Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Репетацька В.В., Козаченко Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Формування трудового потенціалу як важливий елемент конкурентоспроможності людських ресурсів

Конкуренція як невід’ємний елемент ринкової економіки, притаманна не тільки сфері виробництва та послуг, але й сфері праці. Формування конкурентноспроможного трудового потенціалу є одним із головних стратегічних завдань, ефективне вирішення якого певною мірою впливає на реалізацію довгострокової стратегії, що має забезпечити міцне підґрунтя України як високорозвиненої соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентноспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку.

Наукові дослідження таких вчених як: Анищенко І.В., Кліяненко Б., Большенко С., Шаульської Л.В. дають можливість дослідити важливість трудового потенціалу для людського потенціалу та проблеми його формування. Разом з тим, низка проблем щодо забезпечення конкурентоспроможності населення на ринку праці, залишилась невирішеною.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності формування досконалого трудового потенціалу для підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів.

Трудовий потенціал – це соціально-економічна категорія, під якою розуміють сукупність якісних та кількісних характеристик трудових ресурсів, що визначають максимальні можливості виробництва високоякісної конкурентноспроможної продукції та надання послуг відповідно до попиту регіонального, національного та міжнародних товарних ринків; розвитку інфраструктури, сфери освіти і мистецтва, активізації інноваційної діяльності [2, с.7-8].

В дослідженні [1] доведено, що формування трудового потенціалу є складовою частиною нової концепції формування людського потенціалу, як визначального капіталу. В Україні формування конкурентоспроможного трудового потенціалу супроводжується виникненням цілої низки економічних та соціальних проблем, що провокують зростання психологічної напруги населення.

Конкурентоспроможністю трудового потенціалу слід вважати сукупність його кількісних і якісних структурних елементів, які у взаємодії і оптимальному співвідношенні сприяють економічному та соціальному розвитку окремого регіону з випереджаючими темпами щодо інших [2, с.8-9].

Конкурентоспроможність людських ресурсів формується на основі тих якостей, за рахунок яких окремий працівник є кращим за інших на визначеній посаді. Сьогодні розвиток ринкових відносин зумовлює підвищення ролі людських ресурсів у виробництві: відбувається прямопропорційне зростання ефективності виробництва при збільшенні ступеня використання трудового потенціалу.

Особливість сучасних процесів економічного розвитку полягає ще й в тому, що він максимально буде ґрунтуватися на інтелектуальній праці. Розумова праця все більше стає впливовою на рівень ефективності праці. В сучасних високопродуктивних компаніях до 80% всього, що виробляється працюючими, здійснюється за допомогою їх інтелекту. Виходячи з даної тенденції в структурі механізму формування трудового потенціалу об’єктивно посилюються пріоритети на прискорення відтворення знань трудового потенціалу.

Настала епоха, при якій все вирішують талант і час. Гроші добуваються на продажі таланту і часу. В результаті лідерство і уміння керувати людьми стає ключем до конкурентної переваги.

У забезпеченні конкурентоспроможності людських ресурсів зацікавлені як самі працівники, так і роботодавці. Проте проблема формування трудового потенціалу повинна знаходити підтримку і на державному рівні.

Серед заходів щодо вирішення проблем, які впливають на формування трудового потенціалу, соціальну безпеку держави, має бути наступне:

- слід на законодавчому та урядовому рівнях досягти стабілізації фінансового стану позабюджетних страхових та інших соціальних фондів;

- розширити джерела фінансування соціальних послуг та надання їх підприємствам усіх форм власності;

- впровадити адресну систему соціальної підтримки населення та досягти визначеної Конституцією України мети – застосування в повному обсязі мінімальних соціальних стандартів;

- подолання бідності різних категорій населення та сприяння становленню потужного середнього класу;

- забезпечення доступу до освіти, медицини, культури тощо малозабезпечених верств населення.

Всі ці напрями соціально орієнтованої політики держави щодо формування трудового потенціалу вже на цій фазі посилюють соціальну домінанту національної та створюють сприятливі передумови щодо розподілу трудового потенціалу і його ефективного використання.

Література:

1. Анищенко І.В. Організаційно-економічний механізм відтворення трудового потенціалу на державному рівні / Анищенко І.В. // Фондовый рынок. – 2006. - № 5. – С. 35-39

2. Кліяненко Б., Большенко С. Вплив мотиваційного фактора на формування конкурентно спроможного трудового потенціалу регіону / Кліяненко Б., Большенко С. // Регіональна економіка. – 2004. - № 4. – С. 7-15

3. Шаульська Л.В. Соціально – трудові відносини як чинник розвитку трудового потенціалу / Шаульська Л.В. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - № 6. – С. 137- 143

4. Шаульська Л.В. Умови розвитку трудового потенціалу / Шаульська Л.В. // Економіст. – 2005. - №7. – 58-62