Потравка Л.О. к.е.н., доцент ХДАУ

ОРГАНІЗАЦІЯ АГРОСЕРВІСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

ПІДПРИЄМСТВ АПК ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ

Напрями розвитку сільськогосподарських підприємств, ефективність їх господарювання, рівень конкурентоспроможності виробленої продукції визначаються матеріально-технічною базою, найважливішою складовою якої є основні виробничі засоби(машини та обладнання). У технологіях виробництва рослинницької продукції великих підприємств механізовані роботи становлять 90-95%, а в малих фермерських господарствах – 60-75%. В процесі проведених досліджень визначено обсяги потреб сільськогосподарських товаровиробників в основних засобах виробництва (табл. 1).

Таблиця 1

Потреба в основних засобах виробництва для аграрного сектора

Південного регіону

Області	Фактична наявність основних засобів, 2009 р., млн. грн.	Потреба в основних засобах, млн. грн.			Наявності від потреби у 2009р., %
		2009	2010	2015
Одеська	2998,7	5170,2	22479,1	32578,4	58,0
Миколаївська	2178,9	4190,2	16760,8	24648,2	52,0
Херсонська	1956,9	3558,0	15469,6	21485,6	55,0
АР Крим	4045,7	7780,2	25934,0	37048,6	52,0
По регіону	11180,2	20698,6	80643,5	115760,8	54,0
По Україні	47195	71135,0	312055,5	449277,0	66,3

Встановлено, що підприємства аграрного сектора України лише на 66,3 % забезпечені основними засобами, а Південного регіону – на 54 %. Основними варіантами вирішення проблеми забезпечення аграрного сектора основними видами засобів виробництва, зокрема машинами та обладнанням, мають бути машинні ринги, що є формою співробітництва сільськогосподарських товаровиробників у межах певного регіону, яка базується на їх взаємодії у спільному вирішенні проблем раціонального та ефективного використання сільськогосподарської техніки, що знаходиться в приватній власності. Головна мета цього об’єднання полягає в оптимізації завантаження техніки, що суттєво зменшує потребу в капіталовкладеннях на закупівлю нової, отже, знижує собівартість виробленої продукції, а відповідно, підвищує прибутковості господарств-учасників.

Окрім цього, у багатьох розвинених країнах широко використовують такі форми застосування техніки, як прокат і оренда. Пункти прокату чи оренди дають можливість раціонально використовувати складну й дорогу техніку, повніше задовольняти потреби споживачів. На умовах оренди та прокату можуть функціонувати машинно-технологічні станції, які цілком незалежні. Вони є перспективною організаційною формою використання високопродуктивних і вузькоспеціалізованих машин, які призначені для застосування в певний період і не можуть бути ефективно використані в одному чи навіть у кількох господарствах.

Необхідність значних обсягів грошових ресурсів на придбання, утримання і експлуатацію техніки переконує в першочерговості організації спільного використання сільгоспмашин, що дозволить зменшити капіталовкладення в технічне оснащення виробництва, оптимізувати співвідношення тракторів та причіпних (навісних) машин і раціонально використати кваліфіковані механізаторські кадри. Світовий досвід свідчить, що одним з ефективних шляхів підвищення рівня технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва є розвиток міжгосподарських форм його використання. Підприємства міжгосподарського використання техніки можна поділити на декілька груп: І група –товариства по спільному використанню техніки (машинні ринги, гуртки, списки та ін). За такою формою організації машини використовуються на кількох фермах, але власник у неї один; ІІ група – користування машинами, які належать кільком власникам; ІІІ група – підприємства по наданню механізованих послуг, використовуються машини (власність одного чи кількох власників), які є джерелом прибутку.

Міжгосподарське використання обладнання спричиняє появу нових видів кооперативної діяльності, зокрема: сусідська взаємодопомога, агросервісні гуртки, машинні ринги, машинні товариства, фермерські об’єднання, рослинницькі акціонерні товариства, кооперативи та машинні пули. Найпоширенішими є сусідська взаємодопомога, машинні ринги, машинні пули. Сусідська взаємодопомога передбачає наявність усної домовленості між кількома фермерами щодо користування машинами та обладнанням. Наприклад, у Німеччині є близько 200 об’єднань фермерів по використанню сільськогосподарської техніки і об’єднань по наданню допомоги господарствам, до складу яких входить 20% господарств країни. Крім того ними використовуються послуги близько 5 тисяч найманих працівників.

В інших країнах Європейського Союзу, зокрема у Франції та Польщі, поширення набули кооперативи по спільному використанню сільськогосподарської техніки. Діяльність кооперативу базується на довірі членів один до одного, а також на здатності групи людей-активістів організувати його роботу. Останнім часом все більше уваги кооперативи приділяють придбанню техніки по переробці сільськогосподарської сировини. Основними джерелами кооперативів є позики, дотації і власний капітал. Державне сприяння кооперативам здійснюється у формі пільгового оподаткування та пільгових кредитів на придбання техніки.

Отже, в процесі дослідження встановлено, що найбільш ефективною формою організації агросервісних підприємств є міжгосподарські об’єднання, що діють на кооперативних засадах, оскільки сприяють впровадженню удосконалених методів і технологій виробництва, досягненню оптимального завантаження сільськогосподарської техніки, можливості застосування найновішої техніки на економічно вигідних умовах. До стримуючих факторів розвитку агросервісних кооперативів відноситься: великі обсяги адміністративної роботи по організації кооперативів; швидке зношення машин при спільному використанні і одноосібній відповідальності власника техніки; наявність власних машин посилює вплив власників техніки на виробництво інших господарюючих суб’єктів; недоліки державної системи стимулювання кооперації.