Економічні науки/9. Економіка сільського господарства

Шаманська О.І.

Київський національний університет харчових технологій

Основні проблеми розвитку харчової промисловості України

Дослідження агропромислового комплексу, з одного боку, як єдиної, цілісної, економічної системи, а з іншого – в розрізі окремих його сфер і виробничих ланок необхідний для правильного розуміння закономірностей їх розвитку та цілеспрямованого та комплексного вирішення проблем формування розвитку, удосконалення міжгалузевих економічних відносин у межах всього агропромислового комплексу. Агропромисловий комплекс являє собою сукупність галузей економіки, діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом продукції.

Агропромисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу [3]. Функціональна структура АПК відображає його внутрішні комплексоутворюючі зв’язки, які найінтенсивніше розвиваються у сфері виробництва і переробки конкретних видів сільськогосподарської продукції. Основними ланками функціональної структури агропромислового комплексу є агропромислові спеціалізовані комплекси, що розвиваються на базі певних агропромислових циклів. Їхня територіальна структура складається з регіональних і зональних елементів.

 З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у розвитку АПК набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих технологій виробництва, раціональне використання матеріальних, фінансових, трудових та інофрмаційних ресурсів. Процес відтворення підприємств харчової промисловості досить складний і залежить від науково-технічних, соціальних та економічних факторів. 

Важливе значення серед галузей агропромислового комплексу належить харчовій промисловості.

Стан ресурсного потенціалу підприємств харчової промисловості зумовлений цілим рядом чинників. До першої групи чинників слід віднести, насамперед, «надважку» виробничу структуру економіки України. Це призвело до неефективного використання виробничих ресурсів та інвестицій. В результаті чого вітчизняна харчова промисловість характеризується надмірно високими рівнями працемісткості та низьким рівнем техніко-технологічною розвитку.

Другу групу чинників, які ще більшою мірою загострили ситуацію з ресурсозабезпеченням, відтворенням та оновленням ресурсного потенціалу харчової промисловості, становлять:

- недоліки в макроекономічній, зокрема, у фінансово-кредитній, ціновій, податковій, митній, інвестиційній, науково-технологічній та екологічній політиці щодо розвитку агропромислового виробництва, його перебудови;

- відсутність чіткої довгострокової політики щодо форм та методів державного управління АПК та ефективної підтримки аграрних та агропромислових товаровиробників за рахунок централізованого пільгового кредитування та інвестування їх діяльності, в тому числі експортно-спрямованої.

Ці та інші причини зумовили значне падіння обсягів виробництва харчових продуктів та зниження ефективності підприємств харчової промисловості. У переважній більшості підприємств харчової промисловості відсутні кошти, що призвело до того, що прискореними темпами зношуються їх основні засоби виробництва. Істотне погіршення стану матеріально-технічної бази підприємств харчової промисловості є наслідком падіння обсягів інвестицій в основний капітал, яке в свою чергу зумовлене зниженням платоспроможності підприємств, збитковістю або низькою ефективністю господарювання. Все це стало причиною значного падіння рівня фондозабезпеченості технічної озброєності праці у харчовій промисловості.

Однією із основних проблем, що визначають розвиток підприємств харчової промисловості, є низький рівень їх інвестиційної привабливості. Інвестиційна привабливість трактується як узагальнену характеристику переваг і недоліків об’єкта інвестування. Дану категорію також пов’язують з багатофакторним розвитком інвестування в усіх його проявах, що визначаються інтегральною сукупністю критеріїв дієвості умов та факторів, забезпечують інтерес інвесторів до вкладення капіталу з метою його примноження і отримання економічного та соціального ефекту [1].

Оцінка інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості визначається системою факторів, які поділяються на [1, с. 35-36]:

– загальні, які характеризують інвестиційний клімат держави. Сюди відноситься політична та фінансова стабільність, правові гарантії захисту інтересів інвесторів, розвиток інвестиційної інфраструктури, розвиток ринкових відносин, рівень ризиків, умови страхування та інше;

– галузеві, які визначають рівень капіталомісткості, оборотності та віддачі вкладених фінансових ресурсів;

– територіальні, які характеризують наявність сировини, трудових ресурсів, ринків збуту, клімату, природо-економічних умов виробництва;

– індивідуальні – це рейтингова оцінка, місце розташування об’єкта, земельна ділянка, наявність виробничих приміщень, показники балансу суб’єктів господарської діяльності, оцінка ризиків та інші фактори.

Дослідження показали, що приріст виробництва підприємств харчової промисловості забезпечується шляхом формування сприятливого інвестиційного клімату, який дає змогу посилити зовнішні фінансові вкладення.

Джерелами фінансування підприємств харчової промисловості є власні кошти, але цього недостатньо для підтримання економічного розвитку та стійкості діяльності підприємств харчової промисловості. Внаслідок цього, необхідно залучити інші джерела фінансування, такі як інвестиції. Підвищення ефективності вкладення капіталу в підприємства харчової промисловості пов’язане з потребою зміцнення матеріально-технічної бази, що дасть можливість виробляти продукцію високої якості.

Дослідження проблем розвитку підприємств харчової промисловості показали, що значна частина інноваційних пропозицій у розвиток підприємств харчової промисловості залишається не реалізованою через низький рівень платоспроможності підприємств і їх слабку інвестиційну привабливість. У сукупності це вказує на необхідність розробки і впровадження механізмів підвищення інвестиційної привабливості для підприємств харчової промисловості.

Раціональне формування, відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу підприємств харчової промисловості можуть бути забезпечені тільки тоді, коли мають місце: по-перше, економічно доцільне співвідношення ресурсів праці та матеріально-технічної бази, насамперед основних виробничих фондів. По-друге, застосування прогресивних, високопродуктивних та екологобезпечних технологій. По-третє, розширення відтворення та оновлення всіх складових елементів ресурсного потенціалу, особливо матеріально-технічної складової. Чітко організоване, своєчасне та в достатній кількості матеріально-технічне забезпечення і висока якість матеріально-технічних основних засобів виробництва безпосередньо визначають результативність, ефективність та екологобезпечність функціонування підприємств харчової промисловості. А відтак і конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та світовому ринках.

 Інвестиційна складова ресурсного потенціалу харчової промисловості повинна кількісно та якісно зростати. Саме останнє слід розглядати як гарантію продовольчої та важливий чинник економічної безпеки держави. Водночас вона має повною мірою відповідати сучасним вимогам ведення виробництва і бути цілісно та структурно збалансованою. 
 Нарощення ресурсного потенціалу агропромислового комплексу загалом і окремих його сфер на основі вкладення інвестиційних ресурсів, з одного боку, та більш ефективне використання ресурсів, з другого, спроможні забезпечити підвищення їх реальної віддачі, продуктивності праці, обсягів виробництва та виробництва якісної продукції. На жаль, на більшості підприємствах АПК мали місце прямо протилежні тенденції. Ситуація в них у всіх відношеннях – соціальному, економічному, матеріально-технічному і екологічному – продовжує залишатися складною та багато в чому навіть загрозливою.

Література

1. Гуткевич С.О. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник. –К.: Вид-во Європ. Ун-ту. -2006. -234 с.

2. Гуткевич С.А. Инвестиционная привлекательность аграрного сектора экономики: Монография. –К.: Изд-во Европ. ун-та. -2003. -251 с.

3. Статистичний щорічник України за 2007 рік/Державний комітет статистики України. – К.: Консультант, 2008. -551 с.

4. Трегобчук В. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК. –К.: Ін-т економіки НАН України. -2003. -259 с.