Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Кельтські фонопари етнонімів

З’ясуванню розподілу кельтських етнонімів згідно з нормативним поділом кельтської етнічної спільноти доречно розпочати з найпершого орієнтиру - фонопар етнонімів.

Більшість фонопар етнонімів з’ясувати нескладно через наяву прикладів інших спільнот, але до них слід додати решту етнонімів відповідних груп. Оглянемо фонопари 1-го типу та їхні групи.

До r-гілки пасує пара етнонімів амбри - кімри („родичі” - самоназва валлійців). Амбари були невеличким плем’ям, що побутувало між річки Сона й Рона; за Цезарем вони - родичі едуїв. Проте, до групи потрапляють, імовірно, етноніми амбари - амбібари - амбіліати - амбіварити. Амбібари побутували в Аремориці; амбіліати - в районі теперішнього Абевілю; амбіварити - між річки Луара та Альє (Елавер). Отже, в групі спостерігаємо потроєння нормативного показника та його заміну в другому етнонімові фонопари за уподібнення основи того етноніму основі першого етноніму.

До l-гілки пасує етнонім племені кеанги або декеанги, що побутувало на півночі Велсу (графства Конуї, Флінт, Дінбах). Їхній осередок був на річці Конуї. Пізніше там був військовий пункт римської кавалерії - Коновій (Кайрін). Пару йому може скласти етнонім племені „гангани”, що населяли півострів Ллін (вони були, можливо, родичами ордовиків). До групи слід залучити, можливо, етноніми „кенімагни” племені в Британії, а також, „кеномани” племені в Циз- та Трансальпійській Галії (Італія та Швейцарія) з містами Бриксія, Верона, Мантуя. Вони були гілкою авлерків, що переселилася.

До n-гілки потрапляє неповний фоноквартет етнонімів *амри - венели - амбіани - венети. Амбіани побутували в Бельгійській Галії на річці Самара (теперішня Сема), маючи за осередок місто Самаробрива (теперішній Ам’єн). Венели становили плем’я в Аремориці (північно-західна Нормандія). Венети були плем’ям в Бретані з осередком Венети (теперішній Ван).

До v/b-гілки потрапляє пара етнонімів із нормативним препозитом лише в першому етнонімові: манд-убії та езубії (або езувії). Перші побутували на північ від едуїв у Галії біля витоків Іони та Сени. Їхнім осередком була Алезія (на захід від теп. Діжону), що зараз зветься Алез-Сан-Рен. Езубії побутували на морському узбережжі в Нормандії. Пам’ятаймо про те, що кельти мають той етнонім, що зберігає первісний вигляд основи фонопарного етноніму v/b-гілки „альбіони” -alb-, як і їхні родичі іт. Альба Лонга, ілір. албаной та сусіди герм. нордальбінги. Зрештою до групи може потрапити, так би мовити, первісна фонопара етнонімів альбіони - салуви. Перші побутували в Британії, інші - в Галії навколо Марсилії (теперішній Марсель) між річкою Родан (Рона) та приморськими Альпами. Щоправда, є ще один кандидат до групи - етноніми „менапи” з прийнятним препозитом (мен-): мандубії - менапи - езубії - салуви. Тоді етнонім „альбіони” залишиться таким собі окремим реліктом. Менапи побутували в Бельгійській Галії між Маасом та Шельдою серед густих лісів і боліт. Їхнім осередком було місто Кастелум Менапіорум (теперішній Кассель) між Рьормонде та Венло на Маасі.

До m-гілки потрапляють етноніми „едуї” та „анди”. Едуї були великим плем’ям у межиріччі Сони та Луари в Середній Галії. Їхнім осередком було місто Бібракта (теперішній Мон-Бевре). Казали, що плем’я поділялося на дві ворожі групи, очолювані едуями та секванами. Низка племен була клієнтами едуїв - сегусіави, амбіварити, Валерки - брановіки, блановії. Анди побутували на північ від Луари та Альє. Зазначена пара має „дублера” - пару етнонімів „адуатуки - андекави”. Адуатуки Бельгійської Галії походять, кажуть, від кімврів і тевтонів. А місто Адуатука було осередком племені ебурони, кажуть, також германського походження. Андекави побутували на правому березі Луари. За ними зветься область Анжу. Зазначені етноніми складають гарний фоноквартет із подвоєнням фонопари: (г)едуї - (адуатуки) - анди - (андекави).

До d/t-гілки потрапляє етнонім племені „ордовіки”, що побутувало на півночі Велсу. Їхній осередок звався Сегонтій (теперішній Каер-Сейнт) за назвою спорідненого племені „сегонти”. Ордовіки заселили й острів Мен. Пару йому міг скласти етнонім „сегонти” племені в південно-східній Британії. Але ним може бути й етнонім „скордиски” кельтського (?) племені біля витоків річки Морава та при злитті Сави й Дунаю. Їхнім осередком був Сингидун (теп. Белград). Зрештою, в ілірійців відповідну пару складають етноніми ардіеї - сардеати. Єдину фонетичну перепону становить постпозит „-ски”, притаманний іллірійським та італьським етнонімам, але не кельтським. Іншу пару етнонімів групи мають скласти відповідники знаних етнонімів, передусім, венедоти - ті кельтські племена, що згодом утворили князівство Ґвінед. На іншу назву може кандидувати етнонім за назвою міста Каер Дунод поруч Пляски Велетів - кам’яної пам’ятки, привезеної з Ірландії - Корі Кеврі „Коло або Пляска Велетів” (а туди - з Іспанії); пор.: теперішнє поселення Коріг-і-друдіон „Камені Героїв”. Проте не можна відкидати ймовірність того, що на тій позиції в групі може опинитися етнонім „сегонти”.

Відтак, оглянемо фонопари 2-го типу. До r-гілки пасує пара етнонімів племен кантабри - інсубри з препозитами кан- та ін-. Кантабри побутували на північному узбережжі Іспанії (теперішня Кантабрія). Інсубри вдерлися до Північної Італії, розселившись долиною річки По. Їхнім осередком стало поселення Медіолан (теперішній Мілан чи Мілано).

До l-гілки потрапить фонопара етнонімів племен вольки - белги. Вольки побутували в Нарбонській Галії, поділившись на арекоміків між Роною та Севенами та тектосагів до Аквітанії та з містом Толоса (теперішня Тулуза). Припускають, що вольки-котини побутували в Словаччині, а частина вольків у Моравії. Одним містом вольків був Каркасо (теперішній Каркасон). Белги розселялися між річки Сена, Марна, Рейн та Північним морем. У 1-ому ст. до н. д. белги прийшли до Британії; найсильнішим серед них було плем’я катувелавни на північ від Темзи.

До n-гілки потрапить етнонім „нервії” племені, що побутувало між річки Сабіс (теперішній Самбр) та Скальд (теперішня Шельда) із осередком Багакум (теперішній Баве). Нервії входили до групи белгів та мали, можливо, германське походження. Іншим може бути етнонім „намнети” племені, що побутувало поруч теперішнього Канту.

До v/b-гілки пасує фонопара етнонімів племен паризи - керези. Паризи побутували в Кельтській Галії на річці Секвана (теперішня Сена) з осередком Лютеція (теперішній Париж). Керези побутували в Бельгійській Галії в районі теперішнього Люксембургу та Льєжу. Належали вони, певно, до кельтів із огляду на відповідну германську фонопару етнонімів бури - куріони.

До m-гілки пасує етнонім племені морини (ротацизм r ← s, *мосини), що побутували на морському узбережжі Бельгійської Галії, берегом Па-де-Кале між Шельдою та Сомою. Їхнім осередком був Іций (теперішній Кале). Іншим може бути етнонім „секвани”, що підлягає узгодженню з етнонімом „сегни”. Секвани були великим плем’ям між Сеною, Роною та Швейцарською Юрою з осередком у місті Весонтіон (теперішній Безансон).

До d/t-гілки пасує фонопара етнонімів племен латобриги (їх не слід мішати з латовіками) - катуриги (← *катубриги). Перші побутували у верхів’ях Дунаю, інші - в Нарбонській Галії в долині верхньої Аруенції (теперішній Дюранс) з осередком у місті Ебуродунум (теперішній Ембрум). Назву катуригів зберігає теперішнє містечко Шорж (Chorges) у колишній провінції Дофіне.

Фонопари нібито гілкових етнонімів спричиняються до залучення їх до груп із фонопарами етнонімів, а наявне в них чергування різних називників - до груп із фонопарами 2-го типу. Отже, маємо такі собі додаткові фонопари етнонімів у 3-іх групах усіх гілок; їх бо додано до тих фонопар етнонімів, що є нормативними для всіх індоєвропейських спільнот. Ареваки побутували в Тараконській Іспанії, а леваки - в Бельгійській Галії на терені Ло поруч Тірлемону. Реми були могутнім плем’ям у Бельгійській Галії. Воно побутувало між річки Аксона (теперішня Есна) та Матрона (теперішня Марна), південніше нервіїв та східніше свесіонів і беловаків. Їхнім осередком був Дурокорторум (пізніше Ремі, теперішній Реймс). Іншими містами племені були Бібракс (теперішній Біевре), Дурокателавні або Кателавні (теперішній Шалон-на-Марні). Вони входили до групи белгів. Лемовіки побутували в Кельтській Галії, в теперішньому Лімузені. Нантуати побутували в районі теперішній Савойї, а сонтіати - в Аквітанії, на південь від річки Гарумна (тобто лівим берегом). Оробіїв лише згадують. Левки побутували на сході Кельтської Галії (південна Лотарингія) з осередком у місті Тулум (теперішній Тул). Регни (або регіни) заселили терен теп. Девонширу й узбережжя Ла-Маншу (Британія). Вони входили до групи белгів і мали осередком місто Цицестрія (теперішній Чичестер). Сегни побутували в Бельгійській Галії між областями ебуронів і треверів та під покровою останніх. Рети були племенами, що розселилися долинами Західних і Центральних Альп. Дехто ототожнює їх із латобригами або вважає германським плем’ям.

ambarri ambibarii ambiliati ambivariti	(de)ceangi kenimagni gangani cenomani	[*amri] venelli ambiani veneti	mandubii albioni ? esubii sal(l)uvii ?	(h)aedui aduatuci andi andecavi	ordovices venedoti scordisci ? dunod ?
cantabri arevaci insubri levaci	volcae remi belgae lemovices	nervii nantuates namnetes sontiates	parisii orobii caeroesi leuci	morini regni sequani segni	latobrigi raeti caturigi latovices

Таким чином, отримано таблицю розподілу фонопарних етнонімів кельтської спільноти, звісно, в першому наближенні.

Література.

Блейк С., Ллойд С. Ключи от Замка Грааля. - М., 2006.

Дворецкий И.К. Латинско-русский словарь. - М., 1986.

История Европы. Т.1. Древняя Европа. - М., 1988.

Широкова Н.С. Древние кельты на рубеже старой и новой эры. - Л., 1989.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст. викладач

69097 м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612) 277-00-06