарів (робіт, послуг), географію та концентрацію збуту, ризик введення державою обмежень на експорт (імпорт) товарів (сировини). Важливе значення має наявність аудиторської перевірки, підтвердженої документально.

Ділову репутацію пропонуємо оцінювати з точки наявності судових справ проти позичальника за останні два роки; фактів сплати штрафних санкцій, додаткової застави майна, його арешту чи поточного рахунку за дванадцять попередніх місяців, а також фактів порушення проти позичальника справи про банкрутство.

Така система якісних показників і коефіцієнтів дає змогу всебічно проаналізувати і оцінити кредитоспроможність позичальника, відповісти на низку запитань, які стосуються, по-перше, прогнозу вчасності здійснення майбутніх платежів; по-друге, ліквідності та реальності оборотних активів; по-третє, можливих меж зниження обсягу прибутку, за яких усе ж забезпечується погашення основного боргу та процентів.

Литература:

1. Положення Національного банку України "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків ". Затверджене постановою Правління НБУ від 6 липня 2000р. № 279// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2000. -№9.- С. 54 - 73.

2. Бугелець Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Банківська справа. - 2007. - №4. - с.54.

3. Дребот Н.П., Сідельник О.П. Проблеми та перспективи оптимізації співпраці банків з малим та середнім бізнесом // Регіональна економіка. – 2007. - №1. – с.204.

4. Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. - 2005. - №11. - с. 30.