К.т.н. Штефан Н.М., Ковальчук О.В.

Національний гірничий університет, Україна

Управління інвестиційною діяльністю промислових підприємств

Інвестиційно-промислова політика, яка є одночасно як джерелом формування, так і основним напрямом промислової політики, являє собою систему правових, соціально-економічних, організаційних й інших засобів, що забезпечують обсяг, структуру, напрям інвестицій у найбільш перспективні напрями й галузі промисловості на основі нових організаційно-правових рішень, концентрації інвестицій і підвищення їх ефективності.

При управлінні інвестиційно-промисловою політикою необхідно реалізувати системний підхід, що передбачає визначення цілей, завдань, суб’єктів, об’єктів, розробку етапів, методів, інструментів, механізмів і т.д.

Цілі інвестиційно-промислової політики:

1. Цілі стабілізації (запобігання погіршення стану передумов для економічного прориву);

2. Цілі розвитку – полягають в зміні кількісних параметрів і якості функціонування інвестиційної системи для переведення її в більшість сприятливий стан.

Управління інвестиційно-промисловою політикою являє собою динамічний системний процес, що включає управлінські дії, метою яких є організація, аналіз, планування, прогнозування, мотивація, регулювання, моніторинг і контроль за інвестиційним середовищем у промисловому комплексі, покликані забезпечити досягнення оптимальних обсягів промислового виробництва у відповідності з обраними пріоритетами.

Інвестиційна діяльність на промислових підприємствах є сукупністю управлінських і підприємницьких дій з використання інвестицій, сприяючих збільшенню виробничого і комерційного потенціалів в результаті реалізації конкретних інвестиційних проектів і програм.

Для ухвалення рішень в області управління інвестиційною діяльністю на підприємствах необхідна повна вихідна інформація, що складається з ретроспективного опису виробництва на момент проведення аналізу і в розробці перспектив розвитку.

По суті, необхідно систематично проводити комплексний аналіз стану інвестиційної діяльності, що полягає у вивченні, дослідженні тих явищ, що мали місце у минулому, і соціально-економічних процесів, що продовжуються.

Такий підхід до аналізу і оцінки ефективності інвестиційної діяльності може бути реалізований на основі виконання наступних основних етапів:

- моделювання потоків нової продукції, ресурсів і грошових коштів;

- облік результатів аналізу ринку, фінансового стану підприємства, впливу реалізації інвестиційних проектів на довкілля;

- визначення за допомогою зіставлення майбутніх інтегральних результатів і витрат з орієнтацією на досягнення необхідної норми доходу на капітал;

- облік впливу зовнішніх чинників, включаючи такі, як інфляція, затримка платежів, невизначеність і ризик.

При цьому слід мати на увазі, що в складний для України період становлення ринкових стосунків, подолання різних кризисних явищ украй важливими є збереження виробничого комплексу, його структурне перетворення і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, що дозволить прискорити перехід від економіки з переважним обсягом виробництва низьких технологічних устроїв до створення і використання технологій більш високого рівня, у тому числі і за рахунок ефективного управління процесом інвестиційного інвестування.

В даний час інвестиційна діяльність крупних компаній через наявність великих об'ємів фінансових ресурсів і необхідності диверсифікації здійснюваної діяльності, а також з метою страхування можливих ризиків дуже рідко обмежувалися оцінкою і реалізацією лише окремого проекту. Обов'язковим етапом інвестиційного планування на таких підприємствах є формування інвестиційного портфеля, яке поряд з оцінкою окремих інвестиційних проектів є одним з найбільш відповідальних етапів розробки інвестиційно-фінансової стратегії підприємства. Портфельний підхід дозволяє оптимізувати співвідношення ризику та доходності інвестиційних проектів згідно з теорією портфелю.

Зміна навколишніх умов, здобуття додаткової інформації, нова стратегія конкурентів можуть змінити перспективність того або іншого проекту в портфелі, а тим самим – його пріоритетність. Виходячи з цього підприємства новині мати технологію не тільки відбору проектів, а й їх переоцінку у разі необхідності.

Щоб мати конкурентні переваги, промисловим підприємствам необхідно оновлювати і удосконалювати свої бізнес-цілі.

Сьогодні досягнення цих цілей все більше залежить від успіху інвестиційних проектів. У зв'язку з цим інвестиційний ризик може бути поставлений в один ряд з ризиками, які можуть загрожувати реалізації стратегічних цілей підприємства.

Виявлення проблеми на ранніх етапах як правило, збільшує шанси її успішного вирішення.

В сучасних умовах промислові підприємства створюють спеціальні умови для розвитку управління інвестиційними ризиками, впроваджують і підтримують культуру, що реагує на інвестиційний ризик, наймають і навчають співробітників, відповідальних за управління даним ризиком.

В цілому можна зробити висновок, що реалізувати стратегічний підхід до управління інвестиційною діяльністю на підприємствах можна лише шляхом належного поєднання обгрунтованих цільових установок, якісних управлінських рішень по їх втіленню, а також створення і ефективного функціонування належного інфраструктурного управлінського середовища.