К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Любимий О.В.

Донецький державний університет управління

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ АУДИТУ: РЕАЛІЇ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

Забезпечення якості в країнах – учасницях Євросоюзу є відносно новим явищем. Це підтверджено тим фактом, що не в усіх країнах Євросоюзу створено таку систему контролю, яка охоплювала б професійну діяльність усіх аудиторів. Це зумовлено значними розходженнями у історичних, традиційних, культурних та законодавчих підходах різних країн, що не дозволяє в умовах сьогодення повністю узгодити вимоги щодо контролю якості аудиту. Чітка позиція Європейської федерації бухгалтерів і аудиторів (далі – ЄФБА) полягає у тому, що діяльність усіх без винятку фірм, які займаються консалтингом, аудитом або веденням бухгалтерського обліку, повинна бути охоплена контролем якості їх роботи. Слід зазначити, що ЄФБА розглядає контроль якості аудиту як систему на трьох рівнях: у аудиторській фірмі; під наглядом національних асоціацій (об’єднань); під контролем (моніторингом) незалежної (суспільної) організації [1, с. 52]. Існує інша позиція у авторів роботи [2], які розглядають контроль якості аудиту як такі ступені: контроль за діяльністю аудиторів і аудиторських фірм з боку держави; контроль аудиторської фірми за роботою своїх провідних аудиторів; контроль провідного аудитора за роботою своїх асистентів [2, с. 156]. Зокрема ЭФБА стверджує, що на кожному рівні система контролю якості аудиту може бути постійним та систематичним процесом. Необхідною умовою її існування є дотримання усіх вимог, які передбачені МСА 220 “Контроль якості аудиторської роботи”. Стандарт має наступні розділи: вступ, контроль якості на рівні аудиторської фірми та окремих аудиторських перевірок, а також додатків. За МСА 220 мета політики контролю щодо якості аудиторських робіт складається з таких чинників як: професійні вимоги; компетентність; призначення на проведення аудиту; розподіл обов’язків; отримання консультацій, пов’язаних з аудитом; одержання й утримання клієнтів; гнучкість політики. У МСА 220 наводяться такі види контролю якості як на рівні аудиторської фірми так і на рівні аудиторської перевірки [3, с.35; 4, с.122-123].

Контроль якості на рівні аудиторської фірми, тобто аудиторська фірма повинна проводити усі аудиторські перевірки у відповідності з МСА, чинними ННА або практикою. У зв’язку з цим вона повинна дотримуватися політики та процедур контролю якості, які спрямовані на досягнення цієї мети. Контроль якості на рівні аудиторської перевірки, тобто політика і процедури контролю якості кожної певної аудиторської перевірки повинні відповідати загальній політиці аудиторської фірми структури аудиторської фірми; співвідношення витрат та результатів.

У рамках Євросоюзу прийняті дві різні методології забезпечення якості: моніторинг та перевірки “niep”. Коли професійний або контролюючий орган з постійним персоналом співробітників керує системою забезпечення якості і здійснює перевірки забезпечення якості, то в цих випадках йдеться про моніторинг. Перевірки “niep” – це діяльність практикуючих аудиторів “niepів”, залучених до виконання перевірки на місцях [5, с.23]. Відповідно міжнародним правилам аудитор – це особа, яка має відповідати за аудит. Реальність суттєвих фінансових втрат від аудиторського ризику змушує багато зарубіжних аудиторських фірм страхувати професійну відповідальність аудитора. Сума страхового відшкодування, наприклад, у Германії складає 500 тис. євро і не включає суму штрафних санкцій за порушення аудиторської етики [6, с.278]. В Україні страхування професійної відповідальності за якість аудиторської перевірки поки не одержало належного розповсюдження.

Основні вимоги щодо контролю якості аудиторських послуг в Україні встановлює ННА №5 “Контроль якості аудиторських послуг”, який передбачає цілісну систему заходів таких як: керівництво аудитом; контроль за якістю аудита; аналіз проведеного аудиту; процедури контролю якості аудиторських робіт. Процедури загального контролю якості аудиторських робіт наведені у додатку №5. На думку, наприклад, Г. Давидова якісна робота – це робота, виконана на підставі принципів аудиту відповідно до нормативних актів [7, с.92]. Метою контролю якості є оцінка ступеню відповідності професіоналізму виконання завдання та якісного ведення робочої документації [ 8, с. 149].

Контроль якості аудиторських послуг, залежно від суб’єкта здійснення, поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль передбачає: контроль основного аудитора за роботою своїх асистентів, контроль за роботою аудитора з боку адміністрації, контроль адміністрації фірми за кваліфікаційним рівнем персоналу та дотриманням ним етичних норм [9, с.47]. В Україні суб’єктами контролю якості аудиту є: сертифіковані аудитори та експерти фірми (внутрішній контроль – залежний контроль). Можливо також зовнішній (незалежний) контроль – з боку Спілки аудиторів України, Аудиторської палати України або за їх дорученням – з боку іншої аудиторської фірми.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Забезпечення якості – це основний професійний принцип, який дає гарантію громадськості та спостережним органам, що аудитори та аудиторські фірми у своїй роботі додержуються встановлених стандартів аудиту та етичних норм. Водночас забезпечення якості стимулює професіоналів удосконалювати свою роботу та підвищує довіру клієнтів до їх діяльності. 2. Перевірка “nier” і моніторинг є рівнозначно важливими та прийнятними методологій забезпечення якості у рамках Євросоюзу. В обох випадках найбільша увага приділяється якості роботи перевіряючих та їх об’єктивності. 3. Контроль якості аудиту на усіх трьох рівнях повинен бути постійним ти систематичним (підхід ЄФБА). 4. Контроль якості повинен охоплювати усі види діяльності фірми – облікову, аудиторську, консалтингову (підхід ЄФБА). 5. Результати контролю якості роботи персоналу аудиторської фірми необхідно фіксувати в документах з обліку кадрів. Можливе оформлення на вибір аудиторської фірми таких документів як: (1) індивідуальний оціночний лист на кожного виконавця (підхід С. Бичкової, А. Газарян) [8, с.150] або (2) картка обліку персоналу (аудитора, експерта) (підхід Л. Кулаковської та Ю. Пічі ) [9, с.50].

До основних шляхів розвитку контролю якості аудита в Україні, на нашу думку, слід віднести: (1) у частині правового і нормативного забезпечення контролю якості аудиту – гармонізація законодавчо-нормативної бази з відповідними міжнародними стандартами; удосконалення законодавчо-нормативної бази щодо регулювання чинної системи зовнішнього контролю якості аудиторських послуг; врахування позитивного досвіду країн Євросоюзу та ініціативне створення мінімальних вимог щодо забезпечення якості аудиту в Україні; закріплення в законодавчо-нормативному акті прав і обов’язків аудиторів, експертів, яким доручено здійснення контролю якості аудиту; визначення кола користувачів результатами контролю якості аудиту; розробка і удосконалення аудиторських стандартів; (2) у частині визначення процедури здійснення контролю якості аудиту – визначення сучасного понятійного апарату контролю якості аудиту; розробка методики проведення контролю якості аудиту органами внутрішнього (керівник проекту або керівник аудиторської фірми) та зовнішнього (національний моніторинговий орган, спостережна установа, органи контролю фондової біржі та інші спостережні органи) контролю аудиторської діяльності та незалежних (суспільних) організацій; складання робочих документів, наприклад, спостережних органів або керівником проекту за кожною процедурою контролю якості аудиту; (3) у частині запровадження контролю якості аудиту – розробка і удосконалення внутрішньофірмових стандартів; розробка та запровадження паспорту аудиторської фірми; запровадження санкцій, спрямованих на тих, хто порушує правила там, де професіонал не має права цього роботи; складання керівником проекту індивідуального оціночного листа на кожного виконавця (щодо визначеної у цій аудиторській фірмі формі); (4) у частині забезпечення належної взаємодії керівника проекту і працівників відповідного відділу в процесі здійснення контролю якості аудиту – нормативне врегулювання організації контролю якості аудиту; визначення механізму інформування керівництва аудиторської фірми про факти порушень вимог МСА та ННА у сфері забезпечення якості аудиту; забезпечення взаємодії керівництва аудиторської фірми щодо організації контролю якості аудиту; (5) у частині налагодження партнерських відносин між фахівцями відповідного відділу, яким доручено здійснення контролю якості аудиту, і керівником проекту та керівником аудиторської фірми – забезпечення детальної регламентації усіх суттєвих аспектів взаємовідносин між фахівцями відповідного відділу, яким доручено здійснення контролю якості аудиту, і керівником проекту; розробка наукових матеріалів для системи навчання аудиторів теоретико-методологічним засадам та практичним навикам проведення контролю якості аудиту; забезпечення роз’яснення концептуальних питань контролю якості аудиту персоналу аудиторської фірми керівником проекту та у випадку незгоди – керівником аудиторської фірми.

Література

1. Контроль качества аудита // Бухгалтерский учет и аудит. – 2002. – №7. – С.52-54.

2. Аудит: Учебник для вузов / В. И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова; Под ред. проф. В. И. Подольского.– М.: Аудит, Юнити, 1997. – 432 с.

3. Подольский В. И., Савин А. А., Сотникова Л. В. Международные и внутрифирменные стандарты аудиторской деятельности – М.: Вузовский учебник, 2006. – 302 с.

4. Суворова С. П., Парушина Н. В., Галкина Е. В. Международные стандарты аудита: Учеб. пособ. – М.: Форум, ИНФРА-М, 2007. – 320 с.

5. Рекомендації Комісії Європейського співтовариства щодо забезпечення якості аудиту в країнах Євросоюзу// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. − 2006. – №4. − 320 с.

6. Ивашкевич В. Б. Практический аудит: Учеб. пособ. – М.: Магистр, 2007. – 286 с.

7. Давидов Г. М. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2001. – 303с.

8. Бычкова С. М., Газарян А. В. Планирование в аудите. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 264 с.

9. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навчал. посіб. – К.: Каравела, 2006. – 560 с.