ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Т.О. Холоімова

Трансформаційні процеси в економіці держави негативно вплинули на стан місцевих бюджетів України. Механізм формування місцевих бюджетів є недостатньо ефективним, що підтверджуються несталістю та малозабезпеченістю їх дохідної частини, виникненням конфліктних ситуацій між центрами та регіонами щодо обсягів трансфертної підтримки.

Актуальність проблем формування місцевих бюджетів, забезпечення відповідних органів влади та населення достатніми фінансовими ресурсами, роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку регіонів, розв’язання суперечностей між державою і органами місцевого самоврядування набуває великого теоретичного та практичного значення. Тому оптимізація механізму управління формуванням місцевих бюджетів стає однією з нагальних проблем, від рішення якої залежатиме розвиток економіки і зростання добробуту населення.

Існуючі проблеми інституціональних змін у фінансовій системі не слід зводити тільки до недосконалості діючого законодавства та ігнорування регіональних інтересів з боку центральних органів влади. Аналітичні матеріали свідчать, що основою суперечностей при формування та виконанні місцевих бюджетів є розрив між власними доходами і витратами місцевих органів влади [1]. У цих умовах концептуальні основи фінансової незалежності місцевих органів влади, децентралізація міжбюджетних відносин повинні базуватися на оптимальному сполученні і врахуванні інтересів держави, підприємницьких структур, населення і місцевих органів влади. При цьому прагнення органів місцевого самоврядування до більшої фінансової незалежності цілком виправдано.

Важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих європейських стандартів у цій сфері стало прийняття Бюджетного кодексу України. Почав використовуватися формульний підхід для визначення міжбюджетних трансфертів та було встановлено прямі відносини Міністерства фінансів України з місцевими бюджетами. Визначено нові підходи до розмежування доходів місцевих бюджетів. За бюджетами місцевого самоврядування закріплено на постійній основі податки і збори, що формують кошти доходів, один з яких призначений для виконання делегованих повноважень, а другий спрямований на фінансування власних повноважень місцевих органів влади. Доходи, які призначені для виконання делегованих повноважень враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Таким чином, законодавчо закріплено перелік доходів місцевих бюджетів, що створює умови для перспективного планування доходів території, чого не було до прийняття Бюджетного кодексу.

Введено новації у формування видатків місцевих бюджетів:

- законодавчо встановлені принципи розмежування видатків та їх деталізований перелік, закріплений за кожним видом місцевих бюджетів, що забезпечує єдиний підхід до планування видатків у межах усієї бюджетної системи України;

- постійним і надійним джерелом фінансування програм соціального захисту населення визначені цільові субвенції із державного бюджету.

До складу закріплених (враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів) доходів місцевих бюджетів відносять [2]:

1. до обласного бюджету:

- податок з доходів фізичних осіб – 50%;

- плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються відповідними місцевими органами;

- плата за землю – 25%.

2. до бюджету міст обласного і республіканського значення:

- податок з доходів фізичних осіб – 75%;

- державне мито;

- плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються відповідними місцевими органами;

- плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;

- плата за торговий патент за здійснення певних видів підприємницької діяльності;

- надходження від адміністративних штрафів;

- єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.

Власні доходи (не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів) не включаються до обласних бюджетів. До складу власних доходів бюджетів міст обласного і республіканського значення відносять:

- податок на прибуток підприємств, що перебувають у комунальній власності;

- місцеві податки і збори;

- плата за землю – 75%;

- податок з власників транспортних засобів;

- надходження суми відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- податок на промисел;

- надходження дивідендів на акції;

- плата за забруднення навколишнього природного середовища;

- кошти за відчуження майна, що знаходиться в комунальній власності;

- фіксований с/г податок та інші.

Таким чином, можна зазначити, що вже чимало зроблено на шляху поліпшення ситуації навколо місцевих бюджетів, але багато надзвичайно актуальних проблем зосталося невирішених.

Практика організації бюджетного процесу відповідно до Бюджетного кодексу України дає змогу оцінити як позитивні, так і негативні моменти в формуванні місцевих бюджетів.

До позитивних можна віднести упорядковану структуру доходів та видатків бюджетів місцевого самоврядування, збільшення питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни та загальний обсяг трансфертів з Державного бюджету, посилення ролі та відповідальності органів місцевого самоврядування.

З негативних можна виділити наступні:

1. Визначення реального обсягу ресурсів на фінансування видатків, що гарантуються державою.

2. Механізм формування і використання бюджету розвитку місцевого самоврядування.

3. Збільшення частки трансфертів у доходах місцевого бюджету, що свідчить про залежність бюджету місцевих органів влади від державного бюджету.

Таким чином можна зробити висновок, що самостійність місцевого бюджету залишається на даному етапі лише формальною. Місцева влада змушена працювати в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів і залежності від державного бюджету.

Для вирішення наявних проблем потрібно:

залишати більшу частину доходів, які збираються з територій для фінансування територіально орієнтованих витрат місцевих бюджетів;

застосовувати більшу кількість корегуючих коефіцієнтів при складанні проектів місцевих бюджетів;

прискорити реформування податкової системи, що дозволить на стабільній податковій основі здійснювати середньострокове бюджетне планування;

провести зміни у адміністративно-територіальному устрої країни;

провести зміни у розподілі видаткових повноважень між рівнями влади;

законодавчо врегулювати питання відмови органів місцевого самоврядування від виконання фінансово незабезпечених повноважень.

Невирішеність цих питань не дозволяє вести мову про незалежність місцевого самоврядування та повну реалізацію його функцій і повноважень.

Література:

1. Швець В. Нагальні проблеми місцевих бюджетів та шляхи їх подолання: погляд практика// Регіональна економіка. -2003.-№3.- с.192-196

2. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія.-К.: Атіка, 2004.- 344с.

3. Бежаев О.Г. Межбюджетные отношения: теория и практика реформирования/ Под ред. д.э.н. М.А.Яхъяева.- М.: Экзамен, 2001.- 128с.

4. Лаврів М. Місцеві податки і збори як атрибут фінансової автономії органів місцевого самоврядування// Регіональна економіка.- 2003.-№3.- с. 197-200