Економіка/3. Фінансові відносини

Кобзар Т.О.

Науковий керівник: Мараховська Т.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ АПК

На даному етапі розвитку економіки залишається актуальною проблема забезпечення сільськогосподарських підприємств основними технічними засобами. У такій ситуації сільськогосподарські підприємства вимушені залучати сторонні організації для виконання основних технологічних операцій. Сучасний арсенал форм та інструментів запровадження інновацій виділяє такий інструмент кредитно-фінансового обслуговування як лізинг. Він полегшує доступ споживача до передової техніки.

В країнах з перехідною економікою та країнах, які розвиваються, через механізм лізингу здійснюється 10-15% інвестицій в основний капітал .За даними Держкомстату України, за 7 місяців 2008р. в Україну було ввезено сільськогосподарської техніки на суму 1,4 млрд дол. США [3.С.193].

Лізинг в порівнянні з іншими методами фінансування інвестицій характеризується багатьма перевагами для всіх учасників лізингової угоди. Переваги його застосування для лізингоотримувача полягають у наступному:

- відсутня необхідність у стопроцентній оплаті об’єкта лізингу одразу;

- процедура оформлення лізингової угоди є простішою, ніж - кредиту;

- відсутня необхідність пошуку застави;

- перевищення величини лізингових платежів над купівельною ціною обладнання є не обтяжливою для лізингоотримувача, тому що вони сплачуються протягом всього терміну дії лізингової угоди ;

-лізинг сприяє підвищенню мобільності інвестиційного і фінансового планування;

- виконується „золоте правило фінансування”, згідно з яким фінансування повинно здійснюватися протягом всього строку використання активу. При покупці активу з використанням позикових коштів строк погашення позики є меншим за строк його експлуатації;

- умови лізингових контрактів можуть бути досить гнучкими;

- тимчасово вільні фінансові ресурси лізингоотримувача можна використати на інші цілі і тим самим розширити виробничі потужності;

- об’єкт лізингу не підлягає інфляційному впливу.

Для лізингової компанії також існує ряд переваг:

-зменшення ступеня ризику, оскільки лізингова компанія є власником активу до повної сплати лізингових платежів лізингоотримувачем;

-можливість прибуткового вкладення тимчасово вільних коштів;

- комісійна вигода, яку отримує лізингова компанія при організації та проведенні лізингової угоди;

- фінансові ресурси лізингу спрямовуються безпосередньо на придбання матеріальних активів тим самим, усуваючи можливість нецільового використання кредитних ресурсів;

- інвестиції у виробниче обладнання через лізинг гарантує генерування доходу, що покриває лізингове зобов’язання.

Окрім цього, позитивні наслідки лізингу відзначаються і на країні, в якій здійснюються лізингові операції:

- розширення кола потенційних інвесторів, оскільки в лізинговій угоді беруть участь щонайменше три сторони – продавець-виробник, покупець( лізингова компанія) і користувач лізингового активу (лізингоотримувач). Також учасниками лізингової операції можуть бути банки, страхові компанії та інші інституціональні інвестори;

- розподіл ризиків лізингового проекту між всіма учасниками угоди;

- в умовах становлення ринкової економіки та дефіциту фінансових ресурсів ставка позичкового відсотку не може бути низькою, тому використання лізингу стає більш прийнятним;

- лізинг переорієнтовує кредитну діяльність на потреби виробництва і дозволяє здійснювати виробничі інвестиції в умовах високих темпів науково-технічного прогресу, а також при високій ставці позичкового капіталу .

Попри ряд переваг лізинг має певні недоліки:

- підвищення складність організації через велику кількість учасників;

- лізингові платежі за фінансовим лізингом сплачуються протягом всього терміну дії договору, навіть якщо науково-технічний прогрес робить лізингове обладнання морально застарілим;

- при міжнародному мультивалютному фінансовому лізингу підвищується ступінь валютного ризику, який переходить від одного до іншого учасника лізингових відносин[3].

На сьогодні в Україні ринок лізингових послуг характеризується низьким ступенем розвитку рядом перших перешкод для його подальшого функціонування, серед яких є:

- відсутність державної зацікавленості та її підтримки у формуванні розвинутого ринку лізингових послуг;

- обмеженість довгострокових фінансових ресурсів та їх дорожнеча;

- брак кваліфікованих фахівців з питань лізингу як на рівні державних службовців, так і серед безпосередніх учасників лізингових відносин;

- відсутність стимулів для суб’єктів господарювання у застосуванні лізингу;

- задоволення власниками підприємств тією частиною прибутку, яку вони отримують у даний час[3].

Проблема розвитку лізингу в Україні лежить у трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, здешевлення та покращення умов користування кредитними ресурсами, зменшення податкового тиску на підприємства. Однак вирішувати ці проблеми слід у комплексі, щоб задовольнити всіх учасників лізингові операції. Отже, існують такі шляхи вдосконалення розвитку лізингу в Україні:

Цінова політика: гарантовані закупівельні і заставні ціни; дотації і надбавки; перерозподіл прибутку за кінцеву продукцію між суб’єктами лізингу; обмеження на підвищення цін і встановлення граничних цін на техніку і ресурси; наданні субсидій заводам-робітникам і встановлення цін на техніку; застосування прискореної амортизації і використання амортизаційних відрахувань на придбання нової техніки.

Податкова політика: зменшення кількості податків і зниження їх загальної суми; звільнення лізингової фірми від сплати на лізингові платежі протягом року; звільнення лізингодавача від сплати податку на прибуток при строку дії договору лізингу не менше 3-х років; звільнення банків і інших кредитних установ від податку на прибуток при наданні кредитів на 3 роки і більше; звільнення лізингодавача від ПДВ на здійснювані лізингові послуги.

Фінансово-кредитна політика: посилення зв’язку між інвестиціями і результатами виробництва; припинення списання боргів і покриття збитків товаровиробників; відмова від безповоротного бюджетного фінансування; використання виборчого принципу виділення засобів з врахуванням платоспроможності лізингоодержувача; використання не прямого інвестування, а надання технічних засобів і ресурсів під гарантію; цільове кредитування лізингових угод під гарантії уряду суб’єктів України

Проаналізувавши переваги та недоліки лізингових відносин можна зробити висновок, що позитивних моментів притаманних лізингу, набагато більше, а при державній підтримці лізинг стане ще привабливішим, оскільки він виступає як економічний важіль безперервного кругообігу капіталу.

Література

1.Оперативний та фінансовий лізинг: відмінності в оподаткуванні ПДВ/ А.Кравзюк// Вісник податкової служби України – 2010.№1/2. – С.30-31.

2.Оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств України через механізм фінансового лізингу/ М.О.Сичова, Н.О.Шевченко// Економіка АПК – 2009.№11 – С.31-33.

3.Актуальні проблеми лізингу як фінансового механізму формування та розвитку ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки/ О.В.Ульяненко// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво-2009.№4 – С.189-194.