Экономические науки. 2.Внешнеэкономическая деятельность

Мазина О.С., Тодосейчук Г.С

Донецький Національний університет економіки і торгівлі

Ім. М. Туган- Барановського, Україна

Проблеми регулювання МЕД в Україні

Україна самостійно вийшла на світові ринки приблизно з 1991-1992 років. В цих  умовах передбачається вирішити багато проблем принципової важливості органічного входження України в світове господарство, використання у повній мірі можливостей МПП для вирішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем зовнішньоекономічних зв’язків країни. Україна має не просто проголосити про перехід до економіки відкритого типу, але й прийняти відповідні рішення з практичної реалізації цього курсу.
Проблеми і негативні довгострокові тенденції українськіх зовнішньоекономічних зв’язків, які зберігаються в структурі експорту та імпорту:
− переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання в ньому енергомісткої та матеріаломісткої продукції;
− деформована демографічна структура експорту та імпорту аж до монопольної залежності від окремих країн в (нафта, газ);
− нераціональне і нерівномірне розміщення експортного потенціалу.
На розвиток зовнішньої торгівлі України впливали несприятливі внутрішні фактории (неконкурентноспроможність більшості товарів і послуг на міжнародних ринках;
тривалий час відсутність ефективного митного контролю тощо)
Несприятливими були і фактори зовнішнього середовища ( переважання закритих міжнародних ринків, внаслідок транснаціоналізації;
− жорстка регульованість ринків внаслідок регіональної інтеграції тощо)
Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов'язані з диверсифікацією її регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм ГАТТ/ВТО.
 Хоча, незважаючи на це і на багато інших факторів, Україна в цілому зайняла своє місце на міжнародних товарних ринках, сформувала систему регулювання зовнішньой торгівля з цієї точки зору має досить пристойний вигляд в очах світового співтовариства.
Стратегічна мета полягає в реалізації в світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.
Для ефективного розв’язання проблем і розвитку зовнішньноекономічних зв’язків необхідно:
1. Суттєва трансформація товарної стуктури (перехід на торгівлю товарами високого ступіню обробки) з чітким виділенням експортних пріоритетів, таких як:
− авіація і ракетно-космічна техніка;
− суднобудування;
− військова техніка;
2. Подальша диверсифікація географічної структури, в тому числі:
3. Необхідно раціоналізувати у територіальному плані експортний потенціал України.
4. Необхідно проводити селективну політику в загальному процесі лібералізації зовнішньої торгівлі. Доцільним є успішне закінчення входу в структуру ГАТТ/ВТО, що очікується найближчими роками.
Отже, наростаючий процес посилення господарських взаємозв’язків і взаємозалежності держав об’єктивно потребує підвищення ролі багатостороннього регулювання світогосподарських зв’язків, яке сприяє більш повному використанню переваг міжнародного поділу праці. Але масштаби і напрямки розвитку багатостороннього регулювання в значній мірі залежать від конкретних інтересів держав, які беруть у ньому участь, політики їх урядів і діяльності державних органів.
Не обмежуючи національного суверенітету його учасників, багатостороннє регулювання має вплив на урядові рішення з питань міжнародних торгівельно-економічних відносин. В сферу державної політики в цій галузі входить не тільки регулювання, але й сприяння розвитку світогосподарських зв’язків, здійснення підтримки учасникам зовнішньоекономічної сфери діяльності на міжурядовому рівні і у рамках міжнародних економічних організацій.
На сучасному етапі існують наступні задачи міжнародного регулювання:
− забезпечення стабільного в розвитку міжнародної економіки і валютно-фінансовій сфері;
− розвиток співробітництва між країнами у різних формах;
− усунення дискриміниції в торгівельно-економічних відносинах між країнами і угрупуваннями;
− сприяти розвитку приватного підприємництва;
− прийняття конкретних заходів виходу з криз в конкретній країні або на світовому ринку;
− узгодження і координація макроекономічної політики держав, обумовленної об’єктивними тенденціями до економічної інтеграції в рамках окремих регіонів.
Головна мета держави в цих у мовах – виробітка зовнішньоекономічної стратнгії, визначення напрямків розвитку експортного потенціалу, підтримка галузей і підприємств в розвитку експортних виробництв. Переважно економічними методами, хоча повністю відмовитися від адміністративних важелів, як показує світовий досвід, неможливо, держава повинна регулювати, координувати і допомагати розвитку зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з обраним напрямком. Особливе значення в цьому плані набуває створення системи стимулювання експорту, особливо найбільш ефективного і перспективного експорту – експорту готової продукції. Суттєву роль в цьому відіграють податкові пільги, формування системи кредитування і страхування зовнішньоекономічної діяльності. Держава в  питанні імпорту, головним чином, за допомогою митних податей сприяти його раціоналізації. При цьому держава не повинна своїми зовнішньоторгівельними обмеженнями створювати у внутрішній економіці зони монопольного стану національних виробників і той же час не може дозволяти розорення важливих з народогосподарської точки зору галузей шляхом імпорту іноземної продукції. І ще одна задача державного регулювання МЕД – захист інтересів учасників ЗЕД за кордоном, проведення відповідної зовнішньоекономічної політики, укладення угод з іноземними країнами з метою створення кращих умов для економічних відносин з ними.   
Стосовно України – її вагомість і вплив на міжнародній орені, як і будь-якої іншої країни, прямо залежить від стану її економіки, від рівню економічного розвитку, потенціалу і конкурентоспроможності на світових ринках. Коли стабілізуються макроекономічні показники, підвищиться рівень життя на Україні, вона матиме можливість і всі умови для вступу у ті міжнародні організації і інтеграційні об’єднання, з якими про це тільки починається діалог.

Література.

1.  “Вісник украінської академії управління при Президенті України”, №3, 2000.

2. Буценко И. Н, Лехно А. И., Методы снижения налогового бремени. // Экономика и управление. – 1999. - №1. - C. 10-12 (особистий внесок є у виділенні методів ухилення від нарахувань на заробітну плату).