Чемерис І.М.
Віддкремленний підрозділ Національного університету
біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»
Сучасний стан та пріоритетні
напрямки розвитку інвестиційної діяльності
у сільському господарстві
Економічна ефективність діяльності підприємств, забезпечення високих темпів їх розвитку, підвищення конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках визначають рівень їх інвестиційної діяльності. (1) Інвестиції є основою відтворення виробничого потенціалу аграрного сектору економіки.
На жаль, нині сільське господарство не є привабливою для інвесторів галуззю. Основними причинами цього є сезонність виробництва, тривалість періоду обігу капіталу, велика залежність від грунтових і погодних умов.(3) Також, в останній рік, негативним наслідком для інвестиційного клімату є поглиблення світової економічної кризи.
Вивченню питань, інвестиційної діяльності, залучення інвестицій в аграрний сектор України, сучасного стану інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств, що має велике значення для забезпечення ефективності вкладення капіталу, присвячені праці багато вчених, серед яких: з іноземних – Г. Александр, В.І. Волков, Л. Гітман, Б.А. Колтинюк, А. Маркус, У. Шарп; з вітчизняних – В.Г. Андрійчук, А.Г. Бидик, Н.М. Давиденко, М.І. Кісіль, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, В. Шеремет, І.В. Якимов.
По суті, інвестиції – це вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому.
В Законі України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюються прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
З метою забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, а отже, й підвищення інвестиційної привабливості, у вересні 2007 року Кабінетом Міністрів України затвержено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року. За рахунок здійснення заходів, спрямованих на формування інвестиційно – іноваційної моделі розвитку сільського господарства, до 2015 року передбачається надходження в галузь близько 20 млр.грн. інвестицій. (4)
Сьогодні напрямки інвестицій – це вкладення коштів у рухоме і нерухоме майно (будівництво виробничих будівель, споруд, об'єктів соціальної сфери, придбання техніки, обладнання, устаткування тощо); придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів; цільові грошові вклади; придбання або створення нематеріальних активів; придбання часток у капіталі інших підприємств і цілісних майнових комплексів(дочірні підприємства, інших господарських одиниць).
В нашій країні до основних заходів, за допомогою яких здійснюється регулювання інвестиційних потоків, належать наступні:
видача інвесторам податкового кредиту із сплати податку на прибуток підприємств: а) у розмірі витрат на облаштування доріг у сільській місцевості; б) у розмірі 50% витрат на створення або придбання очисних споруд;
надання безпроцентної позики терміном до одного року на придбання оборотних активів при реалізації інноваційних проектів;
відстрочення сплати податку на додану вартість терміном до двох років для інвесторів, які здійснюють вкладення у розбудову соціальної сфери села;
надання інвесторам, які вкладають кошти у розвиток регіонів з підвищеним рівнем безробіття, податкових пільг по оплаті праці. (3)
Аграрні підприємства, незалежно від форм власності, змушені пристосовуватися до нових умов інвестиційного процесу, не маючи достатнього досвіду, вчитися вступати в економічні відносини з новими суб'єктами, які надають інвестиційні ресурси, і суттєво відрізняються від звичних державних структур, діють виключно на ринкових принципах, висувають жорсткі вимоги до форм надання інвестицій і умов повернення вкладених коштів.
Аналізуючи стан інвестиційної діяльності України можна сформулювати такі основні проблеми, що перешкоджають створенню позитивного інвестиційного клімату:
· недосконалість податкової системи;
· низький платоспроможний попит суб’єктів аграрної економічної діяльності;
· значні обсяги заборгованості аграрних підприємств державним і
недержавним фінансовим інститутам;
· нерозривність механізму кредитування аграрного сектора економіки;
· відсутність надійних гарантів захисту іноземного капіталу;
· відсутність банків, що спеціалізуються на кредитуванні аграрного бізнесу;
· низька довіра населення до банківської системи.
Для їх вирішення необхідно створити сприятливий клімат як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, що включає застосування ефективних важелів економічної політики; удосконалення законодавчої бази, особливо системи оподаткування та приватизації; удосконалення механізму створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон; зміцнення банківської системи; розвиток фондового ринку; системи захисту й державних гарантій щодо інвестицій.
До пріоритетних напрямів інвестування в сільське господарство насамперед слід віднести: технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств; вкладення в охорону навколишнього природного середовища; активізацію науково-технічнихрозробок та їхнє впровадження у практичну діяльність підприємств. (3)
Ефективний розвиток аграрних підприємств у ринкових умовах в
Україні неможливий без активізації інвестиційного процесу, істотного збільшення обсягу
інвестицій, забезпечення найефективніших джерел фінансування. Проте аграрне виробництво в Україні залишається інвестиційно непривабливим. Інвестори воліють вкладати свої кошти у більш ліквідні галузі економіки. [5]
Потрібно удосконалити кредитування сільськогосподарських товаровиробників, створити необхідні умови для розвитку лізингових відносин, формувати успішний страховий ринок, який зменшить рівень ризиків сільськогосподарського виробництва, проводити підтримку щодо залучення і ефективного використання іноземних інвестицій.
Необхідно належно
використовувати наявний власний ресурсний потенціал, що може значно прискорити процес інвестування
економіки України.
Список використаної літератури