Дубель Я. А.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Шляхи підвищення економічної ефективності діяльності аграрних підприємств

Серед багатьох проблем аграрної галузі одне з провідних місць посідає проблема підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств. У сучасних умовах необхідно дати нове визначення цієї категорії з урахуванням вимог ринку.

Вивченню проблем і питань економічної ефективності сільськогосподарського виробництва присвячені праці багатьох вчених економістів: О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.Г. Андрійчука, Б.Й. Пасхавера, Г.С. Парасенка, М.А. Макаренка, В.В. Тарасова ті ін. Проте, слід вказати, що в економічній літературі відсутній єдиний підхід до вибору показників оцінювання та економічної ефективності.

Ефективність виробництва слід розглядати як певну соціально-економічну систему. Визначення ефективності як кінцевого ефекту від застосування засобів виробництва та живої праці вважається неповним. Вона вміщує ще й певний соціальний аспект. Як правило складовими ефективності є економічні, соціальні, технічні та екологічні аспекти. Тому, враховуючи специфіку сільського господарства, необхідно розрізняти і відповідні види ефективності.

Технологічна ефективність є результатом взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність насамперед через існування постійних витрат, на які виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть.

Соціальна ефективність відображає поліпшення соціальних умов життя людей. Соціальна ефективність є похідною від економічної ефективності. Вона за однакових інших умов є тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Тому часто вживають термін «соціально – економічна ефективність».

Щодо цієї категорії існує кілька думок. Зокрема В.А. Медвєдев вважає, що в межах соціально – економічної ефективності самостійне значення має власне економічна ефективність як відношення кінцевого результату до затрат. Крім цього, він наголошує, що економічні та соціальні сторони ефективності виробництва не слід протиставляти, оскільки вони перебувають в органічній єдності.

Проте при розрахунку ефективності функціонування підприємств визначається і враховується здебільшого економічна складова, а соціальна й екологічна складові переважно не беруться до уваги. Таким чином, ефективний з економічної точки зору обєкт може виявитися неефектиним із соцільної чи екологічної точки зору.

У літературі виділяють три види ефективності: технічну, розподілу ресурсів та економічну. Технічна ефективність характеризує здатність підприємства виробити якнайбільше продукції з одиниці використовуваного ресурсу. Ефективність розподілу ресурсів вказує на оптимальність комбінації видів виробленої продукції. Загальна економічна ефективність у цьому разі характеризує здатність підприємства як спроможність виробляти максимальну кількість продукції з даних ресурсів.. Дуже важливим є також визначення найефективнішої форми власності.

Ефективність суспільного виробництва класифікують ще й за окремими ознаками. Зокрема, від ступеня збільшення ефекту – первинна, мультиплікаційна, синергетична; залежно від місця отримання ефекту – ефективність та мікро – та макрорівні. Між цими видами ефективності існує тісний взаємозвязок. Адже в основі ефективності на макрорівні лежить рівень економічної ефективності на мікрорівні. Чим ефективніше працюють підприємства, тим більше вони створюють валового внутрішнього продукту та національного доходу.

Сільськогосподарський товаровиробник в умовах ринку виступає в ролі субєкта підприємницької діяльності, головною метою якого є одержання гарантованого прибутку. На підставі імпульсів зовнішнього середовища він концентрує і спрямовує виробничі ресурси на виробництво тієї продукції, яка справді користується попитом на ринку і ціни якої дають змогу вести розширене відтворення. Інакше кажучи, сільськогосподарське виробництво має бути економічно ефективним.

Кожен з цих факторів по – своєму впливає на функціонування і розвиток сільськогосподарських підприємств. За впливом на ефективність виробництва усі фактори можна поділити на дві групи. Перша охоплює ті, що не залежать від товровиробника, а формуються державними органами влади та під впливом дії обєктивних економічних законів (зовнішнє середовище підприємства). Друга група факторів безпосередньо залежить від товаровиробника та механізму господарювання підприємства.

Визначення рівня ефективності діяльності підприємства насамперед залежить від вибраних критеріїв оцінювання. Правильно сформульований критерій має найповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок господарської діяльності.

Враховуючи розвиток теорії економічної ефективності суспільного виробництва, можна стверджувати, що як ефект на рівні галузі й окремих підприємств доцільно використовувати валовий дохід, який дає змогу зіставити отриманий економічний ефект окремого господарства з досягнутим його рівнем в галузі сільськогосподарського виробництва й економіці.

Крім валового доходу, при визначенні економічної ефективності важливо використовувати прибуток, розмір якого безпосередньо впливає на формування фондів економічного та соціального розвитку, темпи розширеного відтворення.

Узагальнюючи теоретичні основи економічної теорії, можемо зробити наступний висновок: суть ефективності сільськогосподарського виробництва полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь при найменших витратах ресурсів для найповнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування, промисловості в сировині, забезпечуючи при цьому найбільший обсяг валового доходу на одиницю витрат суспільної праці.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Теоретико – методологічне обгрунтування ефективності виробництва // Економіка АПК. – 2005. - №1. – С.52-63

2. Амбросов В.Я., Маренич Т.Г. Наукові положення удосконалення економічного і господарського механізмів розвитку сільського господарства // Економіка АПК. – 2005. - №10. – С.16-18

3. Рябчик І.В., Галушко В.В. Нові підходи аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2008. – №1. – С.101 - 108