Магістр права Борецька Л.Р.
старший
викладач кафедри галузевих юридичних
дисциплін економіко-правового факультету Одеської Національної Юридичної
Академії у м.Сімферополі.
Деякі АСПЕКТИ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ ГОСПОДАРСЬКОГО
СУДУ
Прийняття
07 лютого 2002 року нового Закону України "Про судоустрій України" [3] реально відкрило шлях для процесу обговорення і
прийняття нового Господарського процесуального кодексу України. Сучасні вимоги
до розвитку процесуального законодавства ґрунтуються на тому, що рівень
правової захищеності
особистості, інших суб'єктів права залежить від ефективності судочинства. При цьому
інститут правосуддя, який є фундаментальним у правовій системі, концептуально
розглядається як форма здійснення прав і свобод людини і громадянина,
самостійне соціальне і правове благо, яке здійснюється через справедливе
правосуддя і належні судові процедури, важливе місце серед яких займає
апеляційне провадження.
Головне завдання апеляції полягає в тому, щоб дати новим
судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації
права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт подвійного
розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді, а
враховуючи те, що рішення по суті приймають дві різні інстанції, зменшується
сама ймовірність судової помилки. [4]
Апеляційне
оскарження - один із найбільш поширених у сучасному господарському судочинстві
способів оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді). Цей
спосіб оскарження судових рішень існує, зокрема, в Великобританії, Франції,
Бельгії, Німеччині, Австрії, США
тощо.
Серед причин, що
дозволяють пояснити введення інституту апеляції в українському судочинстві, необхідно виділити кардинальні зміни, що відбулися у всіх сферах суспільного життя, переосмислення
вітчизняного історичного досвіду апеляційного
оскарження, підготовка нового Господарського
процесуального кодексу України, основна концепція
якого полягає в побудові змагального процесу,
здійснюваного незалежним неупередженим судом, що гарантує надійний
судовий захист прав і законних інтересів.
Новітність
норм про апеляційне оскарження, відсутність термінологічної чіткості і
визначеності у законодавстві нашої держави зумовлюють суперечності у тлумаченні цього правового інституту у
правозастосувальній практиці. Основні проблеми у правозастосувальній практиці
пов'язані з тим, що у законі взагалі
відсутнє визначення поняття апеляції, не чітко визначено право на апеляційне
оскарження осіб, які не приймали участь у розгляді справи, чинні правові норми містять неузгоджені між собою
положення щодо повноважень суду
апеляційної інстанції і підстав для скасування судових рішень тощо.
Проблемами, що виникають із застосування інституту апеляційного виробництва в
Україні є:
1. Діючим Господарським процесуальним кодексом України [2] чітко встановлено, що правом апеляційного
оскарження мають скористуватися лише сторони судового розгляду справи у суді
першої інстанції та прокурор, проте, такого права не мають особи, що не брали
участі у розгляді справи, однак суд першої інстанції вирішив питання щодо їх
прав та обов’язків;
2. У разі пропуску строку на
звернення з апеляційною скаргою (поданням) особою, що пропущений цей
строк має подаватися заява про його відновлення. Однак, законодавцем немає
чіткої вимоги до її змісту та форми
подання;
3. Відсутність чіткого регулювання повноважень дій суду першої інстанції
при надходженні апеляційних скарг на ухвали суду, що не можуть бути оскарженні.
Діючим законодавством визначено лише обов’язок суду щодо надсилання такої
скарги до апеляційної інстанції разом з матеріалами справи.
4. Господарським процесуальним кодексом України [2] не передбачено дії апеляційних господарських
судів, в разі надходження на їх адресу тільки апеляційної скарги (подання).
Лише, на практиці це виражається у надсиланні апеляційної скарги (подання) до
суду першої інстанції, для повернення вказаної апеляційної скарги
(подання) разом з матеріалами справи.
Необхідно внести наступні пропозиції щодо вдосконалення інституту апеляційного виробництва в Україні :
1.
Суб’єктами апеляційного оскарження за
діючим Господарським процесуальним кодексом України [2] вважаються сторони
та прокурор. Вбачається за необхідне
зазначити, що суб’єктами апеляційного оскарження мають бути не тільки сторони,
що брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції, та прокурор, а також
особи, що не приймали участі у розгляді справи, проте судове рішення першої
інстанції порушило їх права та законні інтереси. Отже, в статті 91 Господарського
процесуального кодексу України [2] необхідно
передбачити наступне коло суб’єктів апеляційного оскарження: а) сторони, б)
треті особи та інші особи залучені до участі у розгляді справи, в) особи, які хоча і не були залучені до участі
у справі, але щодо яких суд при розгляді справи у першій інстанції вирішив
питання про їх права та обов’язки, г) прокурор.
2.
Вбачається досить відвертим бажання
сторін затягнути процес шляхом оскарження ухвал, що не підлягають оскарженню.
Вважаємо за необхідне в проекті Господарського процесуального кодексу України
наділити суд першої інстанції повноваженнями відносно повернення апеляцій на
ухвали, що не можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду.
3.
Вважаємо за необхідне внести пропозиції
про встановлення чіткого порядку подачі апеляційної скарги. Стаття 97
Господарського процесуального кодексу України [2] не
передбачає дії суду апеляційної інстанції в ситуації, коли апеляційна скарга
надходить до апеляційного господарського суду не у встановленому порядку, тобто
через місцевий господарський суд, який постановив оскаржуване рішення разом зі
справою направив його до апеляційного суду. Таким чином, апеляційний
господарський суд, який отримав апеляційну скаргу безпосередньо від сторони у
справі, не має законних підстав для її повернення, що по суті заохочує
учасників процесу до порушення встановленого порядку. Вважаємо, що у разі
надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, вона має
повертатися стороні, як направлена, не в порядку, що передбачений процесуальним
законом.
4.
Потрібно уточнити порядок відновлення
строку на подачу апеляцій з тим, щоб уникнути фактів, коли, незважаючи на
відновлення строку на оскарження,
вживаються заходи щодо примусового виконання судових рішень. Так, в частині 2 статті 93 Господарського
процесуального кодексу України [2] відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги (подання) можливо протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом. Проте ні підстави, ні порядок відновлення
вказаного пропущеного строку Господарським процесуальним кодексом України [2], не передбачені.
5.
Діючим Господарським процесуальним
кодексом України [2] не передбачено такої підстави повернення апеляційної
скарги, як відмова у відновленні пропущеного строку; водночас у разі такої
відмови скарга не підлягає прийняттю апеляційним судом. Як має бути
обґрунтовано ухвалу про повернення апеляційної скарги чітко не встановлено.
Пропонуємо вказувати у згаданій ухвалі частину першу статті 53 та пункт 4 частини 1 статті 97 Господарського
процесуального кодексу України [2] , де має бути зазначено, що відхилення
господарським судом клопотання про відновлення строку подання апеляційної
скарги виключає можливість її прийняття та розгляду, в зв’язку з чим вона
підлягає поверненню скаржникові.
Правовий інститут апеляційного
оскарження в господарському судочинстві є новим для
української правової системи, а тому його сучасний
аналіз є необхідною умовою пошуку шляхів
вдосконалення механізму апеляційного судочинства в
Україні.
Литература:
1.
Конституція України прийнята на п’ятій
сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради
України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Господарський
процесуальний кодекс України від 11 червня 1991 року //Відомості Верховної Ради
України. - 1992.- № 6. - Ст.56.
3. Закон Украины «О судоустройстве
Украины» № 3018-III от 2002.02.07//Ведомости Верховной Рады Украины. -2002. - №
27-28.-К.-С.180.
4.
Омеляненко ТІ. Практичні аспекти
апеляційного та касаційного перегляду рішень господарського суду //Господарське судочинство: подальше
його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов'язаних із
державним регулюванням економічних відносин: Матеріали наук.-практ. конф., 20-21
жовт. 2004 р., м. Харків. - X., 2004. - С.21