Економічні науки /10. Економіка підприємства

 

Артемчук А.М., к.е.н. Невмержицький В.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПЛАНУВАННЯ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Витрати торговельного підприємства – це грошова форма затрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на здійснення торговельно-виробничої діяльності підприємства.

     В процесі господарювання на підприємстві виникають витрати щодо вартості використаних виробничих запасів (сировини, матеріа­лів, робіт, послуг), оплати праці працівників, здійснених соціальних заходів, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво про­дукції складають витрати господарської діяльності суб'єктів підпри­ємництва. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати вироб­ництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям, тому в системі управління підприємством головним об’єктом є процес управління витратами господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.

     Національні економічні стандарти визначають витрати підприємства як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття ак­тивів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення влас­ного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [2].

План витрат обігу розробляється торговим підприємством самостійно і являє собою найважливіший розділ фінансового плану. Цей план особливо складно розробляти в умовах не­стабільності, зростання цін, зміни тарифних ставок, високих темпів інфляції. Тим більше важлива необхідність мати план, перспективу. Досвід роботи відомих закордонних фірм пока­зує, що розроблення такого плану в умовах спаду ділової ак­тивності або різкого підйому допомагає перемагати в конку­рентній боротьбі. Успіх у конкурентній боротьбі буде забезпечений тим підприємницьким структурам, які зуміють проводити цілеспрямовану політику зниження затратного процесу реалізації при забезпеченні високої культури обслуговування, що пов'язано з досить високими витратами. Тому основною зада­чею прогнозних розрахунків витрат обігу на плановий період є визначення витрат, при якому можливе нарощування об­сягів реалізації і прибутку без зменшення високої якості об­слуговування покупців.

Планувати витрати обігу можна двома шляхами: із засто­суванням методів прямої і зворотної калькуляції - від загаль­ного до часткового (за статтями, підрозділами, видами робіт) і від часткового до загального (за сумою, рівнем, по підприємству в цілому). Пряма калькуляція - це розрахунок усіх витрат, виходячи з цілей, можливостей, ресурсів, ефек­тивності їхнього використання, компетентності працівників, що склалися, прогнозованих або за даними підприємства. Зво­ротна калькуляція допускає розрахунок витрат по залишково­му принципу, виходячи із середньогалузевого рівня витрат, рівня витрат у конкурентів.

Вибір методу прогнозування витрат обігу залежить від ря­ду моментів:

•     періоду, на який необхідно скласти прогноз;

•     можливості одержати відповідні вихідні дані;

•     вимог до точності прогнозу;

Передбачається, що чим складніші технічні прийоми, тим точніші прогнози, але тим і вищі витрати на їхнє здійснення. Застосовують методи обстеження (експертний метод) і кількісні. Обстеження включає оцінювання намічуваного підприємцем рівня витратоємності, оцінювання намірів поста­чальників і покупців, можливостей торгового підприємства. Обстеження проводиться шляхом опитувань, тестування, спеціальних спостережень. Застосування кількісних методів дає можливість кількісно визначити досліджуване явище. Ос­новними кількісними методами виступають: асоціативний прийом (на ньому ґрунтується факторний аналіз), прийом ек­страполяції (за допомогою середньої, експонентного згладжу­вання - показова функція, а також згладжування даних з ви­користанням методу найменших квадратів). Останніми ро­ками усе ширше для цілей прогнозу став застосовуватися ме­тод побудови математичних моделей. Моделювання може бу­ти застосоване для визначення й обліку при прогнозі можли­вого впливу рівня цін, значення застосування альтернативних рішень для різних рівнів витрат, пов'язаних з купівлею, транс­портуванням і реалізацією товару, можливих наслідків зміни оборотних коштів, зміни обсягу продажу, виникнення фінан­сових утруднень. Моделювання витрат допускає їхній розра­хунок для різних рівнів продажу, валових доходів, прибутків [1]. Для раціоналізації витрат можна використовувати наступні методи:

1. Виходячи із завдань по зниженню витрат у розрахуні
на гривню товарообігу, прогнозних значень прибутку.

2.  Шляхом рішення багатофакторної кореляційно-регресійної моделі за допомогою формули

3.  Статистичні методи використовують на підставі коефіцієнта еластичності витрат товарообігу. Величина постійних витрат залишається майже однаковою зі зміною товарообігу, а розмір змінних витрат можна розрахувати за допомогою коефіцієнта еластичності змінних витрат від обсягу товарообігу за формулою

де:   ∆И3 - зміна перемінних витрат у звітному періоді;

 Иб - перемінні витрати в базовому періоді;

∆ТП - приріст товарообігу в звітному періоді;

Тб - товарообіг у базовому періоді.

4.Метод техніко-економічних розрахунків (пряма кальку ляція). У цю калькуляцію входять: транспортні витрати, опла­та праці, оренда приміщень, амортизація основних фондів, а також відрахування на ремонт основних засобів, знос пред­метів, що швидко виходять з ладу; витрати на паливо, газ, еле ктроенергію; зберігання, упакування, добірка; торгова рекла ма, відсотки за кредит, втрати, витрати на тару; витрати на соціальні потреби, податки, інші витрати.

5. Оптимізаційні моделі використовують розрахунок об­сягу витрат як допустимий рівень при різних обсягах продажу і прибутку. В основі оптимізації витрат обігу лежить визна­чення оптимальних витрат при максимальних обсягах прибут­ку, товарообігу, можливо допустимих трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, нормативному рівні якості обслугову­вання. Таким чином, необхідно визначити такі хі,t+1 - для обся­гу витрат по  i-тому підприємству, щоб

 → оптимум,

де Сг+1 - загальна сума витрат обігу в t+1 року (періоді).

Іноді в разі потреби, продиктованої вимогами підвищення реальності моделі, в обмеженнях по витратах обігу враховують їхні різні межі, у тому числї верхні, нижні, середні і т. д. Рішен­ню оптимізаційної моделі передує велика підготовча робота з добору вихідної інформації і вибору критерію оптимальності. Під критерієм оптимальності розуміється показник, що вира­жає граничну величину економічного ефекту, прийнятого гос­подарського рішення для порівняльного його оцінювання і ви­бору найкращого. При цьому оптимальна величина може набувати   як   максимальних,   так   і   мінімальних   значень. Складність вибору критерію оптимальності витрат обігу поля­гає в тому, що його однозначно визначити важко.

 Отже мінімізація витрат рівнозначна максимізації прибутку. Разом з тим підви­щення якості торгового обслуговування потребує великих вит­рат, що можуть окупитися тільки згодом, коли якість торгових послуг приверне увагу покупців до даного торгового підприємства, а тим самим збільшаться продажі і тільки потім зросте прибуток. Тому на різних етапах розвитку підприємства ефективність використання методів раціоналізації витрат може бути різною залежно від визна­чених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку, задовільний прибуток, частка ринку і т. д.).

Література

1.     Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій. Підручник / Ю.П. Яковлєв – К., 2006 – 371 с.

2.     Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний  посібник – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.