Гребінчук О.М., викладач

Кіровоградський інститут комерції, Україна

Оперативне управління виробництвом як організаційно-планова система

В умовах переходу до ринкових відносин, коли необхідне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той чи інший вид продукції, зростає роль оперативного управління виробництвом, що представляє собою процес керування поточними подіями, тобто сукупність заходів, які дозволяють впливати на конкретні відхилення від установлених завдань виробництва.

Метою оперативного управління є створення системи управління для досягнення поточних цілей підприємства, а також своєчасне вживання заходів по оптимізації співвідношення витрат та результатів.

Змістом оперативного управління виробництвом є встановлення місця і часу виготовлення виробів, складальних одиниць, деталей; облік фактичного ходу виробничого процесу; визначення відхилень від заздалегідь встановленого плану і регулювання ходу виробництва, здійснюваного для того, щоб ліквідувати наслідки небажаних відхилень і забезпечити своєчасне виконання основних задач оперативного управління.

Оперативні цілі, визначені в конкретних параметрах, допомагають підприємству уникнути невдач і ризиків, пов'язаних з реалізацією довгострокових цілей. При цьому встановлюються пріоритети діяльності і критерії для визначення якості функціонування організації. У загальному вигляді короткострокові цілі набувають форму задач. Це дає можливість встановити зв'язок між потребами і можливостями розвитку і визначити перспективи використання наявного виробничого потенціалу.

Система оперативного управління виробництвом являє собою складну організаційно-планову систему, що включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми. У функціональному відношенні оперативне управління виробництвом змінюється таким чином: на рівні управління підприємством воно полягає в організації рушення предметів в межах року, кварталу, місяця; на рівні управління цехом таке рушення здійснюється в межах кварталу, місяця, тижня; на рівні управління дільницею - в межах місяця, тижня, діб, зміни і по годинах.

У елементному відношенні в залежності від рівня оперативного управління змінюється: по складу, що використовується і кваліфікації управлінського персоналу; по математичному забезпеченню задач планування виробництва; по складу і числу комплексів технічних засобів, що використовуються; по складу календарно-планових нормативів; по планово-обліковим одиницям, що застосовуються; по складу і змісту планово-облікової документації; по характеру і напруженості інформаційних потоків.

У організаційному відношенні система оперативного управління виробництвом здійснює свої функції за допомогою: планово-диспетчерського відділу на рівні підприємства; планово-диспетчерського бюро на цеховому рівні; планово-управлінського персоналу дільниці на рівні дільниці.

До функцій системи оперативного управління виробництвом відносяться: керівництво як процес прийняття рішень; планування як процес визначення лінії поведінки об'єкта управління для досягнення даної мети; облік як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об'єкта; регулювання як процес локалізації виникаючих відхилень і збереження заданої лінії поведінки керованого об'єкта.

Набір підконтрольних показників оперативного управління більш широкий, деталізований і конкретний, ніж при стратегічному управлінні. Він визначається на основі поточних показників діяльності підприємства, а також аналізу слабких місць виробництва з урахуванням специфіки і особливостей підприємства. Однак лише визначення поточних показників діяльності підприємства недостатньо для завчасного виявлення кризової ситуації: необхідно мати інформацію про критерії, які можуть свідчити про рівень ефективності або недолік діяльності підприємства та тенденції зміни ситуації.

 Також особливістю оперативного управління є те, що вся система управління результатами і витратами здійснюється на основі обліку маржинального прибутку. Дана система передбачає при плануванні калькуляції враховувати тільки обмежену собівартість. Решта частини поточних витрат не включається в калькуляцію, а відшкодовується загальною сумою без розподілу по об'єктах витрат з виручки від реалізації продукції. Величина прибутку від реалізації продукції може бути одержана як різниця між сумою покриття і постійними витратами. При цьому сума покриття визначається перевищенням чистого обороту над змінними витратами.

Використання даної системи дозволяє уникнути помилок традиційного розрахунку витрат за повною собівартістю, коли на об'єкт витрат відносять не тільки змінні, але і постійні витрати. Проте природа цих витрат така, що їх неможливо точно віднести на об'єкт витрат, тому вони включаються в собівартість продукції, робіт, послуг пропорційно вибраній базі розподілу, що, відповідно, веде до змін собівартості. Крім того, визначення повної собівартості при недовантаженні виробничих потужностей приводить до включення в калькуляцію холостих витрат, що також змінює дійсне значення витрат на виробництво даної продукції. Таким чином, змінена інформація про собівартість продукції, що випускається, може привести до помилок при ухваленні оперативних рішень, особливо при виборі оптимальних обсягів виробництва, при оцінці прибутковості або збитковості виробів, груп виробів, окремих центрів відповідальності тощо.

Поєднання стратегічного і оперативного планування на підприємстві дозволяє досягти гармонії перспективних і короткострокових інтересів підприємства. Розумна побудова стратегічної політики дозволяє підприємству, скорегувавши поточні дії, забезпечити ефективну діяльність в майбутньому періоду часу. Правильна організація оперативного планування дозволяє досягти ефективного виробництва в поточному періоді часу і реалізувати сьогоднішні інтереси підприємства.