Краснопер Ю.А., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Методи управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності у сучасних економічних умовах: організаційно-правові аспекти

Управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності є одним з найважливіших напрямів публічного управління, оскільки від результатів його здійснення залежать: рівень забезпечення прав фізичних та юридичних осіб, які мають у своєму користуванні, володінні або розпорядженні об’єкти інтелектуальної власності; рівень економічного зростання держави; престиж нашої країни у світі.

Як приклад можна згадати нещодавні події з віднесенням України до «Списку 301» як держави, у якій зафіксовано найвищий рівень порушень у сфері інтелектуальної власності, наслідком чого стало запровадження урядом США економічних санкцій до нашої держави. Тому керівництво нашої держави активно почало відшукувати методи протидії порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності, прийнявши ряд нових нормативних актів, зокрема, Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Для забезпечення ефективного виконання вимог цього закону було внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення і доповнено статтею, що передбачає відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем звучання, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, тощо.

Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності досліджували такі вчені: Карпенко О.Д., Овсянко Д.М., Комзюк Л., Запорожець І. та інші.

Метою цього дослідження є аналіз існуючих методів управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності та пошуку нових підходів до їх використання у зазначеній сфері.

У загальному розумінні метод управління становить правовий засіб поставленої мети, розв’язання завдання, що виникли.

Для методів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності характерним є те, що вони, з одного боку використовуються суб’єктами управління у зазначеній сфері для вирішення завдань, які стоять перед ними, - забезпечення режиму законності у володінні, користуванні, розпорядженні правами на об’єкти інтелектуальної власності та запобігання, припинення порушень режиму володіння, користування і розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності, а також притягнення осіб, винних у порушенні встановленого режиму володіння, користування або розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності, до юридичної відповідальності. З іншого боку, застосовуються повсякденно та вибірково, залежно від необхідності вирішення того або іншого завдання, що знаходить вираз у взаємодії суб’єкта управління з об’єктом управління. Серед різноманітних методів, що використовуються у процесі управлінської діяльності, виділяють насамперед такі універсальні методи управління, а саме переконання та примусу.

Незважаючи на те, що переконанню, як методу державного управління приділяється першочергова увага, в сфері управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності пріоритет відводиться методам примусу.

Аналіз роботи суб’єктів управління у зазначеній сфері свідчить, що їх діяльність у переважній більшості випадків зводиться до застосування заходів адміністративного запобігання та припинення, а також накладення адміністративних стягнень. Такий перелік у здійсненні управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності вимагає пошуку нових методів роботи, а також удосконалення роботи щодо застосування у цій сфері методу переконання.

Треба проводити більше роз’яснювальних робіт, тож особливого значення мають набути правові форми переконання, тобто заходи, які закріплюються у нормах права. Питанням правової пропаганди приділяється неналежна увага.

Сьогоднішній стан справ щодо проведення роз’яснювальної роботи у сфері, що аналізується, свідчить про те, що цією проблемою переважно займаються державні інспектори з питань інтелектуальної власності, проводячи семінари, наради та виступи у ЗМІ, присвячені роз’ясненню широкому загалу населення окремих положень чинного законодавства. Однак, у зв’язку з невеликим штатом державних інспекторів з питань інтелектуальної власності вони не можуть охопити своєю профілактичною роботою усю територію нашої країни, а відтак і результативність залишається не дуже високою.

З огляду на викладене необхідно здійснювати пошук нових форм управління охороною прав інтелектуальної власності шляхом проведення виховних та роз’яснювальних робіт з населенням. Принципова зміна на краще у цій сфері управлінської діяльності можлива за рахунок широкого залучення суб’єктами державного управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності до здійснення такої роботи громадськості.

Розширення кола суб’єктів управлінської діяльності за рахунок включення до нього як окремих громадян, так і їх об’єднань забезпечить вирішення ряду принципових завдань. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України має стати активним учасником процесу розбудови розгалуженої системи громадських організацій, яким він міг би делегувати виконанні частини своїх функцій.

Завдяки цим заходам можна буде суттєво підвищити рівень охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в нашій країні вдасться лише через використання нових методів державного управління у названій сфері. На перше місце має ставитись переконання учасників суспільних відносин у вигідності правомірної поведінки, з обов’язковим залученням до його здійснення громадськості.