Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Богацька Н.М., Пелешок О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

МІНІМІЗАЦІЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТОР ЗБІЛЬШЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ДОХОДУ

Ключові слова: витрати підприємства, мінімізація витрат, класифікація, неконкурентоспроможність.

Постановка проблеми. Негативною рисою економіки підприємства є надвитратне виробництво. В результаті – переважна більшість продукції українських підприємств неконкурентоспроможна, а витрати на її виготовлення дуже високі. Тому вкрай важко організувати належний рівень ефективності господарювання підприємств.

Щоб забезпечити зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, вживати заходи щодо їх раціонального зменшення. У сучасній економічній літературі проблеми оптимізації витрат на підприємстві висвітлені в працях українських та зарубіжних науковців, зокрема, Бандурка О. М., Засадного Б., Азріліяна А. Н., Велш Глена А., Шорт Деніела Г. та інших.

Метою дослідження є загальний огляд категорії «витрат», характеристика видів витрат та розробка методів їх мінімізації для можливості ефективного конкурування в умовах ринкової системи.

Результати дослідження. Основний документ, який визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства,- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 (з наступними змінами й доповненнями, що внесені наказом Міністерства фінансів України від 11 грудня 2006 року №1176).

Згідно цього документа, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників) [1].

Згідно з визначенням великого бухгалтерського словника, це видатки, що містять різні витрати коштів: на собівартість реалізованої продукції, невиробничі й адміністративні витрати, на виплату кредитних відсотків і заробітної плати та податків [2].

Зарубіжні економісти дають таке визначення витрат – це певна, виражена у грошовому еквіваленті сума ресурсів, які використані підприємством у певний період із метою одержання доходу [3].

При управлінні підприємством важливим є управління витратами – їх регулювання та контроль. Для ефективного управління потрібно також володіти інформацією про об’єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат. Для успішної діяльності підприємства основною задачею є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво. Це забезпечує зростання конкурентоспроможності продукції та обумовить довгострокове економічне процвітання підприємства.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та визначення собівартості продукції. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і, перш за все, здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління [4].

Класифікація витрат ґрунтується на принципі «різні витрати для різних цілей» - мета, з якою класифікують, визначає її методику та склад окремих груп витрат. Можна виділити такі основні групи витрат [5]:

- вичерпані витрати(збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду) і невичерпані (в майбутніх періодах);

- витрати на продукцію (пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації) і витрати періоду(не включені до собівартості запасів; витрати того періоду, в якому вони були здійснені);

- прямі (витрати, які можна віднести до певного об’єкта витрат) і непрямі (витрати, не прив’язані до певного об’єкта );

- основні (сукупність витрат на виробництво продукції) та накладні (витрати, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом);

- релевантні витрати (змінюються внаслідок прийняття рішень) і нерелевантні (витрати, що не залежать від прийняття управлінських рішень);

- маржинальні витрати (ті, що витрачаються на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень) та середні (середня арифметична собівартість одиниці продукції);

- дійсні (витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів) і альтернативні (вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення);

- контрольовані витрати (на які можна впливати) і неконтрольовані.

В умовах переходу до ринкової економіки підприємство стикається з масою непередбачуваних факторів, що змушує відмовитись від жорсткого планування і переходу до гнучкої системи економічного регулювання його діяльності. Технологія планування витрат повинна концептуально відрізнятися від нинішньої системи, відповідати стандартам ринкового середовища. Нереально застосовувати єдині для всіх підприємств норми і нормативи, проте регулювати рівень витрат необхідно через амортизаційну політику держави, оподаткування витрат тощо [4].

На нашу думку, на сучасному етапі раціонально було б змінити методи планування витрат і результатів виробництва. Важливим кроком буде удосконалення чинної системи обліку витрат, а також максимально наблизити її до міжнародних стандартів, враховуючи при цьому кращі традиції та досягнення національного контролю витрат. Потрібно посилити державний контроль за доходами та витратами підприємств з метою запобігання «тіньовій економіці», а також вдосконалити П(с)БО 16 щодо всіх видів витрат. Не зважаючи на те, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему обліку витрат, але не ігнорувати, а вдосконалювати здобутки вітчизняної системи.

Література:

1. Витрати: П(С)БО 16, затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р. із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №1176 від 11.12.06 р.

2. Большой бухгалтерский словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 1999.

3. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку: Пер. з англ. О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1997. – с. 37.

4. Фінансова діяльність підприємств / О. М. Бандурка та ін. – К.: Либідь, 1998. – 312с.

5. Б. Засадний. Витрати для ефективного управління діяльністю підприємства // Справочник экономиста. – 2009. -№13. –с. 57-62.