А.М.Борсук
Сумський національний
університет, Україна
ГАРМОНІЗАЦІЯ
МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТОВАРНОГО ОБМІНУ
Теоретичне пояснення та обґрунтування причин існування розвитку та
підвищення ролі торгівлі між країнами та народами почали формуватися значно
пізніше виникнення самого міжнародного обміну. Цьому передувало становлення
достатньо стійких торгівельних зв‘язків між країнами. З самого початку існувало
два підходи до міжнародної торгівлі: перший припускає свободу торгівлі, а
другий – обґрунтовує державне втручання в міжнародний товарний обмін з метою
сприяння його росту та з урахуванням інтересів національного господарювання.
Останні
декілька років, на думку експертів, у розвитку аграрного сектору України можна
вважати втраченими, завдяки непослідовності та неефективності державної
зовнішньоторговельної політики, що призвело до виникнення короткотермінових
криз у сільському господарстві та її галузях: молочній, м‘ясній, виробництві
зернових. На неналежному рівні відбувається гарантування якості та безпеки
продукції, необхідно поліпшити “внутрішній клімат” для залучення інвестицій та
інновацій в розвиток аграрного сектору економіки. Відсутність розвитку
інфраструктури, невисокий освітній рівень та низька кваліфікація робочої сили
також призводять до погіршення економічного стану сільськогосподарських
виробників-експортерів [1, с. 74].
З розвитком фінансової кризи, а також значними коливаннями цін на ринку
ключових експортних товарів України, пов'язані суттєві зміни зовнішнього
середовища, об'єктивно сприймаються аналітиками як чинники уповільнення
економічного розвитку країни. В останні роки не лише посилилася залежність
економічного зростання від зовнішнього попиту, а також макрофінансова стійкість
економіки все в більшій мірі ґрунтується на надходження в Україну іноземної
валюти. Не відкидається важливість економічною
розвитку внутрішніх структурних реформ, відсутність яких протягом
тривалого часу посилює негативний вплив цих ризиків На макроекономічну стабільність
України будуть впливати наступні основні ризики: сповільнення зростання
світової економіки, що впливатиме як на обсяги зовнішнього попиту на вітчизняну
продукцію, так і прямих іноземних інвестицій в Україну;
подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних операцій як в частині
балансу торгівлі товарами; утруднення утримання
курсу гривні до долара США в
межах встановленого коридору внаслідок
розширення зовнішнього дисбалансу, зниження обсягів надходження прямих іноземних інвестицій та
зовнішніх фінансових ресурсів і найближчого
тиску на гривню; погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на продовольчі товари на
світовому ринку при зростанні вартості імпортованих енергоресурсів; погіршення
зовнішньої ліквідності та зростаюча залежність від чистого припливу іноземного
капіталу як чинника підтримки національної валюти; зростання негативного
чистого зовнішнього сальдо за операціями з позичковим капіталом у випадку
зниження рівня довіри приватного сектору до економіки чи національної валюти,
що обумовить додаткове посилення проблеми зовнішньої ліквідності та інше [2, с.
40-45].
Не досить розвиненою є проблема
гармонізації діяльності сільськогосподарського сектору, але вважається, що для
забезпечення гармонійного розвитку необхідна кардинальна зміна державної
політики, посилення концентрації капіталу в сільському господарстві за рахунок
промислової та торгової сфери. Здійснення гармонійного розвитку всіх сфер
агропромислового комплексу доцільно проводити на основі єдиної політики держави,
яка виконується на всіх рівнях економіки, всіма суб‘єктами ринкового простору,
комерційними, некомерційними, суспільними та іншими організаціями. Для
гармонізації механізму розвитку міжнародного товарного обміну необхідно:
створювати всі необхідні умови для того, щоб привабити економіку країни до системи
міжнародного поділу праці; товарна структура експорту та імпорту повинна
сприяти подоланню кризових явищ, підвищенню ефективності процесу розширеного
відтворення в агропромисловому секторі країни та стабілізації економіки в
цілому, її економічної незалежності; імпорт продукції АПК повинен не вирішувати
поточні задачі, а враховувати довгострокову перспективу економічного розвитку
галузі, національні інтереси вітчизняного виробництва; зменшити експорт сільськогосподарської
сировини та імпорт такої продукції, при виробництві якої на внутрішньому ринку
можна було б використовувати цю сировину; зменшити залежність технології
виробництва від основних видів сировини, що доставляють із-за кордону, що веде
до підвищення собівартості продукції та до її неконкурентоспроможності чи
зупинці технологічного процесу; максимальне задоволення потреб країни та
внутрішнього ринку продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, та
заборона наповнення внутрішнього ринку імпортними товарами не завжди високої
якості; створення умов для оптимальної підтримки рівня цін на
сільськогосподарську продукцію [3, с. 120-122; 4, с. 145-147; 5, с. 57-73].
Таким чином, встановлено,
що умовами гармонізації механізму розвитку міжнародного товарного обміну є
подолання кризових явищ за допомогою регулювання товарної структури
зовнішньоекономічної діяльності; створення необхідних умов для приваблення
економіки України до системи міжнародного поділу праці; ефективного
використання валютних засобів; зменшення залежності технології виробництва від
основних видів імпортованої сировини; оптимального підтримання рівня цін та
інше.
Література:
1.
Горін Н.В. Система регулювання зовнішньої торгівлі
сільськогосподарською продукцією: досвід Польщі / Н.В. Горін. – Львів:
Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 192 с.
4.
Аграрна політика в умовах ринкової
трансформації економіки агропромислового комплексу: [колективна монографія] /
за заг. ред. П.С. Березівського. – Львів: Львівський держ. аграр. ун-т, 2006. –
559 с.