Курєєва Ю.В.
Напрями
удосконалення методології та організації бухгалтерського обліку
та фінансової звітності залученого капіталу і цільового фінансування
Процес гармонізації та стандартизації бухгалтерського
обліку, що відбувається в Україні, спрямований на забезпечення потреб
користувачів достовірною інформацією, а в результаті — на розширення
можливостей для інвестування в економіку. Перехід України до
американо-британської системи обліку позначився й на побудові його
концептуальної моделі. Проте діючі національні положення (стандарти)
бухгалтерського обліку не є цілком відпрацьованими та містять ряд
невизначеностей, що є результатом адаптування у новій моделі набутого досвіду.
Прикладом системності та логічності структури,
узгодженості всіх важливих елементів між собою, послідовності облікового циклу
є бухгалтерський облік у США. Тому було б логічно скористатися з досвіду країни, що є лідером у розробці
принципів та стандартів обліку не тільки для своєї країни, але й для світового
співтовариства.
Так, зокрема, в балансах фірм американо-британської
системи виділяють розділ, що носить назву „зобов'язання перед акціонерами
(власниками)", або „капітал акціонерів (власників)", що цілком, на
нашу думку, відображає джерело походження власного капіталу підприємства з
урахуванням права власності підприємства на нього [142].
Тому вважаємо за доцільне виокремлення капіталу,
утвореного в результаті внесків власників підприємства, в розділі під назвою
„Капітал учасників (власників)".
Крім того, в складі першого розділу пасиву балансу серед
джерел утворення власного капіталу підприємства національним П(С)БО 2
,,Баланс"[20] виділено такі статті: нерозподілений прибуток (непокритий збиток); резервний капітал; інший додатковий капітал; вилучений капітал.
Оскільки джерело походження даних видів капіталу є
внутрішнім, тому пропонуємо об'єднати їх у розділі під спільною назвою
„Внутрішні джерела формування капіталу".
Необґрунтованою, на нашу думку, залишається й будова балансу
підприємства, що пояснюється перенесенням його старої форми без адаптації до
нового змісту та дотримання мети складання фінансових звітів. Існуюча структура
капіталу відображає юридичний підхід до визначення джерел формування капіталу
підприємства. Однак вона не здатна відобразити економічну суть руху капіталу на
підприємстві та відносини, що виникають між підприємством та вкладниками
капіталу.
Дослідників балансу насамперед цікавить ліквідність
підприємства та ступінь забезпечення зобов'язань підприємства перед
кредиторами, оскільки це значною мірою впливає на ступінь ризику інвестування
капіталу в дане підприємство
(п. 4 П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" [19]). Тому
логічним вважаємо перегрупування статей балансу за порядком спадання негайності
погашення, що призведе до покращення його структури та підвищення аналітичності
балансу.
Іншими аргументами на користь перегрупування балансу є,
по-перше, існуючий порядок задоволення вимог кредиторів, що свідчить про
пріоритетність інтересів кредиторів відповідно до Закону України „Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від
14.05.1992 № 2343-ХП, а, по-друге, визначений положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку порядок розрахунку розміру власного капіталу.
Власним капіталом підприємства визнається та його
частина, що залишається в активах підприємства після виконання ним зобов'язань
з приводу використання залученого капіталу.
Для вдосконалення обліку залученого капіталу та цільового
фінансування необхідно розробляти нові інформаційні системи, комп'ютерні
програми на основі
використання персональних комп'ютерів та обчислювальних мереж. Вони мають
забезпечити універсальний характер їх застосування, виходячи із загальних
методологічних підходів організації бухгалтерського обліку та фінансової
звітності, і дозволять використовувати програми, що налагоджуються виходячи зі
специфіки сфери діяльності кожного конкретного підприємства.
Отже, чисельність непорозумінь та труднощів як в обліку
залученого капіталу, так і при розрахунках відповідних показників зумовлені
недосконалістю податкового законодавства та існуванням недоліків у нормативах,
що регулюють бухгалтерський облік в Україні. Тому для покращення якості
інформації, яка надається внутрішнім та зовнішнім користувачам, подальшого
удосконалення потребує методологія та організація бухгалтерського обліку та
фінансової звітності залученого капіталу.
Література:
1.
Закон України “Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 16 липня
1999 року, № 996-ХІУ, зі змінами та
доповненнями.
2.
Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 зі
змінами та доповненнями.
3.
Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 1 "Загальні вимоги до
фінансової звітності", затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 21.07.1999 р. №391/3684
(із змінами та доповненнями).
4.
Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 2 "Баланс", затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (із змінами та
доповненнями).
5.
Коблянська О.І.
Фінансовий облік. - К.: „Знання-Прес", 2005.- 473 с.
6.
Головко В.І., Шарманська
В. М. Економічна діяльність підприємств: перевірка, аналіз і безпека. - К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 420 с.
7.
Higgins R. Analysis for financial
management 7th edition. -